Рішення

від 10.10.2006 по справі 31/224-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/224-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.06р.

Справа № 31/224-06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Верітас Пік”, м. Дніпропетровськ

до відповідачаВідкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг

про стягнення плати

Суддя      Мороз В.Ф.

Представники:

Від позивачаЯкименко Є.П., дов. від 28.08.06 р.

Від відповідачаМайтак І.В.,  дов.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 903 ЦК України плати за договором про надання послуг по правовому  забезпеченню господарської діяльності  позивача №2327-А/467 від 22.09.2004 р., укладеним між сторонами. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період дії вказаного договору відповідач припинив звернення до позивача за наданням правовими послугами. Оскільки виконання договору позивачем обумовлене відповідним зверненнями відповідача, а отже невиконання договору про надання  послуг не обумовлено винними діями виконавця, то замовник зобов'язаний виплатити йому розумну  плату. Розмір такої плати позивачем визначено, виходячи  з вартості надання послуг, що передбачена договором, та строку його дії, протягом якого такі послуги мали надаватись відповідачу, а тому складає, згідно розрахунку 180 000,00 грн.  Окрім того, на вказану суму позивачем нараховано індекс інфляції та загалом заявлена до стягнення сума складає 195 885,00  грн.

Відповідач, згідно відзиву, проти позову заперечив, пославшись на те, що  договором передбачено, що послуга вважається наданою  з моменту підписання сторонами  акту приймання-передачі послуг. За періоди  з вересня 2004 р. по лютий 2005 р. між позивачем та відповідачем були підписані акти про фактично надані відповідачу послуги на загальну суму 237 000,00 грн., які оплачені відповідачем. Оскільки акти про надання послуг за період з березня по червень 2005 р. сторонами не підписувались, а послуги фактично не надавались, у зв'язку з відсутністю у відповідача потреби у їх отриманні, то у відповідача відсутній і обов'язок щодо їх оплати. Також відповідач вказує на те, що заявлені позивачем до стягнення  195 885,00  грн. не можуть бути визначені як розумна плата, оскільки фактично становлять розмір плати, що визначена договором за весь час його дії. Окрім того, позивач звертався до  суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 229 354 грн. боргу за вказаним договором. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  у справі №25/219 від 16.08.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2005 р.,  у позові відмовлено. З огляду на наведене позивач вказує наявність  підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

По справі оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 ГПК України. Строк вирішення спору за клопотанням сторін продовжувався судом.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі  22.09.2004 р. укладено договір №2327-А/467  про надання  виконавцем (позивачем) послуг замовнику (відповідачу) по правовому забезпеченню  господарської діяльності шляхом надання  замовнику  правових консультацій  та експертиз. Згідно п. 7.1 строк дії договору встановлено з 22.09.2004 р. до 31.12.2004 р. У випадку, якщо жодна зі сторін  за 10 днів  до спливу  строку не заявить  письмово про небажання  продовжувати дію договору, він вважається  продовженим на три місяці на тих же умовах. У такому ж порядку дія  договору продовжується чи припиняється  і в наступних періодах (п. 7.2). У відповідності до п. 2.1, п. 2.2. Договору  вартість  послуг складає 147 000, 00 грн.(без ПДВ) , а у випадку  продовження  строку його дії у порядку, передбаченому  п. 7.2. Договору  вартість послуг збільшується  на 135 000,00 грн. (без ПДВ) за кожні наступні три місяці строку дії договору. Згідно п. 1.2. Договору кількість консультацій не обмежена  та визначається Замовником  по їх фактичній необхідності  шляхом видачі  виконавцю завдань (запитів) у порядку та строки, що встановлені у Додатку №1. За п. 4.2  замовник щомісячно, не пізніше 5-го числа  поточного місяця сплачує  виконавцю аванс  у розмірі  45 000,00 грн.  У відповідності до п. 1.4. Договору послуга вважається наданою  з моменту підписання сторонами  акту прийняття-здачі послуг.

