Рішення

від 24.06.2008 по справі 3638-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2008

Справа

№2-28/3638-2008

За

позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд»,                        м. Бориспіль,

до

відповідача - Приватного підприємства «РГС Груп», м. Сімферополь,

про

стягнення 127 280,70 грн.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е

Д С Т А В Н И К И:

Від

позивача - Овсій Д.Ю. - представник по довіреності від 21.04.2008 р.

(довіреність у справі)

Від

відповідача - не з'явився

Суть

спору:

Товариство

з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд», м. Бориспіль, звернулось до

господарського суду АР Крим із позовом до Приватного підприємства «РГС Груп»,

м. Сімферополь, про стягнення 127 280,70 грн., у тому числі, 58 756,90 грн.

авансу, 29 378,45 грн. сума штрафу (неустойки) розміром 50% авансу, 8 986,35

грн. пені (неустойки) розміром 0,2% від загальної вартості кожної партії за

кожен день прострочення відвантаження товару, 3% річних від простроченої суми

неповернутого авансу у розмірі 159,00 грн. та 30 000,00 грн. моральної шкоди.

Представник

позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та

просив їх задовольнити.

Відповідач

явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал

господарського суду від 28.03.2008 р., від 24.04.2008 р. та від 27.05.2008 р.

не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим

обґрунтуванням своїх заперечень, суду не надав, хоча про час та місце розгляду

справи у судовому засіданні повідомлений належним чином - рекомендованою

кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Строк

вирішення спору був продовжений у порядку ст. 69 ГПК України, у зв'язку з

неявкою представника відповідача у судові засідання та для надання сторонами

суду додаткових документів та доказів у справі.

Відповідно

до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд

справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою

представника відповідача у судові засідання та для надання сторонами суду

додаткових доказів у справі.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд      

В С Т

А Н О В И В:

18.12.2007

року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу                    № 005/12/2007.  

Відповідно

до п. 1.1. Розділу 1 цього договору у порядку та на умовах, визначених даним

договором, продавець (відповідач) зобов'язувався поставити та передати у

власність покупця (позивача) товар, найменування, кількість та ціна якого

узгоджуються сторонами у специфікаціях які є невід'ємними частинами даного

договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Специфікація

оформлюється сторонами на кожну партію товару, який поставляється (п. 1.2

Розділу 1 договору). 

Згідно

з п. 4.2. Розділу 4 вищевказаного договору оплата кожної партії товару, яка

поставляється, здійснюється покупцем з урахуванням підписаної сторонами

специфікації на таку партію товару та здійснюється наступним чином:

-          аванс - 17% від загальної вартості

узгодженої у специфікації партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 5 (п'яти)

банківських днів з дня отримання покупцем від продавця рахунку на оплату такої

партії товару. День отримання покупцем рахунку на відповідну партію товару

визначається по даті факсимільного або електронного повідомлення, відправленого

продавцем (п.п. 4.2.1. п. 4.2. договору);

-          повна оплата  - 83% 

від загальної вартості узгодженої у специфікації партії товару з

урахуванням ПДВ, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня оформлення сторонами

акту прийому - передачі фактично поставленої партії товару у місці призначення

(п.п. 4.2.2. п. 4.2. договору).

На

виконання умов вищевказаного договору, між сторонами було підписано

специфікацію № 1 від 20.12.2007 р., згідно якої вартість партії товару, з

урахуванням ПДВ, склала 345 628,80 грн.

Позивач

умови п.п. 4.2.1. п. 4.2. договору виконав, перерахувавши відповідачу аванс у

розмірі 58 756,90 грн., що підтверджено банківською випискою за 24.12.2007

р. 

Проте,

відповідачем, у порушення умов вищевказаного договору, не був поставлений

позивачу товар.

Вищевикладене

свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно

зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та 

інші  учасники  господарських відносин  повинні 

виконувати  господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних  

вимог  щодо  виконання 

зобов'язання  - відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею

509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення,

в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно

зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої

оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право

вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась

претензія № 13 від 21.01.2008 р., в якій позивач пропонував відповідачу

виконати умови договору, однак, вказана претензія, за даними позивача, була

залишена відповідачем без відповіді та виконання.

За

таких обставин, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 29

від 06.02.2008 р., в якій позивач повідомив відповідача про відмову від

постачання товару згідно умов вказаного договору та запропонував повернути суму

авансу у розмірі 58 756,90 грн. і сплатити штраф у розмірі 29 378,45 грн.

Однак,

за даними позивача, вказана претензія також була залишена відповідачем без

відповіді та виконання.

