Рішення

від 24.04.2012 по справі 5023/1129/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/1129/12

вх. № 1129/12

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Гелета О.О., посвідчення №618 від 27.07.2006р.;

позивача - ОСОБА_1, довіреність №220/7/д від 03.01.2012р.;

першого відповідача - не з"явився;

другого відповідача - не з"явився;

третьої особи - ОСОБА_2, довіреність №2 від 03.01.2012р.;

розглянувши справу за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ, в інтересах держави, в особі Мінистерства оборони України, м. Київ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар", м. Харків; та до

2) Товариства з обмеженою відпвідальністю "Офферта Маркет Груп", м.Київ;

про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна (ціна позову 3399023,00грн.)

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави, в особі Мінистерства оборони України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар" та до Товариства з обмеженою відпвідальністю "Офферта Маркет Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар" та Товариством з обмеженою відпвідальністю "Офферта Маркет Груп" від 07.04.2009р.; про визнання за державою в особі Мінистерства оборони України права власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 70,4кв.м., нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 433,9кв.м., нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 224,9кв.м., нежитлову будівлю літ. Л-1, загальною площею 231,1кв.м., нежитлову будівлю літ. Ж-1, загальною площею 344,0кв.м., нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 57,3кв.м., нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 99,1кв.м., нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 121,0кв.м., які знаходяться в м. Харков, вул. Тульська, 20 (с. Помірки, 27) та про витребування у Товариства з обмеженою відпвідальністю "Офферта Маркет Груп" на користь держави в особі Міністерства оборони України наступних нежитлових будівель: нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 70,4кв.м., нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 433,9кв.м., нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 224,9кв.м., нежитлову будівлю літ. Л-1, загальною площею 231,1кв.м., нежитлову будівлю літ. Ж-1, загальною площею 344,0кв.м., нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 57,3кв.м., нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 99,1кв.м., нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 121,0кв.м., які знаходяться в м. Харков, вул. Тульська, 20 (с. Помірки, 27).

Прокурор в судовому засіданні 24.04.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2012р. підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання 24.04.2012р. не з"явились, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надали, але 06.04.2012р. другий відповідач надав через канцелярію суду заяву, в якій другий відповідач вказує, що визнає позов прокурора в повному обсязі та у разі задоволення позову він готовий передати позивачу спірні об"єкти нерухомості.

Представник третьої особи в судовому засіданні 24.04.2012р. позовні вимоги прокурора підтримав повністю, з підстав, викладених у письмових поясненнях, наданих ним через канцелярію суду із додатковими документами 04.04.2012р., та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Про час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать відмітки про направлення ухвали суду від 04.04.2012р. за адресами відповідачів вказаних у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та, які співпадають з адресами вказаними у позовній заяві. Проте, вказана ухвала повернулась до канцелярії суду з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає" щодо другого відповідача та з поштовою відміткою "фирма не значится" щодо першого відповідача.

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідачів за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

07 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар" (перший відповідач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Офферта Маркет Груп" (другий відповідач, покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (том 1-ий, арк. спр. 13-14), відповідно до умов якого ТОВ "Ікс-Тар" передало у власність ТОВ "Офферта Маркет Груп" за обумовлену говорену грошову суму наступне майно: нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 70,4 кв. м., нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 433,9 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 224,9 кв. м, нежитлову будівлю літ. Л-1, загальною площею 231,1 кв. м., нежитлову будівлю літ. Ж-1, загальною площею 344 кв. м., нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 57,3 кв. м., нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 99, 1 кв. м. нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 121 кв. м., яке знаходиться в м. Харкові, вул. Тульська, 20 (с. Помірки, 27).

Відповідно п. 2.1 Договору, продаж вказаного об'єкту нерухомості за домовленістю сторін вчиняється за ціною 1000000,00грн. Ця сума отримана повністю ТОВ "Ікс-Тар" від ТОВ "Офферта Маркет Груп" до підписання Договору.

Згідно п. 1.2 Договору об'єкт нерухомості належить продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 12 листопада 2008 року (том 1-ий, арк. спр. 17-21) та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року по справі №53/332-08 (том 1-ий, арк. спр. 22-27), зареєстрованих в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22137695 від 12.03.2009 року, реєстраційний номер 26706259, номер запису 9093 в книзі 1 (том 1-ий, арк. спр. 27).

В позовній заяві прокурор вказує на те, що про укладання оспорюваного Договору від 07.04.2009 року військовій прокуратурі Центрального регіону України стало відомо під час розслідування слідчим відділом Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України кримінальної справи, порушеної 07.12.2010 року за фактом службової недбалості посадових осіб Міністерства оборони України при виконанні договору від 26.08.2005 року № 58 про пайову участь та за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ "Ікс-Тар" шляхом зловживання службовим становищем чужим майном - 11 будівлями військового містечка № 134 у с. Помірки в м. Харкові за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 425 Кримінального кодексу України.

22.06.2011 року в ході розслідування вказаної кримінальної справи порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 (ТОВ "Ікс-Тар") та ОСОБА_5 (ТОВ "Український клуб мисливців та рибалок") - єдиних директорів та засновників вказаних товариств за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, у зв'язку з тим, що ТОВ "Ікс-Тар" не має правовстановлюючих документів, які б встановлювали обставини стосовно правової природи спірного майна та доказів правомірного набуття ТОВ "Ікс-Тар" права власності на це майно, а тому підстави для визнання за ним права власності на об'єкти нерухомості відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2011 року заступником військового прокурора до Господарського суду Харківської області подано заяву про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2011 року по справі № 53/332-08 за нововиявленими обставинами.

20.10.2011 року рішенням Господарського суду Харківської області у справі №5023/7857/11 (н.в.о. 53/332-08) вказану заяву прокурора задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року про визнання за ТОВ "Ікс-Тар" права власності на спірні об"єкти нерухомості скасовано (том 1-ий, 39-44).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто істотною умовою такого договору є оплата майна.

Враховуючи те, що ТОВ "Ікс-Тар" права власності на вищевказані нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Харкові, вул. Тульська, 20 (Помірки,27) не мало, то, відповідно, ТОВ "Ікс-Тар" не мало права передавати їх у власність іншій особі - ТОВ "Офферта Маркет Груп".

Фіктивність вказаного Договору була встановлена під час досудового слідства по вищевказаній кримінальній справі та стала предметом обвинувачення громадянам ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Вказану кримінальну справу направлено до суду у листопаді 2011 року.

Окрім цього, укладенням договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між ТОВ "Ікс-Тар" та ТОВ "Офферта Маркет Груп", останньому надано можливість змінити цільове призначення земель та виведення з обліку земельної ділянки військового містечка площею 6,58 га № 134 (м. Харків, с. Помірки, 27), що входить до складу земель оборони, оформивши на них право постійного користування.

Так, відповідно ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, за якою підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення, правочину стороною вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, зміст оспорюваних договорів прямо суперечить чинному законодавству України, а тому наявні підстави для визнання його недійсним з підстав визначених у п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Крім того, оспорюваний договір спрямований на незаконне заволодіння державним майном, порушують публічний порядок і мають ознаки нікчемності.

Так, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемний правочин, згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України це правочин, який є недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен має право на захист своїх прав та інтересів, які відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними правочинів.

Таким чином, при укладенні спірного договору між відповідачами не були додержані в момент вчинення правочину вимоги, встановлені ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, іншими вищезазначеними актами цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а тому він підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, зазначений договір не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Стаття 3 цього ж Закону зазначає, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з ст.2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

На даний час, відповідно до довідок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МО України, будівлі та споруди та земельна ділянка площею 6,58 га військового містечка № 134 перебувають на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства Оборони України.

З урахуванням викладеного власником спірного військового майна, що розташоване на території військового містечка №134, є держава, уповноваженим органом управління яким є Міністерство оборони України.

Порядок відчуження військового майна встановлений ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил".

Згідно з ч. 2 ст. З Закону з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення встановлено, що реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями).

З вищенаведеного вбачається, що відчуження військового майна здійснюється у спеціальному порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, відповідне рішення щодо реалізації спірного військового нерухомого майна уповноваженим органом державної влади не приймалось, була порушена процедура відчуження майна, а тому оспорюваний договір було укладено неправомірно.

