Рішення

від 23.04.2012 по справі 5015/583/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа№ 5015/583/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст», м. Київ

до відповідача : Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», м. Трускавець

про : стягнення 54 706, 07 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 -представник на підставі довіреності № 21 від 21 листопада 2011 року;

відповідача: не з'явився;

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 15.02.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст»до Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», про стягнення 54 706, 07 грн. Розгляд справи призначено на 05.03.2012 року.

В судовому засіданні 05.03.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та наполіг на їх задоволенні, подав документи на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2012 року, подав письмові пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали від 15.02.2012 року не виконав. Розгляд справи судом відкладено на 14.03.2012 року з підстав, наведених в ухвалі.

В судове засідання 14.03.2012 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду Львівської області від 15.02.2012 року виконав, надіслав бухгалтерську довідка про те, що інших коштів в рахунок погашення боргу не отримував. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали від 15.02.2012 року не виконав. Розгляд справи судом відкладено на 28.03.2012 року з підстав, наведених в ухвалі.

В судовому засіданні 28.03.2012 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 28.03.2012 року. Розгляд справи судом відкладено на 11.04.2012 року з підстав, наведених в ухвалі.

В судовому засіданні 11.04.2012 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2012 року виконав, подав заперечення на відзив. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав телеграму про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи. Строк розгляду справу судом продовжено, розгляд справи відкладено на 23.04.2012 року з підстав, наведених в ухвалі.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

23.04.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.04.2012 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

06.11.2010 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №06/11 перевезення вантажу, за умовами якого, згідно п.1.1., перевізник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, доставляти замовникові власними силами та власним автомобільним транспортом щебінь гранітний, річковий пісок, гранітний відсів та відсів гранітний збагачений -далі «вантаж», згідно з транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженому на його одержання представникові замовника, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти доставлений вантаж та сплатити плату за його перевезення. Оплата вартості перевезення вантажу здійснюється замовником на умовах післяплати щотижнево протягом 3 банківських днів з моменту виставлення перевізником рахунку на оплату. Форма оплати -безготівкова, шляхом перерахування на поточний рахунок (п. 2.2. договору). Підставою для здійснення оплати перевізнику є рахунок перевізника. Щомісячно сторонами складається акт звірки взаєморозрахунків. Сторони не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним, складають акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначають обсяг перевезеного вантажу (тоннаж) та відстань його перевезення. Під час складання акту звірки сторони використовують дані, наведенні: 1) у товарно-транспортній накладній, щодо дати, часу завантаження та вивантаження (доставки) вантажу, місця його завантаження та доставки; 2) у талоні зважування його ваги (тоннажу) вантажу, в разі існування у місці доставки вагів (п. 2.3. договору). Згідно п. 4.4. договору, замовник зобов'язаний здійснювати оплату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу. У свою чергу, згідно п. п. 3.1., 3.2. цього ж договору, перевізник зобов'язується здійснювати перевезення визначеного замовником вантажу власними силами та власним автотранспортом, доставити замовникові вантаж у місця призначення та у строк, визначений графіком перевезення вантажу, узгодженим сторонами у порядку, визначеному п.1.3. цього договору. Перевізник також має право вимагати від замовника здійснення оплати за перевезення (п.3.9.).

