Постанова

від 23.04.2012 по справі 2-а-79/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/1042/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : 10.3.1. Добриднюк Н.О. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І. суддівГончар Н.І., Пономаренко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському Черкаської області щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зазначав, що він відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006 - 2008 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. На підставі наведених обставин ОСОБА_5 просить суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 3891,90 грн.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» неправомірною.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, який визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2008р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього. Разом з тим, судом першої інстанції не звернуто увагу на заперечення відповідача про те, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, оскільки позивач мав можливість ознайомитись зі змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у будь-який час, тому що Закон є загальнодоступним для ознайомлення, тому суду першої інстанції необхідно було задоволити позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду. Зазначений строк звернення до суду не є процесуальним строком, а тому поновленню чи продовженню не підлягає. Позивач звернувся до суду 16.03.2009 року та просив провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки. Тому його позовні вимоги підлягають до задоволення лише за період з 22.05.2008 року (дати постановлення рішення Конституційного Суду України)по 31.12.2008 року.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, так як суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 201, 207 КАС України, судова колегія,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському району Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року задоволити частково.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року змінити.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року в частині визнання дій відповідача по відмові в перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року протиправною та про зобов'язання відповідача провести щомісячну соціальну допомогу позивачеві за цей період часу - скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі по невиконанню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплат, які було проведено за цей період часу.

В іншій частині постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

Судді :