Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а-15769/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а-15769/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі № 2а-15769/10/2070

за позовом приватного підприємства "Прогрес"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство В«ПрогресВ» , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002172305/0 від 07.06.10 р. (№0002172305/1 від 20.08.10р., №0002172305/2 від 17.09.10р., №0002172305/3 від 26.11.10р.), згідно якого було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71775,00 грн., з яких 47850,00 грн. - основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 23925,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002162305/0 від 07.06.10 р. (№0002162305/1 від 20.08.10 р., №0002162305/2 від 17.09.10 р., №0002162305/3 від 26.11.10 р.), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 73275,00 грн., з яких 59813,00 грн. - основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 13462,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі № 2а-15769/10/2070 адміністративний позов приватного підприємства "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002162305/0 від 07.06.2010 року, № 0002172305/0 від 07.06.2010 року, № 0002162305/1 від 20.08.2010 року, № 0002172305/1 від 20.08.2010 року, № 0002162305/2 від 17.09.2010 року, № 0002172305/2 від 17.09.2010 року, № 0002162305/3 від 26.11.2010 року, № 0002172305/3 від 26.11.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Прогрес" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ 30590752) державне мито у сумі 3, 40 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що до перевірки не було надано документів, які дійсно підтверджують надання консультаційних послуг та використання їх у межах господарській діяльності платника, та, як наслідок, не підтверджено правомірність включення до складу валових витрат суму коштів у розмірі 239250 грн. В актах виконаних робіт не розшифровано, які саме послуги фактично виконані, тому немає підстави пов'язати їх з господарською діяльністю.

Від позивача заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства В«ПрогресВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 25.05.2010 р. №4320/23-05/30590752, 07.06.10 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0002172305/0, згідно якого було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71775,00 грн., з яких 47850,00 грн. - основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 23925,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002162305/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 73275,00 грн., з яких 59813,00 грн. - основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 13462,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати податкового зобов'язання ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0002172305/1 від 20.08.10 р., №0002162305/1 від 20.08.10 р.; №0002172305/2 від 17.09.10 р., №0002162305/2 від 17.09.10 р.; №0002172305/3 від 26.11.10 р., №0002162305/3 від 26.11.10 р.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є відображений в акті від 25.05.2010 р. №4320/23-05/30590752 висновок податкового органу про ненадання до перевірки документів, які підтверджують отримання консультаційних послуг та використання їх у межах господарської діяльності платника, та, як наслідок, не підтверджено правомірність включення до складу валових витрат суми 239250 грн. та включення до складу податкового кредиту суми податку 47850 грн. В актах виконаних робіт не розшифровано, які саме послуги фактично отримані, тому немає підстави пов'язати їх з господарською діяльністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, та при цьому платник податку мав підстави включити витрати на отримання таких послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як таких, що безпосередньо пов'язані з основною діяльністю позивача, на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт, то визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп. 5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи встановлено, що 16.03.2009 р. між позивачем, приватним підприємством В«ПрогресВ» (в якості замовника) та ТОВ В«СК СМСВ» (в якості виконавця) було укладено договір №316-1, предметом якого є надання кваліфікованої консультації з питань бухгалтерського та податкового обліку, юридичні консультації та правова допомога з питання ведення фінансово-господарської діяльності замовника. На підтвердження виконання умов зазначеного договору надані акти здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-07/31-8 від 31.07.2009 р. на суму 67200 грн. (в т.ч. ПДВ - 11200 грн.), податкова накладна № 7318 від 31.07.2009 р. на суму 67200 грн. (в т.ч. ПДВ - 11200 грн.).

За матеріалами справи 24.03.2008 р. між позивачем, приватним підприємством В«ПрогресВ» (в якості замовника) та ТОВ В«Спец-монтаж-сервісВ» (в якості виконавця) було укладено договір № 8, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань, що стосуються господарської діяльності Замовника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору надані акти здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-31/10-3 від 31.10.2009 р. на суму 138000 грн. (в т.ч. ПДВ - 23000 грн.), податкова накладна №31103 від 31.10.2009 р. на суму 138000 грн. (в т.ч. ПДВ - 23000 грн.), акт здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-30/09-1 від 30.09.2009 р. на суму 4800 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 грн.), податкова накладна №30091 від 30.09.2009 р. на суму 4800 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 грн.), акт здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-31/12-6 від 31.12.2009 р. на суму 66000 грн. (в т.ч. ПДВ - 11000 грн.), податкова накладна №31126 від 31.12.2009 р. на суму 66000 грн. (в т.ч. ПДВ - 11000 грн.), акт здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-30/11-5 від 30.11.2009 р. на суму 11100 грн. (в т.ч. ПДВ - 1850 грн.), податкова накладна №30115 від 30.11.2009 р. на суму 11100 грн. (в т.ч. ПДВ - 1850 грн.), звіт про проведення маркетингового дослідження ринку мобільного зв'язку України.

Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Такими документами є акти приймання -передачі продукції, які повинні містити всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Відповідно актів, підприємству надані консультаційні послуги, проте зі змісту актів здачі прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, які консультаційні послуги були надані підприємству. Посилання в актах здачі прийняття робіт (надання послуг) на номер договору також не розкриває змісту наданих послуг, оскільки в договорах вони визначені як консультація з питань, що цікавлять та стосуються господарської діяльності замовника, а саме консультація щодо ринку купівлі - продажу товарів, послуг та інше, стосовно діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку, щодо попиту та обсягів попиту на продукцію, стосовно потенційних споживачів відповідної продукції, а також з питань бухгалтерського, податкового обліку, юридичні консультації та правова допомога з питань фінансово -господарської діяльності підприємства.

Отже, з наданих актів неможливо дійти висновку, які послуги з наведеного переліку були фактично надані позивачу виконавцями - ТОВ В«Спец-монтаж-сервіс», ТОВ В«СК СМСВ» , що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Щодо наданих звітів про проведення маркетингового дослідження ринку м'яса птахів України, про проведення маркетингового дослідження ринку мобільного зв'язку України колегія суддів зазначає, що з його змісту не вбачається, на виконання якого договору він виконаний, та його прийняття в якості результату наданої консультації не підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Отже, надані до матеріалів справи документи не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ В«СК СМСВ» , ТОВ В«Спец-монтаж-сервісВ» та відсутні достатні підстави для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках, що зумовлює наявність підстав для висновку про документальне непідтвердження вчинених господарських операцій.

Згідно п. l.7 ст. l Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Виходячи зі змісту положень п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів визначається у додатку 3 до декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" (в розрахунку при визначенні суми бюджетного відшкодування приймають участь показники рядків 24 та 17 податкової декларації з ПДВ звітного та відповідно попереднього податкових періодів та суми податку фактично сплачені грошовими коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між

сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, умовою формування податкового кредиту є використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності платника податку.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем завдяки отриманій від ТОВ В«Спец-монтаж-сервісВ» та ТОВ В«СК СМСВ» інформації про маркетингові дослідження на ринках м'яса птиці та мобільного зв'язку протягом перевіряємого періоду було укладено договори на придбання та реалізацію ТМЦ (ваучерів, м'ясо птиці), колегія суддів зазначає, що укладення договорів на придбання та реалізацію ТМЦ (ваучерів, м'ясо птиці) не підтверджує використання для цього вказаних маркетингових досліджень.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі № 2а-15769/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову приватного підприємства "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанова у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2012 р.