22.09.2011 року договір від 06.11.2010 року № 06/11 перевезення вантажу сторонами викладено в новій редакції, за умовами якого, згідно п.1.1., перевізник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, доставляти замовникові власними силами та власним автомобільним транспортом щебінь гранітний, річковий пісок, гранітний відсів та відсів гранітний збагачений -далі -«вантаж», згідно з транспортною накладною з місця відправлення до місця призначення і видати вантаж уповноваженому на його одержання представникові замовника, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти доставлений вантаж та сплатити плату за його перевезення. Пунктом 8.1. договору від 22.09.2011 року визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що пункти 2.2., 2.8., 4.8., 5.6., 5.10. у новій редакції з 01.08.2011 року. Так, в пункті 2.2. договору сторони визначили, що оплата вартості перевезення вантажу здійснюється замовником на умовах післяплати, протягом 2 днів з моменту виставлення перевізником рахунку на оплату та акту звірки про надання послуг (копії даних документів перевізник надсилає електронними засобами зв'язку, після чого замовник зобов'язаний підписати документи та надати оригінали перевізнику в строки, передбачені договором), але не раніше дня, коли сума заборгованості перевищить максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості перевезення, встановлений п. 2.8. договору. Форма оплати -безготівкова, шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника. Підставою для здійснення оплати перевізнику є рахунок перевізника. Щомісячно сторонами складається акт звірки взаєморозрахунків. Сторони не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним, складають акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначаються обсяг перевезення вантажу (тоннаж) та відстань його перевезення. Під час складання акту звірки сторони використовують дані, наведені у: 1) товарно-транспортній накладній, щодо дати, часу завантаження та вивантаження (доставки) вантажу, місця його завантаження та доставки; 2) у талоні зважування, щодо ваги (тоннажу) вантажу, у разі існування у місці доставки вагів. Щотижня сторони складають акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором. Підписання акту здачі-приймання є згодою сторін про те, що немає претензій до виконання зобов'язань за цим договором за минулий календарний тиждень. Упродовж двох робочих днів з моменту отримання акту замовник зобов'язується повернути підписанні акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та іншу бухгалтерську документацію за цим договором або письмово викладені зауваження та причини їх не підписання на адресу листування виконавця. У разі не надання замовником письмово викладених зауважень щодо надання послуг із зазначенням причин не підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) упродовж двох робочих днів з моменту їх отримання, роботи вважаються такими, що прийнятті замовником і підлягають оплаті з його боку з цим договором (п. 2.3. договору). У п. 2.8. договору передбачено, що сторони дійшли згоди встановити максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості перевезення у розмірі 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості перевезення може бути змінений перевізником в односторонньому порядку. В цьому разі перевізник за 10 днів до зміни максимального розміру залишку зобов'язаний письмово повідомити про це замовника.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що перевізник зобов'язується здійснювати перевезення визначеного замовником вантажу власними силами та власним транспортом, а також доставити замовникові вантаж у місця призначення та у строк, визначені графіком перевезення вантажу, узгодженим сторонами у порядку, визначеному п.1.3. цього договору. Перевізник має право вимагати від замовника здійснення оплати за перевезення (п. 3.9. договору). У свою чергу, замовник зобов'язаний здійснювати оплату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.8. сторони визначили, що замовник забезпечує своєчасне навантаження та відправку транспортних засобів з місця навантаження (не більше 120 хвилин) та з місця розвантаження вантажу (не більше 60 хвилин). Крім цього, у п. 5.6. договору врегульовано, що за порушення строків оплати вартості перевезення замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, за кожен день прострочення від несплаченої суми, та проценти, та проценти в розмірі 36 % річних у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, а перевізник має право припинити перевезення до повного погашення простроченої заборгованості.

В разі простою транспортних засобів перевізник в зв'язку з несвоєчасним завантаженням/розвантаженням засобів, або затримки ТЗ в зв'язку з проблемами, пов'язаними з походженням вантажу та/або оформленням документів на вантаж, замовник сплачує на користь перевізника вартість простою ТЗ в розмірі 1,67 грн., в тому числі ПДВ 20 %, за кожну хвилину простою. Про випадки простою ТЗ перевізник інформує замовника засобами електронного зв'язку, або телефоном (п. 5.10 договору).

Окрім цього, пунктом 2.7. договору від 22.09.2011 року передбачено, що в разі виникнення заборгованості замовника перед перевізником, сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків по мірі надходження коштів: спочатку сплачується пеня, штрафи, збитки сторін, оплата додаткових послуг, передбачених цим договором, платежі за послуги минулих періодів, вартість перевезення останньої партії.

На виконання вказаного договору від 22.09.2011 року за період жовтня місяця 2011 року позивачем відповідачу надано послуг з перевезення вантажу на загальну суму 159 719,62 грн. Зокрема, 06.10.2011 року позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 63 330,92 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000232 від 06.10.2011р.), 10.10.2011р. -на суму 18 634,34 грн. робіт (надання послуг) № ОУ-0000238 від 10.10.2011р.), 10.10.2011р. -на суму 11 470,48 грн. робіт (надання послуг) № ОУ-0000239 від 10.10.2011р.). Також вказані суми підтверджується підписам з обидвох сторін актом звірки взаєморозрахунків за 31.10.2011 року. Однак, порядок розрахунків за послуги перевезення згідно вказаних актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не є предметом даного спору.

