Рішення

від 26.04.2012 по справі 5021/476/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.12 Справа № 5021/476/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР» ЛТД, м. Суми

до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.04.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 223/02.02.02-17 від 02.02.2012р.;

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви б/н, б/д позивач просить суд визнати за ТОВ «ТІР» ЛТД (м. Суми, вул. Воєводіна, 13а, код ЄДРПОУ 30080970) право власності на нежитлові приміщення:

Адміністративна будівля А-ІІ загальною площею 272 кв.м. з підвальним приміщенням п/д площею 103,7 кв.м.;

Склад А1-ІІ загальною площею 351,2 кв.м.;

Цех з мезоніном А2 загальною площею 862,4 кв.м.;

Цех А3 загальною площею 185,2 кв.м.;

Цех А4 загальною площею 98,4 кв.м.;

Цех А5-ІІ загальною площею 158,3 кв.м.;

Цех А6-ІІ загальною площею 411,0 кв.м.;

Огорожу № 1-5, які збудовані та переплановані у відповідності з державними будівельними нормами і правилами.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі та підтримав заявлений позов.

Представник відповідача подав суду Заперечення на позовну заяву № 438/07-13/02 від 25.04.2012 року, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову, оскільки Виконавчим комітетом Сумської міської ради не було порушено прав та інтересів позивача. Крім того, представник відповідача вказав, що рішенням ВК Сумської міської ради від 26.08.2010 року № 492 «Про збереження самовільно збудованих та перепланованих нежитлових будівель та території міста Суми» позивачу рекомендовано звернутися до Інспекції державно архітектурно-будівельного контролю для введення зазначеного об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Представник позивача, з урахуванням викладеного заперечення, зазначив, що введення об'єкта в експлуатацію не є підтвердженням права власності позивача на нього, оскільки не є правовстановлюючим документом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:

14.05.2011 року між ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» (продавець) та ТОВ «ТІР» ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу колірної майстерні, зареєстрований в реєстрі за № 2268, відповідно до умов якого покупець (позивач) придбав колірну майстерню, загальною площею 505,9 кв.м, що знаходиться в м. Суми по вул. Воєводіна, 13, на земельній ділянці 2494 кв.м. На цій земельній ділянці знаходиться колірна майстерня - А-1, вбиральня Б- блоки, огорожа № 1-3 - мет.цеглян. з/б.

Відповідно до договору вказано, що колірна майстерня належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на колірну майстерню, виданого 24.04.2001 року Сумською міською радою, на підставі рішення Сумської міської ради від 17.04.2001 року № 237 та зареєстрованого в Сумському ООБТІ 26.04.2001 року за № 859.

Судом встановлено, що 12.06.2002 року між Сумською міською радою (орендодавець) та ТОВ «ТІР» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 10.10.2001 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам» та рішення XXV сесії ХХІІІ скликання Сумської міської ради від 20.03.2002 року «Про затвердження уточнених площ, раніше наданих земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень міської ради» надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться в м. Суми, вул. Воєводіна, 13 а.

В оренду передана земельна ділянка площею 2 556 кв.м, в т.ч. інших угідь 2 556 кв.м у стані придатному для цільового використання.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельна ділянка передана в оренду з метою несільськогосподарського використання, під розміщення виробничої бази.

Вказаний договір оренди було укладено до 10.10.2011 року.

Проте, відповідно до рішення Сумської міської ради VІ скликання ХІ сесії від 28.09.2011 року № 801-МР «Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям», було поновлено термін дії договору оренди з 10.01.2011 року на 3 роки.

Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.06.2011 року № 404 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми», комплексу нежитлових будівель, що розміщені по вул. Воєводіна, 13, було присвоєно постійну поштову адресу - вул. Воєводіна, 13а.

Позивач вказав, що в процесі діяльності виробничої бази товариство здійснило перепланування та добудову приміщень, що підтверджено матеріалами справи, зокрема відміткою в технічному паспорті Адміністративно-виробничої будівлі майстерні про самочинне будівництво та перепланування нерухомого майна, а саме: адміністративної будівлі А-ІІ, складу А1-ІІ, цехів з мезоніном А2,А3 А4 А5- А6-ІІ, огорожі № 1-5.

Судом встановлено, що Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.08.2010 року № 492, з врахуванням рішення від 05.10.2010 року № 492 про внесення змін до рішень № 492 від 26.08.2010 року, було збережено самовільно збудовані та переплановані приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 13а, що збудовані ТОВ «ТІР» ЛТД, але без оформлення права власності та без видачі свідоцтва про право власності та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З викладеного вбачається, що вказаним рішенням, яке фактично не передбачає оформлення права власності на майно з видачею відповідного правовстановлюючого документу на нього, порушено право власника на розпорядженням вищевказаним майно незалежно від волі інших осіб, тобто безпосередньо порушено зміст права власності, визначений ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права. При цьому, ч. 1 ст. 392 "Визнання права власності" ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні. Підстави набуття права власності визначені вимогами ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Експертного висновку від 24.01.2012 року ДПТП «Сумбудпроект», встановлено, що об'єкти, на які позивач просить суд визнати право власності, збудовані без порушення діючих будівельних, пожежних та санітарних норм.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню собою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вже було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, об'єкти збудовані з дотриманням будівельних, пожежних та санітарних норм, не порушують права інших осіб. Крім того, позивач користується земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, на законних підставах, а саме: на підставі договору оренди, тому суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача, пов'язані із захистом права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 13а, можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності позивача на вказане нерухоме майно.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, 13а, у власності позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року № 3828-VІ судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІР» ЛТД (40000, м. Суми, вул. Воєводіна, 13а, код ЄДРПОУ 30080970) право власності на нежитлові приміщення: адміністративна будівля А-ІІ загальною площею 272 кв.м. з підвальним приміщенням п/д площею 103,7 кв.м.; склад А1-ІІ загальною площею 351,2 кв.м.; цех з мезоніном А2 загальною площею 862,4 кв.м.; цех А3 загальною площею 185,2 кв.м.; цех А4 загальною площею 98,4 кв.м.; цех А5-ІІ загальною площею 158,3 кв.м.; цех А6-ІІ загальною площею 411,0 кв.м.; огорожу № 1-5, які збудовані та переплановані у відповідності з державними будівельними нормами і правилами.

Повний текст рішення підписано 28.04.2012 року.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО