Постанова

від 27.10.2006 по справі 4/459ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/459ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.10.06                                                                                 Справа № 4/459ад.

     Суддя Батюк Г.М.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Приватне підприємство “Промінь”, м. Кіровськ     ,Луганської області

про стягнення  2946грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Хазова Л.В., дов. від 11.01.06 № 03-02/319;

від відповідача – не прибув ( явка обов'язкова).

відповідно до п. 2 ст. 128 КАС України неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи та справу розглянуто за наявними у ній матеріалами,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2946 грн. 67 коп. несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2004 році.

 Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судові засідання не з'явився, про причини неприбуття не  повідомив, у зв'язку з чим справа розглядається у порядку ст. 128 ч.4 КАС України за відсутністю відповідача.

Окрім цього, статтею 40 КАСУ визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, а також довідки Головного управління статистики у Луганській області № 13-48/3441 від 05.09.06  адресою юридичної особи ПП “Промінь” є  Луганська область  м. Кіровськ, вул. Дзерджинського, 1.   

Як свідчать матеріали справи, а саме, належною юридичною адресою ПП “Промінь” є  Луганська область  м. Кіровськ, вул. Дзерджинського, 1.   

Відповідач під час розгляду справи будь-яких відомостей про зміну адреси не надавав, у зв'язку з чим , всі процесуальні документи господарського суду направлялися за вказаною адресою.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників позивача,  суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 р. № 2606 –ІІІ ( далі Закон) для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

На 2004  рік норматив робочих місць для працевлаштування на підприємство відповідача інвалідів склав –1чоловік.

З наявного в матеріалах  справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П І (річна) за 2004 рік вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 15 чоловік (а.с.8). Фактично на підприємстві відповідача за розрахунком позивача не забезпечена кількість робочих місць  для працевлаштування у 2004 році  1 інваліда( а.с.6-7).

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі  19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає , що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2004 році у розмірі 2946 грн. 67 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

          Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2004 році вказані вище органи, не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування,  оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості (що підтверджено  листом Кіровського міського центру зайнятості від 24.05.06 № 05/3-805 (а.с.12) та листа від 21.09.06 № 05/3-1520 ), зазначаючи, вакантні посади.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2004 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно довідки Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

( далі - Фонд) від 22.08.06 № 03-01/3718 (а.с.10) вбачається, що у 2004 році підприємство не інформувало фонд  про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та згідно довідки Фонду  від 22.08.06 № 03-01/3717 відповідач на  підприємстві атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю  працівників МСЕК відповідно до Постанови КМУ № 314 від 03.05.1995 не проводились (а.с.9).

Таким чином, позивачем  доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові  штрафних санкцій у сумі 2946 грн. 67 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 26.09.05 надав до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004р. по формі №10-ПІ , що підтверджено  штампом Фонду на звіті  форми №10-ПІ (а.с.8) та листом Фонду від 08.09.06 №03-01/4258.

Предметом спору з даної справи є питання щодо правильності застосування позивачем штрафних санкцій до відповідача за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону  України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносяться до категорії адміністративно-господарських санкцій, а отже відносини сторін зі спору ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання  протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 26.09.05 (надання звіту форми №10-ПІ за 2004 рік)(а.с.8), у той час як з  позовною заявою позивач звернувся 29.08.06 , тобто у межах річного строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 40, 87, 94, 98, 112, 128, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Приватного підприємства “Промінь”, м. Кіровськ   Луганської області, вул.Дзерджинського, 1,  р/р 260083001287 Первомайське відділення ВАТ ОСБ 7855/046 м.Кіровська, МФО 364207, код 21794004 на користь  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ , вул.Володарського, 59 , державний бюджет України, р/р31216230600023 в ВДК  м.Кіровськ Луганської області, МФО 804013, код 24046946, код бюджетної класифікації 50070000, код платежу:550070000 штрафні санкції у сумі 2946 грн. 67 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 01.11.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          Г.М.Батюк