Постанова

від 25.04.2012 по справі 5009/34/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012 р. справа №5009/34/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Принцевської Н.М., Склярук О.І. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Фастів Київської області на постанову господарського суду від таЗапорізької області 19.01.2012р. на ухвалу господарського судуЗапорізької області від про 20.02.2012р. затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження по справі у справі№ 5009/34/11 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна» м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Вікна плюс» м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 05.01.2012р. господарський суд Запорізької області за заявою ТОВ «Адпак Україна»м. Київ порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікна плюс»за спрощеною процедурою на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон).

Постановою від 19.01.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначив ініціюючого кредитора.

Постанова суду мотивована тим, що заборгованість перед кредитором у сумі 16 500грн. підтверджується простим векселем серія АА 0064952 від 07.10.2011р. на суму 16500грн., протестом про неоплату векселя № 6678 від 19.10.2011р., виконавчим написом нотаріуса №6683 від 20.10.2011р.; постановою Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 31.10.2011р. було повернено виконавчий напис нотаріуса. Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Вікна плюс»№ 07/10від 07.10.2011р. прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації. На підставі цього суд дійшов висновку про те, що боржник підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, тому є можливим визнати боржника банкрутом на відкрити ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 20.02.2012р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута -ТОВ «Вікна плюс»; припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що за період ліквідаційної процедури до ліквідатора з майновими (грошовими) вимогами до банкрута не заявився жоден кредитор; ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було внесено тільки ініціюючого кредитора у сумі 16500грн., вимоги якого залишились не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у банкрута. На підставі цього суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності, тому його необхідно ліквідувати, а провадження у справі припинити.

Фастівська об'єднана державна податкова інспекція м. Фастів Київської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову від 19.01.2012р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. у справі № 5009/34/12 за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Адпак Україна» до боржника ТОВ «Вікна плюс»про банкрутство.

Ухвалою від 22.03.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу суду, Фастівська ОДПІ просить суд скасувати постанову суду від 19.01.2012р. та ухвалу від 20.02.2012р. і припинити провадження у справі. В підтвердження доводів інспекція посилається на те, що судом першої інстанції не було залучено податковий орган у якості третьої особи до участі у справі про банкрутство. Також на думку апелянта, судом безпідставно було прийнято до уваги документи виконавчого провадження стосовно відсутності боржника за місцезнаходженням, оскільки такі відомості повинні були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних особі-підприємців. Крім того, ДПІ зазначає, що боржник 07.11.2011р. подавав до податкового органу останній раз звітність.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга Фастівської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з врахуванням викладеного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Отже, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 1 Закону).

Учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні справи про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Однак, суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів звернення апелянта з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство в установленому порядку.

Із сукупного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що слід розрізняти податковий орган як кредитор боржника та як орган державного контролю за справлянням боржником податків до державного бюджету. Статус кредитора податковий орган набуває лише у разі наявності непогашеного боргу платника податків перед бюджетом та за умови подачі податковим органом заяви у встановленому порядку до боржника або до суду із кредиторськими вимогами. Статус державного органу контролю податковий орган набуває стосовно боржника від моменту реєстрації останнього в якості платника податків та незалежно від факту наявності або відсутності у цього платника податків заборгованості перед бюджетом. Статус кредитора надає податковому органу право приймати участь у справі про банкрутство (в т.ч. подавати скарги на усі судові рішення у справі), а статус державного органу контролю надає право податковому органу здійснювати планові та позапланові перевірки платника податків (в т.ч. боржника у справі про банкрутство), вимагати надання бухгалтерських та інших первісних документів, необхідних для проведення таких перевірок.

З вищевказаним підстав апелянт не є кредитором у справі, тому позбавлений можливості оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що абзацом 22 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон) визначено коло осіб, які приймають участь у справі про банкрутство. Але на відміну від Господарського процесуального кодексу України цим Законом не передбачено залучення третіх осіб під час провадження справи про банкрутство.

Із змісту постанови суду від 19.01.2012р. у справі № 5009/34/12 вбачається, що господарський суд у цій постанові не вирішував питання про права та обов'язки Фастівської ОДПІ.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Тобто на цьому етапі процедури банкрутства оскарженою постановою суд ніяким чином не порушує права та обов'язки апелянта. Лише у разі закінчення ліквідаційної процедури та ліквідації банкрута без проведення позапланової перевірки податковим органом його права можна вважати в цій частині порушеними.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанови від 18.10.2011р. № 27/17б, від 29.03.2011р. №45/176б).

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Також п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»передбачено: «Якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91, 98 і 106 ГПК. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК».