Спірними у даній справі є розрахунки за надані позивачем послуги перевезення, починаючи з 11.10.2011 року. Так, за період з 11.10.2011 року позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 66 283,88 грн., що підтверджується: актом здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000242 від 17.10.2011 року на суму 16 760,89 грн. та актом здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000250 від 24.10.2011 року на суму 49 522,99 грн. По факту наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу до оплати наступні рахунки-фактури, що наявні в матеріалах справи: № СФ-000021 від 11.10.2011 року на суму 5 951,68 грн., № СФ-0000212 від 12.10.2011 ррку на суму 8 136,79 грн., № СФ-0000216 від 17.10.2011 року на суму 2 672,42 грн., № СФ-0000219 від 24.10.2011 року на суму 49 522,99 грн.

Окрім цього, у відповідності до вимог п. 2.3. вказаного вище договору, сторонами підписано наступні акти звіряння про надання послуг: від 10.10.2011 року на суму 5 951,68 грн., від 11.10.2011 року на суму 8 136,79 грн., від 14.10.2011 року на суму 2 672,42 грн., від 20.10.2011 року на суму 49 522,99 грн.

З матеріалів справи, зокрема, з актів звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2011 року та станом на 31.10.2011 року вбачається, що станом на 01.10.2011 року заборгованість (сума основного боргу) відповідача перед позивачем за попередні періоди становить 619 188,07 грн., а заборгованість (основний борг) станом на 31.10.2011 року -368 907,69 грн.

Окрім цього судом встановлено, що за період жовтня -грудня 2011 року в рахунок оплати позивачу за надані послуги у відповідності до договору перевезення вантажу від 22.09.2011 року відповідачем проведено платежі на загальну суму 750 000,00 грн., з яких в жовтні 2011 року -410 000,00 грн., в листопаді -60 000,00 грн., в грудні -280 000,00 грн.

За підрахунками позивача, основний борг відповідача перед позивачем станом на момент звернення до суду з даним позовом становить 50 773,00 грн. При цьому, позивач зазначає, що ним у відповідності до приписів п. 2.7. договору на перевезення вантажу від 22.09.2011 року по мірі надходження платежів від відповідача погашались пеня та проценти, нараховані на суму боргу за попередні періоди, а також частково погашався борг, остання проплата мала місце 13.12.2011 року, тому саме з 13.12.2011 року підлягають до нарахування пеня та проценти в розмірі 36 % річних на суму заборгованості в розмірі 50 773,00 грн.

Судом також встановлено, що вимогою від 10.11.2011 року позивач повідомив відповідача, що максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості перевезення з 05.11.2011 року буде зменшено до нуля. Окрім цього, запропонував негайно погасити борг, який станом на 10.11.2011 року становив 311 086,95 грн., з яких 308 907,67 грн. сума основного боргу, пеня 655,90 грн., 36 % річних 1 523,38 грн.

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.01.2012 року № 76, в якій вимагав негайного погашення заборгованість, що станом на 24.01.2012 року становила 53 777,32 грн., в тому числі 50 773,00 грн. сума основного боргу, пеня 903,21 грн. та 36 % річних 2 100,11 грн. Однак вказана претензія відповідачем залишена без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 54 706,07 грн., з яких 50 773,00 грн. сума основного боргу, 1 183,74 грн. пеня та 2 749,33 грн. 36 % річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України). Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Судом встановлено, що між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) 06.11.2010 року укладено договір № 06/11 перевезення вантажу, який 22.09.2011 року сторонами викладено в новій редакції, та за умовами якого, згідно п.1.1., перевізник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, доставляти замовникові власними силами та власним автомобільним транспортом щебінь гранітний, річковий пісок, гранітний відсів та відсів гранітний збагачений -далі «вантаж», згідно з транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженому на його одержання представникові замовника, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти доставлений вантаж та сплатити плату за його перевезення.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом також встановлено, сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено, що за період жовтня 2011 року позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 159 719,62 грн., з яких розрахунки за надані послуги, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000232 від 06.10.2011 року, № ОУ-0000238 від 10.10.2011 року, № ОУ-0000239 від 10.10.2011 року, в сумі 93 435,74 грн. не є спірними. За підрахунками позивача, основний борг в сумі 50 773,00 грн. виник у зв'язку з частковою оплатою відповідачем актів здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000242 від 17.10.2011 року на суму 16 760,89 грн. та № ОУ-0000250 від 24.10.2011 року на суму 49 522,99 грн., разом на суму 66 283,88 грн., так як ним у відповідності до приписів п. 2.7. договору на перевезення вантажу від 22.09.2011 року по факту надходження платежів від відповідача погашались пеня та проценти, нараховані на суму боргу за попередні періоди, а також частково погашався борг. Відтак, з моменту останньої оплати відповідача, що мала місце 13.12.2011 року підлягають нарахуванню штрафі санкції, виходячи з суми боргу в розмірі 50 773,00 грн.