Згідно листа  від 10.06.2005 р.  вих № 53 02/993 відповідач повідомив позивача про відмову від договору у зв'язку з тим, що він втратив для нього інтерес. На вказаний лист позивач надав згоду щодо припинення договору з 01.07.05 р.

Таким чином договір діяв протягом 22.09.2004 р. –01.07.05 р. та, відповідно, строк договору продовжувався на підставі п. 7.2  з січня по березень 2005 р. та з квітня по червень 2005 р. (двічі по три місяці), що не оспорюється сторонами.

З вересня 2004 р. по лютий 2005 р. позивачем на відповідні запити відповідача були надані послуги, про що сторонами складено акти про надання послуг. Загальна їх вартість згідно вказаних актів склала 237000,00 грн., які згідно пояснень сторін були оплачені позивачу. З березня по червень 2005 р. відповідач не звертався до позивача щодо надання правових послуг за вказаним договором та, відповідно такі послуги фактично позивачем не надавались.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одночасно у відповідності до ч. 2 ст. 903 ЦК України  у разі неможливості виконати договір про  надання  послуг, що  виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо ж неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За матеріалами справи та зважаючи на викладені вище обставини, ненадання  позивачем правових послуг замовнику у період  з березня  по червень 2005 р. не обумовлено його винними діями, тобто фактична неможливість виконання договору виникла не з вини виконавця.  Наведене покладає за змістом ч. 2 ст. 903 ЦК України  на замовника обов'язок щодо виплати виконавцеві розумної плати.

Одночасно, оскільки звернення відповідача до позивача щодо надання правових послуг є його правом, а не обов'язком, не може йтися про неможливість виконання договору з вини замовника.

При цьому розумна плата не може бути визначена у розмірі, що визначений позивачем, оскільки фактично становить розмір плати за договором протягом усього часу його дії, тобто по 01.07.05 р. Оцінюючи матеріали справи, пояснення сторін, умови договору, продовження строку його дії (з січня по березень 2005 р. та з квітня по червень 2005 р.), фактичне надання послуг, час з якого такі послуги припинились надаватись (лютий 2005 р.) та сплив при цьому відповідного періоду дії договору у березні 2005 р., суд приходить до висновку, що розумній платі відповідає сума у 45 000,00 грн., що фактично становить місячний розмір плати за договором.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження  у справі у зв'язку з тим, що є рішення господарського суду від 16.08.2005 р. у справі №25/219 між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав, оскільки у вказаній справі Товариством з обмеженою відповідальністю „Верітас Пік” позов до Відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” було подано про спонукання до виконання договірних зобов'язань шляхом  стягнення на підставі ст. 526 ЦК України авансових платежів (боргу) за договором №2327-А/467 від 22.09.2004 р. за весь час дії договору у розмірі  180 000,00 грн.  У даній справі позов подано за ч. 2 ст. 903 ЦК України про стягнення плати у розумному розмірі у зв'язку з неможливістю виконання договору не з вини виконавця, тобто спір не співпадає за своїми підставами. Наведене відповідає постанові Вищого господарського суду України у справі №25/219 від 22.12.2005 р., де зазначається, що позивач у тій справі не посилався  на положення ч. 2 ст. 903 ЦК України та не подавав  заяву про зміну  правових підстав позову.

Враховуючи викладене суд вбачає підстав для часткового задоволення позову щодо відшкодування позивачу 45 000,00 грн. У іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1; код ЄДРПОУ 00191307; п/рахунок 2600330265001 в АБ „Кредит-Дніпро”, МФО 305749) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Верітас Пік” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. К.Цеткін, 6-а; код ЄДРПОУ 32406110; п/рахунок 260083013403 в обл.. управ. Ощадбанка України, МФО 305482) 45 000,00 грн.; 450,00 грн. витрат на сплату держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                              В.Ф.Мороз