Постанова

від 18.08.2008 по справі 2-а-766/2008

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                        Справа № 2-а-766/2008 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

18 серпня 2008 року                                                                                        Канівський

міськрайонний суд

                                                                                                          Черкаської

області

в складі :

головуючого                            -

судді    Штих К.М.

за участю секретаря                 - Десятник О.А.

представників

відповідачів        - Кособуцького

М.А.,Кондратенко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів

Черкаської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління

праці та соціального захисту населення Канівської міської ради,та Канівського

училища культури і мистецтв про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до

відповідачів про стягнення щомісячної недоплати до заробітної плати відповідно

до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» яким передбачено, що

громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні

посиленого радіоекологічного контролю, проводиться щомісячна доплата в розмірі

однієї мінімальної заробітної плати, в порушення цього відповідачі виплачували

щомісячно по 5,20 грн. і недоплата за період з 01.07.2005 р. по

30.06.2008  р. становить - 12031,20

грн. яку і просить стягнути.

У судове засідання позивачка не з'явилася, направила до

суду письмову заяву,в якій просить проводити розгляд справи без її

участі,позовні вимоги підтримує.  

Представник відповідача Канівського училища культури і

мистецтв,Кондратенко А.М., позов не визнала та пояснила, що вони (роботодавці)

є бюджетною організацією і не мають права використовувати ці кошти не за

призначенням, а щомісячна виплата „чорнобильських” проводиться після

перерахування Управлінням праці та соціального захисту населення коштів на

рахунок організації в Держказначействі. В позові просить відмовити, так як

фінансування відповідно до ст. 63 Закону України „Про статус та соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

здійснюється за рахунок державного бюджету.

Представник відповідача Управління праці і соціального

захисту населення Канівської міської ради позовні вимоги не визнав та пояснив,

що  вони не можуть виступати відповідачем

по справі в зв'язку з тим, що не проводять виплату або нарахування доплат за

роботу на забрудненій території позивачу, а ця виплата проводиться тільки за

місцем роботи, тому з позовом необхідно звертатись в організацію де працює

позивач, тільки підприємство може підтвердити або не підтвердити фактичні суми

виплат даної доплати. Крім цього, згідно ст.67 Закону України „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи”

визначено Порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених

цим Законом - «Конкретні розміри всіх доплат, пенсій, компенсацій підвищується

Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і

зростання мінімальної заробітної плати». 

З 1996 року в законах, що визначали розмір мінімальної заробітної плати,

встановлювалася норма, щодо прийняття Верховною Радою України змін до законів,

де для розрахунків застосовується мінімальна зарплата, Кабінету Міністрів

України застосувати ці норми, виходячи з реальних можливостей держбюджету.

Статтею 109 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Кабінету

Міністрів України надано право у 2006 році встановлювати розміри соціальних

виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від

розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань,

передбачених за відповідними бюджетними програмами. Просить суд відмовити у

задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних

доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для звернення в

суд з позовом.

Суд заслухавши представників відповідачів, дослідивши

матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного

позову.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про

відшкодуваня щомісячної доплати слід застосовувати поняття аналогії права

згідно ст. 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності встановленого

тривалістю у три роки. 

В судому засіданні з достовірністю встановлено, що згідно

посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1, являється постраждалою внаслідок Чорнобильської

катастрофи 4-ї категорії (а.с.7) і постійно проживає та працює в м. Каневі який

віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що не заперечують в

судовому засіданні і представники відповідачів.

Відповідно до довідки виданої Канівським Училищем

культури і мистецтв,ОСОБА_1, отримувала доплату як

громадянин, який працює на територіїї радіоактивного забруднення у зоні

посиленого радіоекологічного контролю в залежності від відпрацьованих днів в

сумі визначеною у відповідності до Постанови Кабміну України „Про компенсаційні

виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від

26.07.96 р. № 836, що за період з 17.08.2005 року по 19.06.2008 року складає

168,16 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які

працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата в розмірі

однієї мінімальної заробітної плати, при цьому, розмір мінімальної заробітної

плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.

Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з

п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р.

№ 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.

Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент

проведення позивачу виплат згідно Закону України № 2285-IV від

23.12.2004р. на 2005 р. становила: 01.01.2005р.-31.03.2005р. - 262 грн.;

01.04.2005р.-30.06.2005р. - 290 грн.; 01.07.2005 р.-31.08.2005р. - 310 грн.; 01.09.2005 р.-31.12.2005р. - 332

грн.; 

згідно Закону України № 3235-IV від

20.12.2005р. на 2006 р. становила: 01.01.2006р.-30.06.2006р. - 350 грн.;

01.07.2006 р.-30.11.2006р. - 375 грн.; 01.12.2006

р.-31.12.2006р. - 400грн.;  згідно Закону України № 489-V від

19.12.2006р. на 2007р. становила: 01.01.2007 р.-31.03.2007р. - 400 грн.;

01.04.2007 р.-30.06.2007р. - 420 грн.; 01.07.2007 р.-31.09.2007р. - 440

грн.; 01.10.2007 р.- 31.12.2007р. - 460 грн.; згідно Закону України

№ 107- VІ

від 28.12.2007р. на 2008р. становить: 01.01.2008 р.-31.03.2008р. - 515 грн.;

01.04.2008 р.-30.09.2008р. - 525 грн.,

то позивачка повинна була отримувати доплату

в розмірі мінімальної заробітної плати, а оскільки виплати проводилися по 5,20

грн., то недоплата за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року становить

(12199,36 грн. - 168,16 грн. = 12031,20 грн.) де 12199,36 грн. сума яка повинна

бути сплачена, 168,16 грн. сума яку вона фактично отримала, 12031,20 грн.

