Постанова

від 25.04.2012 по справі 7/17-5145-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р.Справа № 7/17-5145-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін

від ПП «Севвтормет» - не з'явився

від ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на ухвалу господарського суду Одеської області 13.03.2012р.

у справі № 7/17-5145-2011

за заявою приватного підприємства «Севвтормет»

про визнання банкрутом ПП «Севвтормет»

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області (Суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства „СеввторметВ» (далі також - ПП „СеввторметВ» , Боржник, Банкрут); припинено юридичну особу Банкрута; кредиторську заборгованість Банкрута списано як безнадійну; вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнано погашеними; припинено провадження по справі. Зазначена ухвала винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що ПП „СеввторметВ» підлягає ліквідації, а його кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна Банкрута не виявлено, а згідно наданого ліквідаційного балансу активи та пасиви банкрута відсутні.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя (далі також - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить її (ухвалу) скасувати, а провадження у справі припинити.

Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при винесення вказаної ухвали не було враховано, що Боржник порушив порядок звернення до господарського суду із заявою про банкрутство на підставі ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (далі -Закон про банкрутство), зокрема до звернення із вказаною заявою Боржником не було повідомлено державного реєстратора про намір припинення діяльності, оголошення до друкованих засобів масової інформації ліквідатором не подавалось, зазначена обставина позбавила можливості виявити всіх кредиторів підприємства, отже, проміжний ліквідаційний баланс не міг бути складений належним чином, як і ліквідаційний баланс. Вказана обставина, на думку Скаржника, також стала підставою протиправного обмеження ДПІ у часі проведення перевірки платника податків, в ході якої можливо було виявлення податкових зобов'язань, податкового боргу, та, відповідно, кредиторських вимог до боржника вже, зокрема, у процедурі банкрутства.

Сторони належним чином повідомлені про дату та місце засідання суду, але своїм процесуальним правом не скористались та не направили представників у судове засідання, явка яких судовою колегією обов'язковою не визнавалась. Відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до ст. 4-1 ч. 2 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, які мають значення для вирішення спору, що матеріалами справи взагалі не доводяться. Відтак, оскаржувана ухвала, згідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, лише у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За приписами ч. 4 ст. 105 ЦК України ( в її редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), комісія з припинення юридичної особи розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи; комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України банкрутство (частина 3 статті 110 ЦК України).

В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника у порядку статті 51 Закону банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та судової практики, судова колегія приходить до висновку, що вказані вище докази повинні бути надані заявником господарському суду саме при порушенні справи про банкрутство за спрощеною процедурою. Вказаної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в своїй постанові від 26.10.2010 р. у справі № 32-7/228-10-2655, де касаційна інстанція зазначає, що дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав саме для порушення провадження у справі про банкрутство, за правилами статті 51 спеціального Закону, а вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані безпосередньо на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду, наведена ним також і в постанові від 22.02.2012 р. по справі № 7/17-3135-2011, в якій суд касаційної інстанції також наголосив, що в разі, коли до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути додані саме на момент звернення із такою заявою, то такі документи не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство .

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Боржником під час звернення до місцевого господарського суду із заявою про банкрутство наведені вище вимоги чинного законодавства виконані не були.

Так, зокрема, разом із заявою про визнання банкрутом ПП «Севвтормет»взагалі не було надано доказів розміщення в засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, доказів письмового повідомлення всіх можливих кредиторів про припинення Боржника, зокрема ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, проте про обов'язковість такого повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України про банкрутство неодноразово наголошувалось Вищим господарським судом, зокрема у постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б, що призвело до порушення прав Скаржника на проведення перевірки Боржника відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Господарський суд, вирішуючи справу та виносячи оскаржувану ухвалу, на вказані вище обставини належної уваги помилково не звернув.

Крім того, місцевий господарський суд не надав належної уваги і наявним у справі письмовим доказам, які в більшій частині письмовими доказами не можуть бути визнані взагалі, оскільки не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України щодо належного засвідчення їх копій.

Помилково не звернув уваги суд також і на довідку ліквідаційної комісії Боржника (а. с. 10), як доданий до заяви письмовий доказ, в якій вказано про не виявлення головою ліквідаційної комісії ПП „СеввтометВ» заборгованості по податкам, зборам, іншим обов'язковим платежам не в Боржника по даній справі, а у іншого підприємства - ПП „ЕлилаксВ» ; відтак чи є така заборгованість саме у Боржника головою ліквідаційної комісії взагалі не з'ясовувалось.

Однак місцевий господарський суд, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства та обставинам справи, порушив провадження у справі про банкрутство ПП „СеввторметВ» ухвалою від 26 грудня 2011 р., якою зобов'язав Боржника надати виклад обставин, що підтверджують його неплатоспроможність з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дати його прийняття банківською установою боржника до виконання з підтверджуючими документами; відомості щодо наявності у боржника майна, у тому числі грошових коштів і дебіторської заборгованості (інвентаризаційні відомості).

Також вказаною ухвалою суд першої інстанції зобов'язав ДПІ у Приморському районі м. Одеси провести позапланову перевірку ПП „СеввторметВ» , хоча Боржником до заяви додані документи, що свідчать про те, що ПП „СеввторметВ» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції Ленінського району м. Севастополя.

Матеріали справи свідчать про те, що Боржником вимог вказаної вище ухвали від 26 грудня 2011р. виконано не було, однак, не зважаючи на відсутність всіх необхідних доказів неплатоспроможності ПП „СеввторметВ» , місцевим господарським судом 31.01.2012 р. було винесено постанову про визнання Боржника банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, а оскаржуваною ухвалою від 13.03.2012 р. безпідставно припинено його юридичну особу.

Скасовуючи оскаржувану ухвалу господарського суду, апеляційна інстанція приймає до уваги також і правову позицію Вищого господарського суду у вже названій вище справі № 7/17-3135, що викладена в чинній постанові від 22 лютого 2012 р., згідно якої при наявності висновків суду про безпідставність порушення справи про банкрутство апеляційна інстанція сама повинна припинити провадження по такій справі.

Відтак, колегія суддів вважає необхідним припинити провадження у даній справі про банкрутство, згідно з положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене судова колегія задовольняє апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13.03.2012 р. скасувати.

Провадження у даній справі припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору для виконання

Постанова підписана 27.04.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.