Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-1670/7043/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/7043/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача - Рубан Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі № 2а-1670/7043/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар"

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" (далі -ТОВ "Слободар") до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Хорольська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, ТОВ "Слободар" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 00000116000/0.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апелянт вказує, що оскільки Хорольською МДПІ було незаконно анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість та виключено із Реєстру платників податку на додану вартість, то у позивача не виникає обов'язку повернути свідоцтво платника податку на додану вартість та не виникає обов'язку визнати умовний продаж товарних залишків, що знаходяться в обліку товариства та стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах, та не виникає обов'язку збільшити суму зобов'язань по податку на додану вартість. Вважає висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.9.3. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) в частині не проведення збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів, після анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ необґрунтованими, та як наслідок прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час проведення невиїзної документальної перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Слободар" не було оскаржено позивачем та було чинне то контролюючий орган дійшов до правомірного висновку про обов'язок позивача провести збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Хорольської МДПІ (Семенівським відділенням) у період з 08.11.2010 року по 09.11.2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ "Слободар" з питання збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу основних фондів та товарних залишків при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 1640/16/32682808 від 09.11.2010 року.

На підставі висновків вище зазначеного Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000011600/0 від 12.11.2010 року, яким ТОВ "Слободар" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 64002,75 грн, в тому числі за основним платежем -60955 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3047,75 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, провів процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000011600/0 - без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Слободар" 18.09.2003 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на бланку ф№2-р серії НБ №032911.

08.07.2010 року комісією Хорольської МДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Слободар", яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 2, який затверджено 09.07.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР.

Згідно підпунктом 25.2.2. пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Тобто датою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Слободар" є 09.07.2010 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що до Реєстру платників податку на додану вартість внесено запис про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо ТОВ "Слободар" та інформація про що оприлюднена на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, що позивачем не спростовується.

Як було зазначено вище, анулювання реєстрації ТОВ "Слободар" в якості платника податку на додану вартість було проведено в липні 2010 року, тобто останнім податковим періодом є період, що припадає на липень 2010 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з податку на прибуток ТОВ "Слободар" за півріччя 2010 року (додаток К1/1 до декларації) (від 07.07.2010 за № 9002399103) задекларовано: балансову вартість запасів на кінець звітного періоду в розмірі 161304 грн. балансову вартість основних фондів 143471 грн.

Разом з тим, в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Слободар" за липень 2010 року відсутнє визначення зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку із визнанням умовного продажу запасів та основних фондів, на визначену в декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року суму.

Пунктом 1.6. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.9.3. ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, яке виявилось в тому, що позивачем не було проведено збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів на суму 60955 грн., та не відображення даних сум у податковій декларації за липень 2010 року.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, через незаконність анулювання відповідачем свідоцтво платника податку на додану вартість та виключення із Реєстру платників податку на додану вартість, та як наслідок відсутність у позивача обов'язку повернути свідоцтво платника податку на додану вартість та визнати умовний продаж товарних залишків, що знаходяться в обліку товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.11.2010 №0000011600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує підстави нарахування такого зобов'язання, встановлення факту порушення податкового законодавства або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності анулювання свідоцтво платника податку на додану вартість та виключення із Реєстру платників податку на додану вартість не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким анульоване свідоцтво не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення не було надано доказів оскарження анулювання реєстрації платника ПДВ (акт № 2 від 08.07.2010), а отже дане рішення є чинним.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 р. по справі № 2а-1670/7043/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2012 р.