Тобто, викладені вище обставини, відповідно п.1 ст.203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, означають недійсність оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу від 07.04.2009р., як такого, що не відповідає вимогам Закону.

Таким чином, вимоги прокурора щодо визнання недійсним спірного договору обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами, а, навпаки визнаються другим відповідачем, у зв"язку з чим суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві прокурор вказує на те, що на даний час існує необхідність визнати за державою право власності на вказане майно, оскільки право власності на це майно зареєстровано за другим відповідачем, та повернути у державну власність вищезгадані об'єкти нерухомості, що розташовані в м. Харкові, вул. Тульській, 20 (с. Помірки, 27)

Моментом набуття права власності за договором про відчуження майна є державна реєстрація даного договору (ст. 334 Цивільного кодексу України).

Згідно даних із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 7171550 від 07.04.2009 року до Державного реєстру правочинів внесений реєстраційний запис щодо оскаржуваного договору (том 1-ий, арк. спр. 30).

Нормами ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

У зв'язку з тим, що, як вже вказувалось вище, перший відповідач не мав права власності на відчужуване майно, то воно незаконно було передано другому відповідачу - ТОВ "Офферта Маркет Груп".

Положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на майно, що було передано другому відповідачу за оспорюваним договором, та витребування у ТОВ "Офферта Маркет Груп" на користь держави, в особі Міністерства оборони України, нежитлової будівлі літ. А-1, загальною площею 70,4 кв. м., нежитлової будівлі літ. Е-1, загальною площею 433,9 кв.м., нежитлової будівлі літ. Г-1, загальною площею 224,9 кв. м, нежитлової будівлі літ. Л-1, загальною площею 231,1 кв. м., нежитлової будівлі літ. Ж-1, загальною площею 344 кв. м., нежитлової будівлі літ. И-1, загальною площею 57,3 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1, загальною площею 99, 1 кв. м. нежитлової будівлі літ. Д-1, загальною площею 121 кв. м., яке знаходиться в м. Харкові, вул. Тульська, 20 (с. Помірки, 27), - правомірні, обгрунтовані та підлягають задовленню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в сумі 66526,00грн. (2146,00грн. за вимоги немайнового характеру, з урахуванням того, що позов прокурора містить дві вимоги немайнового характеру, а ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру дорівнює 1073,00грн., та 64380,00грн. - - за вимогу майнового характеру, оскільки максимальний розмір ставки судового збору за вимогу майнового характеру становить 64380,00грн., а 2% від суми 3399023,00грн. дорівнює 67980,46грн., отже перевищує максимальний розмір ставки судового збору за вимогу майнового характеру) та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 203, 215, 216, 328, 346, 655 Цивільного кодексу України, статтями 20, 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офферта Маркет Груп" від 07 квітня 2009 року.

Визнати за державою, в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 0034022), право власності нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 70,4 кв. м., нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 433,9 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 224,9 кв. м, нежитлову будівлю літ. Л-1, загальною площею 231,1 кв. м., нежитлову будівлю літ. Ж-1, загальною площею 344 кв. м., нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 57,3 кв. м., нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 99, 1 кв. м. нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 121 кв. м., яке знаходиться в м. Харкові, вул. Тульська, 20 ( с. Помірки, 27).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Офферта Маркет Груп" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 30, код ЄДРПОУ 36353309) на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 70,4 кв. м., нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 433,9 кв.м., нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 224,9 кв. м, нежитлову будівлю літ. Л-1, загальною площею 231,1 кв. м., нежитлову будівлю літ. Ж-1, загальною площею 344 кв. м., нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 57,3 кв. м., нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 99, 1 кв. м. нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 121 кв. м., яке знаходиться в м. Харкові, вул. Тульська, 20 (с. Помірки, 27).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офферта Маркет Груп" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 30, код ЄДРПОУ 36353309) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тар" (61045, м. Харків, вул. О. Яроша, 17-б, код ЄДРПОУ 34388806) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 66526,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 квітня 2012 року

Суддя Рильова В.В.

Справа №5023/1129/12