При цьому сторони визнають, що також підтверджується матеріалами справи, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 01.10.2011 року становила 619 188,07 грн., за жовтень 2011 року позивачем надано послуг відповідачу на суму 159 719,62 грн., відповідачем в жовтні 2011 року здійснено платежі в користь позивача на погашення заборгованості по договору від 22.09.2011 року на суму 410 000,00 грн., тому сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 31.10.2011 року становила суму в розмірі 368 907,69 грн. (619 188,07 грн. + 159 719,62 грн. -410 000,00 грн.), що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2011 року.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що відповідачем в погашення заборгованості перед позивачем здійснено наступні платежі в листопаді на суму 60 000,00 грн. (платіжне доручення № 1445 від 02.11.2011 року), в грудні -280 000,00 грн. (платіжне доручення № 390 від 08.11.2011 року на суму 210 000,00 грн. та платіжне доручення № 413 від 13.12.2011 року на суму 70 000,00 грн.). Разом за період листопад -грудень 2011 року відповідачем проведено оплату на загальну суму в розмірі 340 000,00 грн.

У зв'язку з наведеним суд приходить до переконання, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 13.12.2011 року (на момент проведення останнього платежу в користь позивача), а також на момент звернення позивача до суду з даним позовом становить суму в розмірі 28 907,69 грн. (368 907,69 -340 000,00 грн.). Наведене також підтверджується наданим позивачем в матеріали справи розрахунком зарахування грошових коштів, отриманих від відповідача по оплаті основного боргу, штрафних санкцій та процентів. Крім цього, вказану суму в якості основного боргу визнає відповідач.

Суд не бере до уваги покликання позивача на вказану ним черговість зарахування платежів від відповідача в погашення пені та 36 % річних, що нараховані на суму боргу за попередні періоди, а також на часткове зарахування вказаних платежів в погашення основного боргу за попередні періоди у відповідності до приписів п. 2.7. договору на перевезення вантажу від 22.09.2011 року, у зв'язку з тим, що 2.7. вказаного договору набрав чинності лише з 22.09.2011 року, а заборгованість відповідача, на суму якої нараховано штрафні санкції, виникла з 31.08.2011 року, у договорі в редакції від 06.11.2010 року пункту 2.7. взагалі не було.

Крім цього, детальна оцінка розрахунку зарахування грошових коштів, отриманих від відповідача по оплаті основного боргу, штрафних санкцій та процентів, дозволяє стверджувати, що позивачем така черговість зарахування (щодо погашення боргу по пені та штрафу) дотримана не була, з останнього лише вбачається, що позивачем за період з 31.08.2011 року по 06.02.2012 року нараховано штрафні санкції в розмірі 25 798,30 грн., з них за період з 31.08.2011 року по 13.12.2011 року - 21 865,31 грн. Як наслідок, до стягнення з відповідача заявлено 3 933,07 (1 183,74 грн. -пеня та 2 749,33 грн. - 36 % річних).

При цьому, суд відзначає, що з вказаного вище розрахунку зарахування грошових коштів вбачається, що сума в розмірі 50 773,00 грн., яку позивач вважає сумою основного боргу, формується шляхом додавання суми в розмірі 28 907,69 грн. (підтверджений матеріалами справи основний борг) та суми в розмірі 21 865,31 грн. (штрафні санкції за період з 31.08.2011 року по 13.12.2011 року), яка безпідставно включена позивачем до суми основного боргу, що виник за спірних правовідносин. У зв'язку з цим, в порушення ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України, згідно якої проценти на неустойку не нараховуються, позивачем на вказану суму нарахована пеню та 36 % річних, що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми заборгованості.

Відтак, розрахована сума в розмірі 21 865,31 грн., яку позивач включив в суму основного боргу та заявив до стягнення, по своїй правовій природі є штрафними санкціями (пеня та проценти), які позивач нарахував за період з 31.08.2011 року по 13.12.2011 року Вказана сума підлягає до стягнення частково в сумі 16 104,11 грн. за період з 19.10.2011 року по 13.12.2011 року з підстав, наведених нижче по тексту даного рішення.

