Рішення

від 24.04.2012 по справі 19/007-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 19/007-12

За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах

держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного

товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс», м. Вишневе;

про стягнення 175073,23 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: ОСОБА_1 (довіреність № 25/363 від 27.12.2011 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі -позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі -позивач 2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс»(далі -відповідач) про стягнення 175073,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови Кредитного договору № 144/2006 від 15.12.2006 р. в частині повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом , внаслідок чого виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 100000 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 52356,18 грн., на які нараховані пеня за весь час прострочення платежу, а саме: за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 15715,28 грн. та за несвоєчасно сплачені проценти в сумі 7001,77 грн. При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Акціонерний комерційний банк «Київ»було капіталізовано шляхом придбання 99,94 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України, у зв'язку з чим позов пред'явлено в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Ухвалою від 23.02.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/007-12 та призначив її розгляд на 19.03.2012 р.

Присутні в судовому засіданні 19.03.2012 р. представники позивачів надали витребувані судом документи та підтримали позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представники прокуратури та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.02.2012 р. не виконали.

Ухвалою від 19.03.2012 р. суд відклав розгляд справи на 09.04.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників прокуратури та відповідача, а також неподанням витребуваних судом доказів.

30.03.2012 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача 2 надійшли додаткові докази та пояснення по суті спору.

Присутніми у судовому засіданні 09.04.2012 р. представниками прокуратури та позивачів позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.02.2012 р. та ухвали від 19.03.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Крім того, на підставі ст. 69 ГПК України, представник прокуртаруи звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 09.04.2012 р. суд відклав розгляд справи на 24.04.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Представник прокуратури в судове засідання 24.04.2012 р. не з'явився, однак до господарського суду надійшло клопотання № 300 вих-12 від 23.04.2012 р. Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника прокуратури, заслухавши думку представника позивача 2 суд відмовив в його задоволенні.

Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній в судовому засіданні 24.04.2012 р. представник позивача 2 позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.02.2012 р. та ухвали від 19.03.2012 р., від 09.04.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 23.02.2012 р., від 19.03.2012 р., від 09.04.2012 р. надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2012 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників прокуратури, позивача 1 та відповідача суд не повідомлений, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників прокуратури, позивача 1 та відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників прокуратури та позивачів, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 р. № 960 Акціонерний комерційний банк «Київ»перетворено у Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Київ»з державною часткою в розмірі 99,94% статутного фонду, що підтверджується Статутом позивача 2, зареєстрованим 28.04.2010 р., номер запису 10741050031004822.

Відповідно до п. 1.3. Статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», останній є правонаступником акціонерного банку «Київ».

15 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Київ»(за договором -кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс»(за договором -позичальник) було укладено Кредитний договір № 144/2006, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів в сумі 155000,00 грн., на строк з «15»грудня 2006 р. до «14»грудня 2009 р. (включно); розмір плати за користування кредитом 21 (двадцять один ) процент річних.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав відповідачу, відповідно до умов п.п. 2.2. кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами № 8 від 28.02.2007 р., № 1 від 26.01.2007 р., № 3 від 15.12.2006 р., № 4 від 29.03.2007 р., № 1 від 06.03.2007 р.,№ 1 від 05.03.2007 р.

Пунктом 2.4. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року, які за умовами п.п. 4.4.9. кредитного договору відповідач зобов'язується перерахувати на рахунок позивача щомісячно до останнього робочого дня місяця. (розрахунок щомісячного нарахування відсотків в матеріалах справи).

Однак, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 144/2006 від 15.12.2006 р., у встановлений договором строк, повністю не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за час фактичного користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.02.2012 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 10000,00 грн. та заборгованість за процентами у сумі 52356,18 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами Кредитного договору № 144/2006 від 15.12.2006 р. , у встановлений строк не здійснено повернення кредиту та не сплачені проценти за час фактичного користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 100000 грн. та заборгованості за процентами у сумі 52356,18 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, прокурор також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 15715,28 грн. та пеню за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 7001,77 грн., нарахованих за період з 01.02.2011 р. по 31.01.2012 р .

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.1. кредитного договору, при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що у п. 8.1. кредитного договору сторони передбачили, що пеня підлягає нарахуванню за весь час прострочки платежу, а тому, оскільки до теперішнього часу відповідач не повернув повністю суму отриманого кредиту та не сплатив процентів за час користування кредитними коштами, судом визнається правомірним нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасно сплачені проценти за період з 01.02.2011 р. по 31.01.2012 р .

З урахуванням п. 8.1. кредитного договору та відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасно сплачені проценти, у зв'язку з чим задовольняє її у повному обсязі за розрахунками позивача 2, доданим до позовної заяви.

Таким чином, бручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс», оскільки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 11, кв. 123; код ЄДРПОУ 34628370) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. -заборгованості за кредитом, 52356 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 18 коп. -заборгованості по простроченим відсоткам за кредитом, 15715 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 28 коп. -пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7001 (сім тисяч одну) грн. 77 коп. -пені за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житичі-транс»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 11, кв. 123; код ЄДРПОУ 34628370) в доход Державного бюджету України 3501 (три тисячі п'ятсот одну) грн. 46 коп. -судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.04.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін