Рішення

від 07.11.2006 по справі 38/244-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/244-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2006 р.                                                            Справа № 38/244-06

вх. № 8966

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Жельне С.Ч. 

суддя                         Тихий П.В.

суддя                         Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Донченка В.І. – керівника;  відповідача - Чорнички М.Й. – керівника,Бірючанського А.В. - за довір. б/н від 28.07.2005 р.;  

розглянувши справу за позовом Спільне науково-Виробниче Підприємство "Ельф-Впровадження" м.Харків  

до  ПСП "Україна" с. М.Бурлук  

про стягнення 305327,00 грн. збитків

та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" с. М. Бурлук

до Спільного науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків   про визнання недійсним п. 2.4 Договору доручення № 111 від 16.09.2003 р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків  та визнання такими, що виконані у повному обсязі зобов'язань по договору доручення № 111 від 16.09.2003 р. та договору доручення № 27 від 01.03.2004 р., укладених між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків.

ВСТАНОВИЛА:

Рішення виноситься 07.11.2006 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить суд стягнути з останнього 305327,00 грн. збитків, заподіяних відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором доручення №111 від 16.09.2003 р. та за договором  доручення № 27 від 03.04.2004 р..

Відповідачем заявлено зустрічний позов про визнання недійсним п. 2.4 Договору доручення № 111 від 16.09.2003 р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків  та визнання такими, що виконані у повному обсязі зобов'язань по договору доручення № 111 від 16.09.2003 р. та договору доручення № 27 від 01.03.2004 р., укладених між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Відповідач проти заявлених вимог заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Його представники в судовому засіданні повністю підтримують вимоги зустрічного позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір доручення № 111 від 16.09.2003 р., відповідно до п.1.1 якого позивач (довіритель) доручає, а відповідач (повірений) приймає на себе зобов'язання виконати на умовах даного договору комплекс робіт по вирощуванню озимої пшениці на площі 300 га.

Також між сторонами було укладено договір доручення № 27 від 03.04.2004 р., відповідно до п.1.1 якого позивач (довіритель) доручає, а відповідач (повірений) приймає на себе зобов'язання виконати на умовах даного договору комплекс робіт по вирощуванню ярової пшениці на площі 100 га.

Таким чином, хоча договори № 111 від 16.09.2003 р. та № 27 від 03.04.2004 р. й поіменовані сторонами як договори доручення, з відповідним найменуванням їх сторін як повіреного та довірителя, проте за змістом своїх зобов'язань вони є підрядними договорами, основним змістом яких є виконання підрядником робіт на користь замовника. Невірне визначення виду договірних зобов'язань, на думку суду, саме по собі не є підставою для визнання договору недійсним. Тому в суду відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. 2. 4 Договору доручення № 111 від 16.09.2003 р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків, що обґрунтовуються відсутністю інституту гарантії при укладенні договір доручення.

Як вбачається з умов договору № 111 від 16.09.2003 р. відповідач взяв на себе зобов'язання виростити озиму пшеницю на площі 300га. Зі свого боку позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу для цього посівний матеріал або грошові кошти для його придбання, а також надати транспортні засоби для вивезення готової продукції.

За договором доручення № 111 від 16.09.2003 р. відповідач зобов'язався передати (гарантував) 600 тон. насіння озимої пшениці.

Відповідно до умов договору доручення № 27 від 03.04.2004 р. відповідач взяв на себе зобов'язання виростити ярової пшениці на площі 100 га. Зі свого боку позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу для цього посівний матеріал або грошові кошти для його придбання, а також надати транспортні засоби для вивезення готової продукції. За вказаним договором відповідач зобов'язався передати відповідачу валовий збір ярової пшениці з площі 100 га.

На виконання взятих на себе зобов'язань з боку позивача було передано відповідачу посівний матеріал, паливно–мастильні матеріали та грошові кошти на загальну суму 249155,67 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та платіжними дорученнями.

Таким чином, хоча договори № 111 від 16.09.2003 р. та № 27 від 03.04.2004 р. й поіменовані сторонами як договори доручення, з відповідним найменуванням їх сторін як повіреного та довірителя, проте за змістом своїх зобов'язань вони є підрядними договорами, основним змістом яких є виконання підрядником робіт на користь замовника. Невірне визначення виду договірних зобов'язань, на думку суду, саме по собі не є підставою для визнання договору недійсним. Тому в суду відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. 2. 4 Договору доручення № 111 від 16.09.2003 р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків, що обґрунтовуються відсутністю інституту гарантії при укладенні договір доручення.

Ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем умови договорів виконані частково. Як вбачається з наданих до матеріалів справи завірених копій накладних, відповідач передав позивачу на виконання умов договору доручення № 111 від 16.09.2003 р.  256,6 т. озимої пшениці за ціною 655,00 грн. за тону та на виконання зобов'язань за договором доручення № 27 від 03.04.2004 р. - 19,08 т. ярової пшениці еліта за ціною 1005,00грн. за тону.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що з його боку було повернуто 585383,00грн. на користь позивача та взагалі договори доручення не передбачає грошових зобов'язань.