Пунктом

3.5. Розділу 3 договору передбачено, що у випадку, якщо продавець протягом 10

(десяти) днів з дня зарахування грошових коштів на його поточний рахунок згідно

п.п. 4.2.1. договору не поставить у місце призначення узгоджену сторонами у

специфікації партію товару, покупець має право шляхом направлення на адресу

продавця факсимільним або електронним зв'язком письмового повідомлення з

підписом уповноваженої особи покупця та скріпленого його печаткою про

односторонню відмову від прийому узгодженої у специфікації партії товару та

вимагати від продавця повернення перерахованого йому по такій партії товару

авансу. Продавець у свою чергу зобов'язувався прийняти відмову від постачання і

протягом 7 (семи) днів з дня його отримання повернути покупцю одержаний від

нього аванс у повному обсязі. В іншому випадку покупець має право стягнути з

продавця штраф у розмірі 50% (п'ятдесяти) від суми перерахованого останньому

авансу.

Відповідно

до ч.  3 ст. 693 Цивільного кодексу

України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті

536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного

передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму

попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким

чином, позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 50% від суми

авансу у сумі 29 378,45 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно

з п. 8.4. Розділу 8 договору за несвоєчасне відвантаження узгодженої партії

товару згідно п. 3.4. договору, продавець виплачує покупцю штраф у розмірі          0,2% (нуль цілих дві десятих

відсотка) від загальної вартості такої партії товару, за кожен день

прострочення відвантаження товару.

Проте,

відповідачу, згідно розрахунку позивача, було нараховано 8 986,35 грн. пені за

період з 25.01.2008 р. по 06.02.2008 р.

Згідно

зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може

забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням,

завдатком.

Статтею

547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Проте,

умовами договору № 005/12/2007 від 18.12.2007 р. не передбачено нарахування,

саме, пені.

За

таких обставин в частині стягнення 8 986,35 грн. пені у позові повинно бути

відмовлено.

Відповідно

до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений

договором або законом.

Таким

чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, було нараховано                3% річних у розмірі 159,00

грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Також,

позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. моральної

шкоди, яку позивач мотивує тим, що відмова відповідача від належного виконання

умов вищевказаного договору спричинила приниження ділової репутації позивача на

ринку будівництва, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача з

боку його контрагентів.

Позов

в цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно

зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та

інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною

1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана

фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім  випадків, встановлених частиною другою цієї

статті.

У

відповідності з листом Міністерства юстиції України “Відшкодування моральної

шкоди” № 35-13/797 від 13.05.2004 р. відповідно до загальних підстав

цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої

шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між

шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема,

з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи

фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими

діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій

матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому

виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно

з п. 6.2. цього листа розмір грошового відшкодування моральної шкоди

визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та

душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його

можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо

вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які

мають істотне значення.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Статтею

34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини

справи, які  відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте,

позивачем не доведено факту спричинення йому саме моральної шкоди, не

представлене обґрунтування розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування,

у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в

частині стягнення 30 000,00 грн. моральної шкоди.

Факт

наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі                88 294,35 грн., у тому числі 58 756,90 грн.

авансу, 29 378,45 грн. штрафу у розмірі       

50% авансу та 3% річних від простроченої суми неповернутого авансу у

розмірі           159,00 грн.,

документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався

відповідачем.

Контррозрахунків

сум штрафу, пені, та 3% річних відповідачем суду надано не було.

За

таких обставин позов підлягає задоволенню частково. 

Витрати

на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають

стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст.

49 Господарського процесуального кодексу України.

За

згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та

резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене 

у  відповідності  до  ст.  84 

ГПК  України  і 

підписане 01.07.2008 року.

Керуючись

ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р

І Ш И В:

1).   Позов задовольнити частково.

2).

Стягнути з Приватного підприємства «РГС Груп» (юридична адреса: 95022, АР Крим,

м. Сімферополь, вул. Кубанська, 22, фактична адреса: 95047, АР Крим,                м. Сімферополь, вул. Карла

Лібкнехта, буд. 29, р/р 26007300001278 в АКБ «Форум», МФО 384890,

ідентифікаційний код 33773309, або з інших рахунків) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд» (юридична адреса: 08300,  Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна,

буд. 7, фактична адреса: 01054, м. Київ, вул. Павловська, буд. 18, корп. 4, р/р

2600401302487 у ТОВ «Укрпромбанк», МФО 321228, ідентифікаційний код 33870226,

або на інші рахунки) 88 294,35 грн., у тому числі 58 756,90 грн. авансу, 29

378,45 грн. штрафу у розмірі 50% авансу та 

3% річних від простроченої суми неповернутого авансу у розмірі 159,00

грн., а також 882,94 грн. державного мита та 81,86 грн. витрат на інформаційно

- технічне забезпечення судового процесу.

3). В

іншій частині у позові відмовити.

Видати

наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                       

Альошина С.М.