Рішення

від 12.04.2012 по справі 5/011-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5/011-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ", м. Київ до Приватного підприємства "Переяслав", Переяслав-Хмельницький район, с. Дем'янці про стягнення 2968,07 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 30.09.2011р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Переяслав" (далі -відповідач) про стягнення 2968,07 грн., з яких 2000,01 грн. основний борг, 458 грн. інфляційні втрати, 179,18 грн. 3% річних, 230,88 грн. пеня та 100 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 17.02.2009р. № RS-02.09-046 щодо здійснення повного розрахунку за виконані роботи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 17.02.2009р. № RS-02.09-046 (далі -договір), відповідно до умов якого виконавець - позивач взяв на себе зобов'язання надати замовнику - відповідачу послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспорту чи його складових частин спеціально замовлених виконавцем, а замовник взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, строк, а також перелік матеріалів, запасних частин, що використовуються або підлягають заміні чи ремонту, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору перелік автомобільного транспортного засобу, що належать замовнику та приймаються до технічного обслуговування згідно умов цього договору визначається сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору.

Крім вартості послуг, зазначених у п. 4.1 цього договору, замовник оплачує виконавцю вартість матеріалів, запасних частин виконавця, яка вказується в наряді-замовленні (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5.2 договору замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, на протязі 5 календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 6.3 договору послуги, передбачені цим договором, вважаються наданими з моменту підписання акта приймання-передачі транспортного засобу після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту та акту виконаних робіт.

Цей договір укладено терміном на 12 місяців з моменту його підписання сторонами. У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір припинити його дію, договір пролонгується ще на 12 місяців (п. 3.1, 3.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили, що до технічного обслуговування згідно умов цього договору приймається наступний транспортний засіб -Octavia Classic 1.6, номер кузову -TMBDK41U25B014255, 2004 року випуску, державний номер -АІ0708АР.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля Octavia Classic 1.6і/74kw, 2004 року випуску, номер кузову -TMBDK41U25B014255, державний реєстраційний номер АІ0708АР на загальну суму 9236,96 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 17.02.2009р. № ТО-0009784 на суму 9236,96 грн., а відповідач на підставі довіреності від 17.02.2009р. серія ЯОС № 097790 прийняв зазначені послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля. Зазначений акт виконаних робіт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ". Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів у передбачені договором строки не розрахувався в зв'язку з чим позивач надіслав на адресу позивача претензію від 30.03.2009р. № 2/132 з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 9923,53 грн., з яких 9236,96 грн. основний борг та 686,57 грн. пеня. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 01.04.2009р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення від 30.03.2009р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань та умов договору за надані послуги не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 2000,01 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю виконаних робіт та наданих послуг згідно договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги згідно договору, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2000,01 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2000,01 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з 22.02.2009р. по 16.02.2012р. складають 458 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 22.02.2009р. по 16.02.2012р. складають 179,18 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 4.5.2 договору, згідно якого замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, на протязі 5 календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, а також те, що акт виконаних робіт підписаний сторонами 17.02.2009р., прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги починається з 23.02.2009р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем та показників інфляції за повні календарні місяці прострочки платежу з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 458 грн., три проценти річних з простроченої суми за час прострочення в розмірі 179,01 грн. В решті заявленої до стягнення сумі трьох процентів суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд за порушення відповідачем строків розрахунків передбачених договором за надані послуги стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період з 22.02.2009р. по 22.08.2009р. складає 230,88 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, періоду нарахування пені, заявленого позивачем, стягненню підлягає пеня нарахована з простроченого платежу за відповідний період, не виходячи за межі розрахунку здійсненого позивачем та заявлених позовних вимог в розмірі 229,56 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків розрахунків, передбачених договором штраф у розмірі 5% від суми, зазначеної в акті виконаних робіт, який за розрахунком позивача складає 100 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога у вказаній частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,01 грн. основного боргу, 458 грн. інфляційних втрат, 179,01 грн. 3% річних, 229,56 грн. пені та 100 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Переяслав" (08431, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дем'янці, ідентифікаційний код 13735720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32384972) 2000 (дві тисячі) грн. 01 коп. основного боргу, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. інфляційних втрат, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 01 коп. 3% річних, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 56 коп. пені, 100 (сто) грн. штрафу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.