Постанова

від 18.04.2012 по справі 2а/2470/398/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/398/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача - Ройку А.В.;

представника відповідача - не з'явився.

розглянувши адміністративний позов Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області до Приватного підприємства "Лісовик Плюс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Чернівецької області (далі позивач) просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) стягнути з Приватного підприємства "Лісовик Плюс" (далі відповідач) податкову заборгованість на загальну суму 16995,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне. Станом на 03.02.2012 року за відповідачем рахується узгоджена податкова заборгованість по платежах до бюджету на загальну суму 16995,95 грн., в тому числі податок на прибуток - 14202,93 грн., податок на додану вартість - 2793,02 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач звернувся до суду із вимогою стягнути її у примусовому порядку.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, явку представника не забезпечив. На адресу відповідача, що зазначена в ЄДР, направлялись судові повістки, проте конверт повернувся із відміткою пошти про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Виходячи із ч. 8 ст. 35 КАС України, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч. 11 ст. 35 КАС України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідача повідомлено належним чином про дату, час і місце судового розгляду, а тому розгляд справи можливий за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва серії А00 №651976, відповідач з 27.04.2007 року зареєстрований як юридична особа (а.с. 19), та з 03.05.2007 року зареєстрований Сокирянською ОДПІ, як платник податків за №1234 (а.с. 9). Відповідно до Свідоцтва №100040158 НБ№336724 відповідач з 11.05.2007 року зареєстрований, як платник податку на додану вартість (а.с. 21).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 02.02.2012 року, адресою місцезнаходження відповідача є вул. Головна, 23, с. Білоусівка, Сокирянський район, Чернівецька область (а.с. 24-26).

Згідно Довідки №245 з ЄДРПОУ відповідач зареєстрований Сокирянською районною державною адміністрацією, та видами діяльності за КВЕД відповідача є: лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; виробництво дерев'яної тари; оптова торгівля деревиною; оптова торгівля будівельними матеріалами; діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.18).

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2011 року представниками позивача було проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки, позивачем складено Акт №05/23-013/34091216 (а.с. 39-59), яким зафіксовано наступні порушення: встановлено наявність об'єкта оподаткування в IV кварталі 2010 року в сумі 54917,00 грн. та відповідно податку на прибуток в сумі 13729,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення ПДВ, ряд 26 Декларації в сумі 11200,00 грн. за червень 2008 року. Акт складено у двох примірниках та вручено представнику відповідача під підпис.

Станом на 03.02.2012 року за відповідачем рахується узгоджена податкова заборгованість по платежах до бюджету на загальну суму 16995,95 грн., з яких:

- податок на прибуток -14202,93 грн., в тому числі основного платежу - 10770,68 грн., штрафні санкції - 3432,25 грн. Заборгованість нараховано за актом перевірки №05/23-013/34091216 від 11.01.2011 року та на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" №000012300 від 25.01.2011 (а.с. 7);

- податок на додану вартість -2793,02 грн., який нараховано за актом перевірки №05/23-013/34091216 від 11.01.2011 року та на підставі податкового повідомлення-рішення форми "В4"№000022300 від 25.01.2011 року (а.с. 7).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направленні на адресу відповідача рекомендованим листом, та отримані ним 27.01.2011 року, про свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30-31). Вказані податкові повідомлення-рішення у встановлений строк оскаржені не були, а тому заборгованість вважається узгодженою.

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI на адресу відповідача було надіслано корінець податкової вимоги форми "Ю" від 16.02.2011 року №14 на загальну суму 16665,95 грн. (а.с. 8).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення заборгованості) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 265 Податкового кодексу України визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Відповідно до пункту 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення вказаних норм права не виконує обов`язок по сплаті узгодженої податкової заборгованості, у зв`язку з чим за відповідачем рахується узгоджена, проте не сплачена заборгованість у сумі 16995,95 грн.

Відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач не надав доказів протилежного та відсутності заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Лісовик Плюс" (ід. код 34091216, вул. Головна, 23, с. Білоусівка, Сокирянський район, Чернівецької області) податкову заборгованість у сумі 16995 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 95 коп. до відповідного бюджету України.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено 23 квітня 2012 року.

Суддя В.О. Григораш