Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а/0470/2501/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2501/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

при секретарі с/з Гудим І.В.

за участю представників сторін:

від позивача Август О.П.

від відповідача Макушев Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Гарант Сервіс 2007»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гарант Сервіс 2007» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022302 від 19.01.2012р., відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 536 631,25 грн., в тому числі за основним платежем 429 305,00 грн., за штрафними санкціями 107 326,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість, за наявності у позивача підтверджуючих документів, що надають йому право на віднесення грошових сум до складу податкового кредиту, а також за умови фактичної сплати податку на додану вартість грошовими коштами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, додатково надав до матеріалів справи документи, що підтверджують правомірність віднесення грошової суми у розмірі 429 305,00 грн. до складу податкового кредиту, а саме податкові накладні та акти виконаних робіт.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення в яких посилається на те, що податкове повідомлення-рішення №0000022302 від 19.01.2012 року прийняте у відповідності до норм податкового законодавства, оскільки позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковий кредит позивача був завищений на суму 429 305,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 160 235,00 грн., за квітень 2010 року 136 030,00 грн., за травень 2010 року на суму 133 040,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 429 305,00 грн. Дані висновки були зроблені в ході проведення перевірки по відпрацюванню відхилень, встановлених Системою співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та /або податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «Гарант Сервіс 2007» та його контрагента, ТОВ «Уніксервісторг», встановлено відхилення у сумі 429305,00 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 14.11.2011 по 09.12.2011 року відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки

№106/231/35341376 від 18.01.2012 року, у висновку якого встановлено порушення з боку позивача п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковий кредит позивача був завищений на суму 429 305,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 160 235,00 грн., за квітень 2010 року 136 030,00 грн., за травень 2010 року на суму 133 040,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 429 305,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000022302 від 19.01.2012 року відповідачем встановлено порушення з боку позивача п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 536 631,25 грн., в тому числі за основним платежем - 429 305,00 грн., за штрафними санкціями - 107 326,25 грн.

Зазначене порушення відповідач встановив на підставі наступного.

В ході проведення перевірки по відпрацюванню відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість позивача та його контрагентів встановлено відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість позивача та сумами податкових зобов'язань по податку на додану вартість контрагента ТОВ «Уніксервісторг» (код ЕДРПОУ 36639976) у сумі 429305,00 грн., зокрема:

- у травні 2010 року - у сумі 133 039,75 грн.;

- у квітні 2010 року - у сумі 136 030,08 грн.;

- у березні 2010 року - у сумі 160 234,75 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно журналів-ордерів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», первинних документів (касові чеки) та реєстрів отриманих податкових накладних, наданих позивачем до перевірки, встановлено, що підприємством у березні-травні 2010 року від ТОВ «Уніксервісторг» отримано послуги на загальну суму 2 575 830,00 грн., в т.ч. ПДВ 429 305,00 грн. На вищевказану суму ПДВ у ТОВ «Уніксервісторг» відсутні податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідачем встановлено, що відсутній факт отримання позивачем у ТОВ «Уніксервісторг» послуг, а також встановлено, що придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності. Відтак, на думку відповідача, позивач не мав права включати відповідні суми до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Внаслідок цього відповідачем встановлено порушення з боку позивача п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість.

Однак із таким висновком відповідача суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З акту перевірки не слідує, на якій підставі відповідач дійшов до висновку про те, що позивач не використовував надані ТОВ «Уніксервісторг» послуги у межах своєї господарської діяльності. Більш того, в розділі 3.2.2 Акту перевірки прямо вказано, що на формування податкового кредиту мало вплив: здійснення позивачем операцій з придбання послуг інструкторів та служебник собак, послуг оренди офісу та оренди транспортних засобів, послуг зв'язку.

Як вбачається із наданих позивачем копій актів приймання-передачі наданих послуг, ТОВ «Уніксервісторг» надавало позивачеві послуги по наданню інструкторів та службових собак. Оригінали актів приймання-передачі наданих послуг надані суду для огляду.

Враховуючи те, що основним напрямком діяльності позивача є надання послуг охорони, суд приходить до висновку, що послуги, які надавалися позивачу ТОВ «Уніксервісторг», призначені для використання їх у господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надано до перевірки всі необхідні документи, оформлені належним чином, зокрема, акти приймання-передачі наданих послуг, а також оригінали податкових накладних. Це не заперечує і відповідач, зазначивши в акті, що всі підтверджуючі документи були надані для перевірки.

З огляду на це суд приходить до висновку про те, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, зазначеними нормами законодавство покладає на покупця лише право на отримання оригіналу податкової накладної від продавця, на підставі чого ним здійснюється віднесення сум податку до податкового кредиту.

За таких умов посилання відповідача на порушення позивачем п. 201.4. статті 201, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд приходить до висновку, що позивач в межах наданих йому законодавством повноважень пересвідчився у правомочності ТОВ «Уніксервісторг» нараховувати ПДВ та складати податкові накладні: перевірив наявність товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримав від нього копію свідоцтва платника ПДВ, перевірив чинність цього свідоцтва на сайті Державної податкової адміністрації України. Позивач отримав від ТОВ «Уніксервісторг» податкові накладні на вартість наданих послуг, які були складені відповідно до вимог законодавства, а відтак повністю правомірно відніс сплачені ним суми ПДВ на податковий кредит.

Згідно до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку законодавством покладена саме на платників ПДВ, яким в даній ситуації є саме ТОВ «Уніксервісторг». Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Позивач не є відповідальним за дії ТОВ «Уніксервісторг», а відтак на нього не можуть бути покладені штрафні санкції. Крім того, на позивача не може бути покладений тягар повторної сплати ПДВ, який він вже сплатив при оплаті по договору із ТОВ «Уніксервісторг».

Посилання відповідача на обставини, стосовно визнання банкрутом ТОВ «Уніксервісторг» 16.09.2011р. та скасування державної реєстрації 16.09.2011р. не мають правових наслідків для позивача, оскільки зазначені обставини виникли після здійснення господарських операцій та розрахунків за них.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність винесення у відношенні позивача податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 19.01.2012 року, а відтак адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022302 від 19.01.2012 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Гарант Сервіс 2007» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 19.01.2012 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, на підставі якого приватному підприємству «Гарант Сервіс 2007» (код ЄДРПОУ 35341376) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 536 631,25 грн., в тому числі за основним платежем - 429 305,00 грн., за штрафними санкціями - 107 326,25 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 березня 2012 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 12.03.12 СуддяО.В. Врона О.В.Врона