Позивач вказує, що заборгованість в сумі 224927,00 грн. за договором №111 від 16.09.2003 р. виникла в наслідок не повернення з боку відповідача 343,4 т. озимої пшениці, тобто 600,00 т. гарантованої озимої пшениці за мінусом 256,6 т. переданої озимої пшениці та вказує, що сума збитків визначається наступним чином: відповідно до накладної № 746 від 02.09.2004 р. вартість переданої озимої пшениці складає 655,00 грн. за тону, тобто 343,4 т. не отриманої озимої пшениці помножена на вартість за тону 655,00 грн. дорівнює 224927,00 грн. збитків у формі неодержаного прибутку.

Заборгованість за договором № 27 від 03.04.2004 р. в сумі 80400,00 грн., за твердженнями позивача, виникла в наслідок не повернення з боку відповідача 80,00 т. ярової пшениці, тобто 100,00 т. гарантованої ярової пшениці за мінусом 20 т. переданої ярової пшениці дорівнює 80,00 т. не отриманої ярової пшениці та вказує, що грошова сума формується наступним чином: відповідно до накладної № 731 від 31.08.2004 р. вартість переданої ярової пшениці складає 1005,00 грн. за тону, тобто 80,00 т. не отриманої ярової пшениці помножена на вартість за тону 1005,00грн. дорівнює 80400,00 грн. збитків у формі неодержаного прибутку.

Прийнявши виконання зобов'язань за договорами за накладними із зазначенням в них ціни товару, позивач погодився на зазначену відповідачем ціну пшениці, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо ціни товару, хоча б і не в момент підписання власне договорів доручення №111 від 16.09.2003 р. та  № 27 від 03.04.2004 р.

Однак матеріали справи не містять документів щодо обсягу вирощеної відповідачем ярової пшениці на площі 100 га. Таким чином з боку позивача не було доведено суду, що заборгованість за договором доручення № 27 від 03.04.2004 р. становить ціну саме 80 т. належних до передачі позивачу, тому правових підстав для задоволення цієї частини позовних вимог в суду немає.

Сторонами в договорі доручення № 111 від 16.09.2003 р. не визначили строку виконання зобов'язань за ним, тому право вимоги в позивача розпочалось, за правилами  ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, через сім дні з часу направлення відповідачу претензії № 1 від 09.08.2005 р., що залишилась без реагування відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються обставини серед яких неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За таких обставин, позовні вимоги Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження» м. Харків в частині стягнення з збитків за неналежне виконання зобов'язань за договором № 111 від 16.09.2003 р. в сумі 224927,00 грн. підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Вимога зустрічного позову про визнання такими, що виконані у повному обсязі зобов'язань по договору доручення № 111 від 16.09.2003 р. та договору доручення № 27 від 01.03.2004 р., укладених між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків полягає у встановлення фактів, що  до підвідомчості господарських судів не віднесено. Провадження у справі в цій частині зустрічного позову підлягає припиненню за п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заходи забезпечення позову у справі, вжиті за ухвалою господарського суду Харківської області № 38/244-06 від 21.07.2006 р. підлягають застосуванню в частині позовних вимог Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження» м. Харків, що підлягають задоволенню.

Витрати по справі по сплаті державного мита за позовом Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження» м. Харків підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення за позовом Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження» м. Харків підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Судові витрати по справі по сплаті державного мита в частині позовних вимог зустрічного позову, в задоволення яких відмовлено та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом, підлягають покладенню на Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна».

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 66-68, п. 1 ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИЛА:

В позові Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження», м. Харків до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» про стягнення 305327 00. 84 коп. відмовити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», Харківська обл., Великобурлуцький район, с. М. Бурлук, (п. р. № 26009000564 в ХОД АППБ «Аваль» м. Харків, МФО 350589), код у ЄДРПОУ 00708785 на користь Спільного науково-виробничого підприємства «Ельф-Впровадження», м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, (п. р. № 26004301705342 в філії Жовтневого відділення ПІБ м. Харків, МФО 351373), код у ЄДРПОУ 21217011) -  224927,00 грн. (двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень) збитків, 2249 грн. (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень) 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

В зустрічному позові Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», Харківська обл., Великобурлуцький район, с. М. Бурлук відмовити частково.

Припинити провадження у справі в частині вимог зустрічного позову  Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» про визнання такими, що виконані у повному обсязі зобов'язань по договору доручення № 111 від 16.09.2003 р. та договору доручення № 27 від 01.03.2004 р., укладених між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" с. М. Бурлук та Спільним науково-виробничим підприємством "Ельф-Впровадження" м. Харків.

Заходи забезпечення позову у справі, вжиті за ухвалою господарського суду Харківської області № 38/244-06 від 21.07.2006 р. у вигляді арешту на грошові кошти, а вразі їх відсутності на майно Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», Харківська обл., Великобурлуцький район, с. М. Бурлук підлягають застосуванню на суму 224927,00 грн. (двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень).

Повний текст рішення підписано суддями  10 листопада 2006 р.

Головуючий суддя                                                                     Жельне С.Ч. 

суддя                                                                                            Тихий П.В.

суддя                                                                                            Хотенець П.В.