Постанова

від 12.04.2012 по справі 1570/1088/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1088/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельник-ДП" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 03.02.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Будівельник-ДП" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 03 лютого 2012 року № 0000362301, яким Приватному підприємству "Будівельник-ДП"збільшено грошове зобов'язання на 31001 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2012 року в зв"язку з реорганізацією, відповідача Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси було замінено на Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси (надалі - ДПІ) було проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будівельник-ДП»(далі - ПП «Будівельник-ДП») з питань правових відносин з ПП «Укрторгтранс»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за наслідками якої складений акт ДПІ від 23.01.2012 р. № 140/23-6/34931504 (далі - акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03 лютого 2012 року № 0000362301 (далі - повідомлення-рішення), яким ПП «Будівельник-ДП»визначено грошове зобов'язання у сумі 31001 грн. Позивач зазначав, що в акті перевірки необгрунтовано зроблено висновок про те, що на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Будівельник-ДП»завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс», код за ЄДРПОУ 36043405, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року на загальну суму 31000 грн., з посиланням на акт перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 р. № 300/23-214/36043405, в якому зазначено, що всі операції купівлі-продажу з ПП «Укрторгтранс»не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи ПП «Будівельник-ДП», які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача, повідомлений належним чином, до суду не з"явився, про поважність причини неявки не сповістив, заперечення не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Приватне підприємство "Будівельник-ДП" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.02.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.02.2007 року, норер запису про державну реєстрацію № 15561020000026236, код ЄДРПОУ 34931504.

ПП "Будівельник-ДП" взято на податковий облік в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 01.03.2007 року за № 5000.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будівельник-ДП»з питань правових відносин з ПП «Укрторгтранс»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за наслідками якої складений акт ДПІ від 23.01.2012 р. № 140/23-6/34931504.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03 лютого 2012 року № 0000362301, яким ПП «Будівельник-ДП»визначено грошове зобов'язання у сумі 31001 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Будівельник-ДП»завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Укрторгтранс», код за ЄДРПОУ 36043405, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року на загальну суму 31000 грн.

Як встановлено в ході судового засідання, 26.04.2011 року між позивачем та ПП «Укрторгтранс»укладено договір № ДГ26-04/11, за яким постачальник (ПП «Укрторгтранс») зобов'язується передати товари покупцю (ПП «Будівельник-ДП»), який зобов'язується прийняти та сплатити ці товари. Найменування, кількість, якість та ціна товару визначаються у відповідності з рахунком-фактурою (п. п. 1.1, 1.2 Договору). Датою поставки вважається дата доставки товару на об'єкт виконуваних робіт покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з моменту доставки товару (п. п. 2.2, 2.3 Договору).

На виконання умов Договору № ДГ26-04/11 від 26 квітня 2011 р., згідно рахунку-фактури № УТ-2704 від 27 квітня 2011 р. Приватне підприємство «Укрторгтранс»поставило на будівельні об'єкти ПП «Будівельник-ДП»будівельні матеріали: цвяхи, диски, сверла, бруси, дюбеля, мастику, герметик та інші. Факт вказаної поставки товарів у квітні 2011 р. відповідно до умов Договору ДГ26-04/11 від 26 квітня 2011 р., згідно рахунку-фактури № УТ-2704 від 27 квітня 2011 р., підтверджують наступні документи: видаткова накладна № УТ-0000290 від 29.042011 р., податкова накладна № 579 від 29.04.2011 р., довіреність № 172 від 26.04.2011 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку: 631: Укрторгтранс ПП за квітень 2011 р., виписка по рахунку в АБ «Південний»за 29.04.2011 р., платіжне доручення № 62 від 29.04.2011 р.

Контрагент Позивача - ПП «Укрторгтранс», у свою чергу, виконуючи вимоги податкового законодавства України, надало ПП «Будівельник-ДП»належним чином оформлену податкову накладну, яка відображена ПП «Будівельник-ДП»у податковій декларації з ПДВ за квітень 2011р., реєстрі отриманих накладних за квітень 2011 р.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

ПП «Укрторгтранс»на період здійснення господарських операцій з ПП «Будівельник-ДП» в квітні 2011 року було зареєстроване в якості платника ПДВ, тому згідно припису п.201.8 ст.201 р.5 Податкового кодексу України мало право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацю господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином договір між ПП «Укрторгтранс»та ПП «Будівельник-ДП»був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину, оскільки ПП «Укрторгтранс»передав товари позивачу, а останній прийняв та оплатив ці товари, та отримав від контрагента податкові накладні.

Судом встановлено, що ПП «Укрторгтранс»та ПП «Будівельник-ДП»було укладено правочин у письмовій формі, який був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки основною діяльністю ПП «Будівельник-ДП»є будівництво будівель, у підприємства наявна ліцензія на здійснення будівельної діяльності. Будівельні матеріали, які ПП «Будівельник-ДП»придбало у ПП «Укрторгтранс»згідно Договору № ДГ26-04/11 від 26 квітня 2011 р., рахунку-фактури № УТ-2704 від 27 квітня 2011 р., поставлялися безпосередньо на будівельні об'єкти та використовувалися Приватним підприємством «Будівельник-ДП»у будівництві вказаних об'єктів. Зазначене підтверджують: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р., акти виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту) на відповідних будівельних об'єктах.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання такого договору в момент його укладання та відсутності повноважень ПП «Укрторгтранс» виписувати податкові накладні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між ПП «Укрторгтранс»та ПП «Будівельник-ДП»правочин є чинним, а висновки відповідача про його нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит ПП «Будівельник-ДП»за результатами господарських операцій, які мали місце між ПП «Укрторгтранс»та ПП «Будівельник-ДП», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов ПП "Будівельник-ДП" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 310,01 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будівельник-ДП» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 03 лютого 2012 року № 0000362301, яким Приватному підприємству «Будівельник-ДП» збільшено грошове зобов'язання на 31001 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 310,01 грн. (триста десять гривень 01 копійка) із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Будівельник-ДП"(код ЄДРПОУ 34931504) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів