Рішення

від 26.04.2012 по справі 5013/300/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р.Справа № 5013/300/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/300/12

за позовом: Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах", м. Бровари, Київська область

до відповідача: Споживчого товариства "Кооператор МВ", м. Мала Виска, Кіровоградська область

про стягнення 42482,39 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Сторони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 30.03.2012 року.

Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з споживчого товариства "Кооператор МВ" 30741,70 грн - основного боргу, втрат від інфляції - 9113,09 грн, три відсотка річних - 2627,60 грн, всього 42482,39 грн.

13.04.2012 року позивач надіслав до суду письмові пояснення № 4/П-2012 від 09.04.2012 року щодо розрахунку своїх позовних вимог. Позивач звертає увагу суду на те, що сума в розмірі 14108,88 грн в позовних матеріалах підприємством вказана довідково, з метою уникнення непорозумінь в акті звірки взаємних розрахунків, оскільки на день отримання спірних поставок вона була ще не перерахована. Вказана сума була погашена відповідачем у 2009 році у період з 09.04.2009 року по 23.04.2009 року (акт звірки розрахунків), тобто за відповідачем на даний час рахується основний борг у сумі 30741,70 грн.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ними до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/300/12 за відсутністю представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані позивачем докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між підприємством споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (постачальник) та споживчим товариством "Кооператор МВ" (покупець) 14.12.2007 року укладено договір поставки (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити тютюнові вироби (далі-товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар. Передача товару здійснюється частинами, асортимент і кількість та ціна якого зазначені у накладних, що є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка товару, що є предметом цього Договору, здійснюється постачальником партіями протягом всього строку дії Договору на умовах СРТ (факт/перевезення оплачено до...), що встановлено у Міжнародних правилах тлумачення комерційних термінів "Інкотермс".

Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом терміну дії цього договору (4.1 Договору).

Згідно п. 6.2.1 Договору покупець зобов'язався вчасно і в повному обсязі проводити розрахунки за отриманий товар.

Даний Договір відповідно до п.п. 10.1, 10.2 набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 року, у випадку, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявить про розірвання даного договору, він автоматично вважається пролонгованим на тих самих умовах терміном на 1 календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Постачальником поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 47111,36 грн, що засвідчено товарно-транспортними накладними: № КІ-00000807 від 30.03.2009 року на суму 12371,04 грн, № КІ-00000808 від 30.03.2009 року на суму 1798,62 грн, № КІ-000001048 від 13.04.2009 року на суму 2832,16 грн, № КІ-00001022 від 13.04.2009 року на суму 14577,85 грн, № КІ-00001261 від 27.04.2009 року на суму 13104,67 грн, № КІ-00001260 від 27.04.2009 року на суму 2427,02 грн (а.с 9-15), а також генеральною довіреністю від 14.12.2007 року (а.с 16).

Таким чином, з урахуванням умов Договору, відповідач за отриманий товар за вказаними товарно-транспортними накладними мав здійснити оплату протягом 20 календарних днів з дня одержання.

Крім того, як вказує позивач та відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків за період з 30.03.20009 року по 10.05.2011 року (а.с 39) за відповідачем рахувалась заборгованість на суму 14101,88 грн, тобто всього борг на день отримання відповідачем товару складав 61213,24 грн (47111,36 + 14101,88).

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконав частково про що свідчать платіжні доручення від 09.04.2009 року всього на суму: 4750,95 грн, від 10.04.2009 року - 800,00 грн, від 17.04.2009 року - 8000,00 грн, від 23.04.2009 року - 6720,59 грн, від 12.04.2009 року - 200,00 грн, від 29.09.2011 року - 2000,00 грн, від 30.11.2011 року - 2000,00 грн, від 04.02.2012 року - 2000,00 грн, від 02.09.2012 року - 600,00 грн, від 14.02.2012 року 1400 грн, від 13.03.2012 року - 2000,00 грн, всього в сумі 30471,54 грн (а.с 17-29).

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на день звернення до суду склала 30741,70 грн, відповідно накладним № КІ-000001048 від 13.04.2009 року, № КІ-00001260 від 27.04.2009 року, № КІ-00001261 від 27.04.2009 року, № КІ-00001022 від 13.04.2009 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 09.02.2011 року вих. № ПР-2/2-11/К, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30741,70 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором втрати від інфляції в сумі 9113,09 грн, три відсотка річних в сумі 2627,60 грн за період з травня 2009 року по лютий 2012 року, згідно розрахунку (а.с 40-41).

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних (а.с. 40-41), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 9113,09 грн, 3% річних в сумі 2627,60 грн за період з травня 2009 року по лютий 2012 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з споживчого товариства "Кооператор МВ" (26200, м. Мала Виска, Кіровоградська область, вул. Жовтнева, 69, код ЄДРПОУ 33578476) на користь підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (07403, м. Бровари, Київська область, вул. Кутузова, 127, код ЄДРПОУ 01740064) 30741,70 грн - основного боргу, втрат від інфляції - 9113,09 грн, три відсотка річних - 2627,60 грн, всього 42482,39 грн, а також судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення надіслати позивачеві на адресу:

- м. Бровари, Київська область, вул. Кутузова, 127;

відповідачеві на адресу:

- м. Мала Виска, Кіровоградської області, вул. Жовтнева, 69.

Суддя Т.В. Макаренко