Рішення

від 03.04.2012 по справі 2-274/11

ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

03.04.2012

Справа № 2/0553/33/12

Україна

Червоногвардійський районний суд м.Макіївки Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року м. Макіївка

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Маркєлова Р.І.

при секретарі Когунь А.М.

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна і визнання права власності на майно,

і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна і виділ майна в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 вказуючи, що з січня 1992 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, у теперішній час в провадженні Червоногвардійського районного суду м. Макіївки знаходиться цивільний позов відповідачки до нього про розірвання шлюбу. У шлюбі сторони мають двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 1992 і 1996 років народження відповідно. ОСОБА_4 мешкає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5 мешкає разом з матір'ю за місцем її фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вказує, що за час спільного проживання з відповідачкою ними спільно було набуте майно: автомобіль «Шкода Фабія»2006 року випуску вартістю 40 000 гривень, а також предмети меблів, електричні кухонні і побутові прилади, усього на суму 115 850 гривень. Протягом 2007-2008 років позивач позичив у своїх родичів ОСОБА_8 і ОСОБА_6 кошти на придбання будинку для своєї родини у загальній сумі 50 000 доларів США. За ці кошти позивачем був придбаний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, земельна ділянка за вищевказаною адресою, а також проведений ремонт будинку і його перебудова. За взаємною згодою подружжя будинок і земельна ділянка були оформлені на ім'я відповідачки ОСОБА_3, але фактично придбані на грошові кошти, що належать позивачу.

На підставі викладеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спірний будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, автомобіль «Шкода Фабія», а також провести розподіл іншого спільно набутого у шлюбі майна: предмети меблів, електричних кухонних і побутових приладів згідно запропонованого ним варіанту розподілу.

Відповідачка ОСОБА_3 не погодилась з позовом до неї і звернулась до суду з зустрічним позовом, у якому вказує, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також автомобіль «Шкода Фабія», який ОСОБА_3 оцінює у 55 000 гривень, були придбані у період знаходження у шлюбі за спільні кошти їх родини, при цьому будинок був зареєстрований на її ім'я. ОСОБА_3 також вказує, що предмети меблів, електричні кухонні і побутові прилади, які вказує ОСОБА_2 у якості предмета розподілу, усього на суму 107 850 гривень, знаходяться у квартирі його матері ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, частина вищевказаного спірного майна, або взагалі відсутня у наявності, але знаходиться у непридатному для використання стані.

Виходячи з принципу рівності часток, ОСОБА_3 просить суд ухвалити рішення, яким визнати будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, спільно набутим майном і розділити його, крім того розділити набуте у шлюбі майно, а саме: предмети меблів, електричні кухонні і побутові прилади згідно запропонованого нею варіанту розподілу, залишивши у власність ОСОБА_2 автомобіль «Шкода Фабія», стягнувши з нього на її користь половину вартості автомобіля у сумі 27 500 гривень, а також різницю у частках у сумі 16 975 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свій позов до ОСОБА_3, просив суд його задовольнити у повному обсязі. Позов ОСОБА_3 до нього не визнав, вважав його необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, просив суд у його задоволенні відмовити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю підтримала свій позов до ОСОБА_2 і просила суд його задовольнити, у той же час, не визнала позов ОСОБА_2 до неї, вважала його безпідставним і просила суд у його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та проаналізувавши надані до матеріалів справи письмові докази вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 1, 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 22 грудня 2010 року розірваний шлюб між сторонами по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 З рішення суду вбачається, що шлюб між сторонами зареєстрований 27 січня 1992 року, у шлюбі у сторін народились діти: сини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який у теперішній час проживає разом з батьком, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який у теперішній час проживає разом з матір'ю.

На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 31 липня 2008 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу за реєстровим № 3188, ОСОБА_3 є власницею жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 548704, виданого 08 грудня 2008 року, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 0,0862 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Вирішуючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в цій частині суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного Кодексу України (СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна, дружини, чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення і за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти.

На підставі вищенаведеного і приймаючи до уваги, що одна дитина у теперішні час проживає разом з батьком, а друга разом з матір'ю, суд вважає, що вищевказане нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, слід визнати таким, що належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, а тому вважає за необхідне у даному випадку виходити з принципу рівності часток. Тому суд приймає рішення розділити спільно набуте майно і визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності у рівних частках на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 -по ? частці за кожним. Крім того, суд вважає можливим розділити спільно набуте майно і визнати за сторонами по справі право власності у рівних частках на земельну ділянку площею 0,0862 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 -по ? частці за кожним.

При цьому, суд не приймає у якості належних доказів надані сторонами по справі розписки про запозичення ними у третіх осіб грошових коштів в іноземній валюті для придбання спірного будинку, оскільки учасниками цих правовідносин є особи, що перебувають між собою у родинному зв'язку, надані розписки є по суті ідентичними, надані сторонами по справі щодо одного й того ж предмету, а тому знаходяться у прямій суперечності одна з одною відносно предмету доказування.

З тих самих підстав суд не приймає до уваги у якості належних доказів по справі пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, оскільки пояснення цих свідків стосуються, зокрема, обставин нібито запозичення ОСОБА_2 грошових коштів на придбання будинку і складання ним розписок, які не прийняті судом у якості належних доказів. Крім того, судом встановлено, що допитані свідки знаходяться між собою і з ОСОБА_2 у родинних або дружніх стосунках, а тому у суду виникає сумніви стосовно достовірності відомостей, що містяться у поясненнях вказаних свідків.

Вирішуючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне у цій частині у задоволенні позову відмовити, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сторонами частково надані докази, що підтверджують факт придбання за час спільного проживання автомобілю, предметів меблів, кухонних і побутових приладів, але не у повному обсязі, вказаному у позові. Крім того, сторони вказують різну вартість одного й того ж спірного майна, а доказів дійсної вартості всього спірного майна, що підлягає розподілу, а також доказів фактичної наявності цього майна у розпорядженні сторін по справі або третіх осіб, суду не надано.

Таким чином, розглядаючи позов у цій частині суто в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін відповідно до ст. 11 ЦПК України, і приймаючи до уваги, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, сторони не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень в іншій частині позову.

За вищевказаних підстав суд також вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 виключно в частині визнання за сторонами права власності у рівних частках на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а також відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

На підставі ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна і визнання права власності на майно -задовольнити частково.

Розділити спільно набуте майно і визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності у рівних частках на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 -по ? частці за кожним.

Розділити спільно набуте майно і визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності у рівних частках на земельну ділянку площею 0,0862 га (кадастровий номер 1413500000:01:003:0892), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - по ? частці за кожним.

У задоволенні позову в іншій частині -відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна і виділ майна в натурі -задовольнити частково.

Розділити спільно набуте майно і визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності у рівних частках на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 -по ? частці за кожним.

У задоволенні позову в іншій частині -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через даний районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