Постанова

від 03.05.2012 по справі 4-394/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-394/12

П О С Т А Н О В А

03 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Новак Р.В. ,

при секретарі - Тур В. В.,

з участю прокурора - Мацієвського О.С.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заявах про злочини від 28.10.2008, 18.11.2008, 02.12.2008, 09.01.2009 та 15.01.2009, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заявах про злочини від 28.10.2008, 18.11.2008, 02.12.2008, 09.01.2009 та 15.01.2009.

Скаржник ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, утримується під вартою в УДДПВП України в Вінницькій області (№1), оскільки його явка не є обов'язковою при розгляді даної справи, суд визнав можливим розглянути скаргу у відсутність скаржника.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, та зазначив, що до Генеральної прокуратури України надходила лише одна заява скаржника про вчинення злочину, а саме від 09.01.2009 щодо ненадання йому під час розгляду справи за його обвинуваченням по суті останнього слова, чим на його думку порушені його права, як підсудного. Інші заяви, а саме від 28.10.2008, 18.11.2008, 02.12.2008, та 15.01.2009 до Генеральної прокуратури України не надходили. Крім того, прокурор зазначив, що ухвалою Верховного суду України від 13.12.2001 вирок Апеляційного суду Одеської області від 05.07.2001 залишено без змін, тобто всі доводи були перевірені касаційною інстанцією.

Суд, вивчивши матеріали справи № 4-394/12 та справи 4-4930/11, приходить до наступного висновку.

З матеріалів скарги вбачається, що до Генеральної прокуратури України надходила лише одна заява скаржника про вчинення злочину, а саме від 09.01.2009 щодо ненадання йому під час розгляду справи за його обвинуваченням по суті останнього слова, чим на його думку порушені його права, як підсудного. Інші заяви, а саме від 28.10.2008, 18.11.2008, 02.12.2008, та 15.01.2009 до Генеральної прокуратури України не надходили. Ухвалою Верховного суду України від 13.12.2001 вирок Апеляційного суду Одеської області від 05.07.2001 залишено без змін. (а.с. 61-63).

У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення зі скаргою та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими, скарга підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

Разом з тим, чинне законодавство обмежує повноваження суду з контролю за діями прокурора в розумінні положень ст.236 КПК України.

Зі змісту вказаної статті Закону вбачається, що дії прокурора можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому КПК України лише в частині його дій в рамках провадження досудового слідства і такі скарги розглядаються судом під час попереднього розгляду справи або під час розгляду її по суті, якщо інше не передбачено цим кодексом. В провадженні суду відсутня кримінальна справа з обвинувальним висновком, яка б стосувалася інтересів заявника, а тому суд не може перевірити його доводи під час попереднього розгляду чи під час судового розгляду справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що справу по обвинуваченню скаржника вже розглянуто іншим судом по суті з винесенням вироку, який Ухвалою Верховного суду України від 13.12.2001 вирок Апеляційного суду Одеської області від 05.07.2001 залишено без змін.

Поруч з наведеним, за аналогічною скаргою ОСОБА_1 13.07.2011 Печерським районним судом м. Києва прийнято рішення про залишення її без задоволення в частині не вжиття Генеральною прокуратурою України заходів прокурорського реагування за фактом ненадання ОСОБА_1 останнього слова, а матеріали скарги в частині повідомлення суду про вчинення злочину заступником голови Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2 направлено до Генеральної прокуратури України за належністю. Постанова від 13.07.2011 року набула законної сили (справа № 4-4930/11, а.с. 54, 56-57).

З огляду на наведене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 не є обґрунтованою та заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим, матеріали заяви ОСОБА_1 від 24.10.2011 про злочин, підлягають направленню до Генеральної прокуратури України за належністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 236 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заявах про злочини від 28.10.2008, 18.11.2008, 02.12.2008, 09.01.2009 та 15.01.2009 - залишити без задоволення.

Копію заяви ОСОБА_1 від 24.10.2011 про злочин, направити до Генеральної прокуратури України за належністю.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення.

Суддя Новак Р.В.