і є недоплатою.

Посилання представника відповідача на те, що Закон

України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і

тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152

Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до

ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства

права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні

відповідати їй.

Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій

підвищуються  Кабінетом міністрів України

відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної

плати.

У відповідності до ст. 71 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не

може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього

Закону.

            Відповідно

до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є

парламент - Верховна Рада України.

            Згідно

ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються

основи соціального захисту.

            Отже,

Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу ніж Постанова

Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд

вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який передбачає щомісячну

доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.

            Крім

того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету

Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір доплат і компенсацій

протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення

мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами.

Також Закони України „Про розмір мінімальної заробітної плати” не містили

обмежень до застосування ст. 39 Закону України 

„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи”.

            Оскільки

ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких

рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності

законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає

застосуванню ст. 39 Закону України  „Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент

виплати.

Більше того, згідно з

частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від

01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні

правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що

нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи

суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці

правовідносини.

Дану позицію також підтримав Вищий Адміністративний Суд у

своїй ухвалі від 30.05.07 року, стосовно позову до Управління Державного

Казначейства України в Житомирській області, Управління праці і соціального

захисту населення в Олевському районі Житомирської області та Управління

Пенсійного Фонду в Олевському районі Житомирської області про стягнення

заборнованості; позову до Управління Пенсійного Фонду в Овруцькому р-ні

Житомирської області та обласного центру з нарахуваня та виплати пенсій і

доплат Головного Управління праці та соціального захисту населення в

Житомирській облдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів.

Закони України «Про Державний бюджет» на відповідний рік

до 2006 року не містили обмежень щодо застосування ст. 39 Закону України „ Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” в частині здійснення доплат громадянам, які працюють в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, на 2006 рік -

п. 37 ст.77 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ «Про Державний бюджет на

2006 рік» та на 2007 рік п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на

2007 рік» було зупинено дію соціальних гарантій.

В рішенні Конституційного

Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня

2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки

для значної кількості громадян

України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є

додатком до основних джерел існування,

необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який

принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом,

то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або

внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того, рішенням Конституційного суду

України від 22.05.08р. визнано такими, що не відповідають Конституції і є

неконституційними положення ст. 67 р.1 п. 2-4, 6-8, 10-18, пункту 7 п. 19, п.

20-22, 24-34, п. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 р. ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» та п.3 р. ІІІ «Прикінцевих і перехідних положень»

Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з

прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада

2004 року у справі «ОСОБА_2 проти України»,

Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних

коштів, тому посилання представника відповідача на

відсутність коштів не може бути підставою

для відмови в задоволенні позову.

Суд 

вважає, помилковим посилання представника відповідача про те, що розмір

виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ

від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки

даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав

позивача, встановлених цим же Законом.

Суд критично оцінює посилання представника Управління

праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на те, що вони

не являються належним відповідачем, оскільки фінансування доплат громадянам, які

працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого

радіоекологічного контролю здійснює роботодавець відповідно до „Порядку

використання коштів державного бюджету для виконання програм пов'язаних із

соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 936 від

20.09.05 року так, як згідно п.2 зазначеного порядку визначено, що

розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються „ ... управління

(відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських)

держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад ...”, а

безпосередньо п.4 цього ж Порядку зазначено, що виплата компенсацій та допомог

певних видів також здійснюється вище зазначеними установами, тобто відповідачем

- Управлінням праці та соціального захисту населення Канівської міської ради,

що також підтверджується ст. 63 Закону України „Про статус та соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється за

рахунок державного бюджету.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне

позовні вимоги позивача задовольнити та стягнути з Управління праці та

соціального захисту населення Канівської міської ради на її користь недоплачену

доплату до заробітної плати за період часу з 01.07.2005 року по 30.06.2008 рік,

як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення у зоні

посиленого радіоекологічного контролю, в сумі 12031,20 гривень.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем

річного строку звернення

до суду за захистом своїх прав не знайшло своє

підтвердження в судовому засіданні, оскільки, позивач про

порушення своїх прав дізнався в липні 2007 року, тобто, з дня прийняття рішення

Конституційного суду України.

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

          На підставі наведеного та керуючись

ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 39, 67, 71

Закону України  „Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від

28.02.91 р. №796-ХІІ, ст. 257 ЦК України, рішеннями Конституційного Суду

України № 20-рп від 01.12.04 року, року №5-рп/2002 від

20 березня 2002, №7-рп/2004 від 17

березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням

Конституційного суду України від 22.05.08р., правових позицій Вищого

Адміністративного Суду України, ст.ст. 

6-11, 86, 99, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення Канівської міської ради та Канівського училища культури і мистецтв

про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту

населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

заборгованість по доплаті до заробітної плати за період з 01.07.05р. по

30.06.08р. в сумі 12 031,20 грн. (дванадцять тисяч тридцять одну гривню 20

коп.).

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

На

постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського

апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня

проголошення постанови.

Апеляційна

скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного

суду через міськрайсуд на протязі двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про

апеляційне оскарження не було подано.

Головуючий                                                     

                                             К.М.

Штих