Щодо решти суми нарахованих позивачем штрафних санкцій за період 31.08.2011 року по 13.10.2011 року, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження розрахунків сторін за послуги перевезення, які мали місце у періоди з 31.08.2011 року по 31.09.2011 року, належні та допустимі докази в підтвердження настання моменту, з якого у відповідача виник обов'язок по оплаті послуг по перевезенню вантажу за період з 31.08.2011 року по 13.10.2011 року, зі спливом якого у відповідача виникла заборгованість за цей період, на суму якої нараховано штрафні санкції, а також належні докази в підтвердження проведеної відповідачем часткової оплати за вказаний період.

Суд також відзначає, що господарський спір обумовлений предметом спору, яким, за доводами позивача, є стягнення суми основного боргу в розмірі 50 773,00 грн., 1 183,74 грн. пені та 2 749,33 грн. 36 % річних, та підставою його виникнення, якою є надані позивачем послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується складеними на виконання договору на перевезення вантажу 22.09.2011 року актом здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000242 від 17.10.2011 року на суму 16 760,89 грн. та актом здачі-прийняття (надання послуг) № ОУ-0000250 від 24.10.2011 року на суму 49 522,99 грн. Розрахунки сторін по наданню послуг по перевезенню вантажу за період з серпня 2011 року -по 10.10.2011 року.

За наведеного, за наявних матеріалів справи суд не вбачає за можливе надати оцінку та перевірити правильність проведених позивачем нарахувань штрафних санкцій за період серпня 2011 року - 13.10.2011 року. Тому зважаючи на викладене, суд вбачає за можливе захистити порушене право позивача та вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами, враховуючи межі даного спору, обумовленні предметом та підставою виникнення спору, що вказані вище, виходячи зі загальної вартості позивачем наданих послуг по перевезенню вантажу в період з 11.10.2011 року по 24.10.2011 року.

При цьому суд відзначає, що позивач не позбавлений права в окремому судовому порядку звернутися до відповідача з позовом про стягнення нарахованих штрафних санкцій за період з серпня 2011 року по 13.10.2011 року в сумі 5 761,20 грн. у випадку її наявності та підтвердження первинними документами.

За наведеного, за дійсних обставин справи не знаходить свого документального підтвердження розмір основного боргу відповідача перед позивачем станом на 13.12.2011 року в розмірі, що заявлений останнім до стягнення (50 773,00 грн.), оскільки такий становить суму в розмірі 28 907,69 грн., що підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України. порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відтак, факт наявності боргу відповідача перед позивачем в розмірі 28 907,69 грн. розцінюється судом як порушення зобов'язання, у зв'язку з чим наявними є підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому, статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 5.6. договору від 22.09.2011 року, за порушення строків оплати вартості перевезення замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, за кожен день прострочення від несплаченої суми, та проценти, та проценти в розмірі 36 % річних у відповідності до ст. 536 ЦК України, а перевізник має право припинити перевезення до повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з розрахунку позивача, за період з 19.10.2011 року по 13.12.2011 року нараховано до стягнення з відповідача суму в розмірі 16 104,12 грн., з яких 4 847,21 грн. пеня і 11 256,91 грн. 36 % річних, а за період з 13.12.2011 року по 06.02.2012 року -суму в розмірі 3 933,07 грн., з яких 1 183,74 грн. пеня та 2 749,33 грн. 36 % річних.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування штрафних санкцій за період з 19.10.2011 року по 13.12.2011 року, у зв'язку з цим вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Разом з тим, судом здійснено перерахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій за період з 13.12.2011 року по 06.02.2012 року, виходячи з встановленої судом вище суми основного боргу в розмірі 28 907,69 грн. Тому з заявлених позивачем до стягнення 1 183,74 грн. пені до задоволення підлягає 673,96 грн. та з заявлених до стягнення 2 749,33 грн. 36 % річних до задоволення підлягає 1 565,34 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розрахований судом розмір судових витрат становить 1390 грн. 16 коп.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 202, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 610, 611, 614, 617, 625, 626, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 4, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, буд. 54а, код ЄДРПОУ 35980704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст»(04210, Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 6, корпус 3, квартира 38, код ЄДРПОУ 32921520) 28 907,69 грн. основного боргу, 12 822,25 грн. 36 % річних, 5 521,17 грн. пені, 1390 грн. 16 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в загальному розмірі 7 454 грн. 96 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видати наказ на виконання рішення господарського суду.

Суддя Матвіїв Р.І.