Постанова

від 26.04.2012 по справі 3/330

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 3/330

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівГрека Б.М., Нєсвєтової Н.М. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Фірми "Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю " від позивача: Галков І.О. від відповідача: Ніколаїв О.С. на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.12.2011 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року у справі№ 3/330 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка лізинг" доФірми "Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю" простягнення 178 287,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка лізинг" (далі позивач) звернулось з позовом до Фірми "Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю" (далі відповідач) про стягнення заборгованості 174 362, 13 грн.; неустойки у розмірі 3 238, 65 грн., інфляційних витрат у розмірі 59,80 грн.; 3% річних -626,84 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, щодо здійснення повної та своєчасної оплати лізингових платежів. Позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги щодо стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних. Чинним законодавством не заборонено визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїй касаційній скарзі відповідач посилається на наступні обставини: п.п. 6.1; 6.2; 6.4 Договору, в частині прив'язки до курсу долару США порушують вимоги діючого законодавства і відповідно є нечинними на підставі ч.1 ст.203; та ч.1 ст.215 ЦК України, в наслідок чого у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо виплати лізингових платежів. Відповідач вважає, що розрахунок суми позовних вимог є неправильним, оскільки в ньому не зазначено курсу НБУ для долара США, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

25.04.2007 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № 805/04/2007 (далі Договір).

Відповідно до п.1 Договору позивач зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації продавця:

- Тип: спецтехніка;

- Марка, модель : екскаватор -погрузчик 3CX SM (чотири одиниці);

- Номер шасі: буде встановлений в акті здачі -проймання майна;

- Рік випуску 2007;

- Специфікація продавця: додаток до Договору купівлі -продажу від 25.04.2007 року; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу (відповідач) у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору.

Розділом 6 договору передбачена загальна сума лізингових платежів та порядок розрахунків.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони домовились про те, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею слід розуміти суму виражену у гривнях України, яка дорівнює одному євро по курсу відповідно до п.6.1.1 Договору.

До матеріалів справи (а.с.26) залучено графік внесення лізингових платежів, з якого вбачається, що платежі повинні сплачуватись щомісячно та вони поділені на 78 періодів. Спірні періоди 51-53, а саме з 22.07.11р. по 21.10.11р.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що відповідач повинен сплатити, у разі порушення строків оплати платежів неустойку в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки у перші 5 днів прострочки і 0,5 % від суми прострочки платежу за кожний день прострочки починаючи з 6-того дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

До матеріалів справи (а.с. 28) залучено копію видаткової накладної № РН -0000187 від 29.05.2007 року та копію довіреності виданої відповідачем від 29.05.2007 року № 464409, які свідчить про те, що позивач передав, а відповідач отримав, на підставі Договору - 4 екскаватора -погрузчика 3CX SM, вартістю 1 731 579, 70 грн. (з ПДВ).

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 524 ЦК України (валюта зобов'язання) передбачено, що зобов'язання має бути виражено в грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів оплати лізингових платежів в спірні періоди відповідачем не надано.

При здійсненні провадження у справі відповідачем не надавався контррозрахунок заборгованості та штрафних санкцій, і відповідно їм не спростований арифметичний розрахунок позовних вимог.

За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами, дана належна юридична оцінка фактичним обставинам справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Фірми "Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю " відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року у справі № 3/330 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.М.Грек

Н.М.Нєсвєтова