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Фастівської ОДПІ в частині оскарження постанови прийнято помилково, оскільки в процесі апеляційного провадження встановлено, що скаржник не набув статусу сторони, учасника процесу у справі № 5009/34/12 про банкрутство ТОВ «Вікна плюс»та не визнаний кредитором у встановленому законом порядку, оскаржуваною постановою господарський суд не вирішив питання про права та обов'язки скаржника на цьому етапі процедури банкрутства, тому у цій частині апеляційне провадження підлягає припиненню.

Стосовно оскарження ДПІ ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації ТОВ «Вікна плюс»від 20.02.2012р. апеляційний суд вважає, що скарга підлягає розгляду з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором на юридичну адресу банкрута не надсилалися письмові вимоги до керівника ТОВ «Вікна плюс»про передачу можливих активів, документів та печатки підприємства.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю -банкрута. При утворенні товариства з обмеженою відповідальністю не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, якщо він є фізичною особою або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління товариством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника товариства з обмеженою відповідальністю та контролює його діяльність, приймає рішення про припинення діяльності товариства. Можливим способом встановлення особи засновника ТОВ «Вікна плюс»є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту банкрута.

Однак матеріалами справи підтверджується, що ліквідатору (ініціюючому кредитору) було відомо особу засновника та керівника боржника, що підтверджується відповідним документами (а.с.9-10, 66).

В матеріалах справи відсутнє звернення ліквідатора до засновника безпосередньо із запитом щодо з'ясування особи та місцезнаходження останнього керівника ТОВ «Вікна плюс», бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ «Вікна плюс»конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. У випадку виявлення вказаних відомостей, ліквідатор повинен був направити запит до органів державної митниці стосовно наявності або відсутності у банкрута боргів зі сплати мита, пов'язаного з митним контролем та оформленням товару тощо. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права.

Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст. 71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів за останньою юридичною адресою банкрута у м. Запоріжжя.

Однак матеріалами справи підтверджується, що банкрут здійснював свою підприємницьку діяльність в іншому регіоні, де мав інше місцезнаходження.

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2012р., що ТОВ «Вікна плюс» 07.09.2004р. було зареєстровано за адресою: Київська область, м. Фастів, С. Палія, 2/11 (запис № 1), а 19.10.2011р. був взятий на облік Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Глісерна, 17 (запис № 12).

Копією розширеної відомості про платника податків з ЦБД юридичних осіб ДПА України, яка надана ліквідатору ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, підтверджено, що боржник зареєстрований у Фастівській ОДПІ. Отже, ТОВ «Вікна плюс»фактично здійснював свою господарську діяльність саме у м. Фастові Київської області (а.с.66).

При зміні місцезнаходження банкрута з м. Фастова на м. Запоріжжя на обліку в контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник не був зареєстрований.

Крім того, ліквідатор додав до свого звіту лише докази поштового направлення повідомлень до УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, Південного міжрайонного центру зайнятості м. Запоріжжя, Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»,ВАТ «Запоріжобленерго», концерну «Міські теплові мережі». Жодної відповіді від вказаних державних контролюючих органів та підприємств ліквідатор до суду не представив .

Також ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону не повідомив державні контролюючи органи м. Фастова за місцем його попередньої та фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ «Вікна плюс», не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати страхових внесків та інших обов'язкових платежів .

Апеляційний суд вважає, що ліквідатор не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням наступного. В матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до державним органів у м. Фастові Київської області про встановлення наявності або відсутності майна боржника у цьому регіоні. Також у справі відсутні докази звернення ліквідатора до керівних органів банкрута або до його учасників (засновників) про передачу фінансової документації з метою встановлення наявності або відсутності майнових активів ТОВ «Вікна плюс» для подальшого задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

В порушення вимог вищевказаного податкового законодавства в матеріалах справи відсутній акт проведення позапланової перевірки платника податків, стосовно якого порушена справа про банкрутство, з питань повноти сплати податків і зборів до державного бюджету України та достовірності поданої податкової звітності.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію проведення ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Фастів Київської області на постанову господарського суду Запорізької області від 19.01.2012р. та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. у справі № 5009/34/12 -задовольнити частково.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Фастів Київської області на постанову господарського суду Запорізької області від 19.01.2012р. у справі № 5009/34/12 припинити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі № 5009/34/12 про банкрутство -скасувати.

Справу № 5009/34/12 направити для розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна плюс»м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

О.І. Склярук

Надруковано: 7 прим.

1. боржнику, 1. кредитору,

1. скаржнику, 1. у справу,

1. апел. суду, 1.ГСЗО,

1. дер.реєстратору