Постанова

від 20.04.2012 по справі 2а/1270/2027/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2027/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.03.2012),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 454/9/10-000 від 19.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342300 від 22.02.2012 та № 0000332300 від 22.02.2012, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, у якому позивач просив:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000332300 від 22.02.2012 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7952,00 грн.;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000342300 від 22.02.2012 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23290,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 22043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1247,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Позивачем при проведенні перевірки контролюючому органу надані всі первинні документи ТОВ «РТМ-Луганськ», що підтверджували господарські стосунки з контрагентом ПП «Арикон», а саме: копію договору поставки № 2910 від 01.04.2011, копії видаткових та податкових накладних, копії платіжних доручень, які свідчать про оплату за отриманий товар, копії журналів ордерів по рахункам, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Крім того, відповідачу були надані підтверджуючі документи, які свідчать про те, що отримані товари від ПП «Арикон», були використані у господарській діяльності позивача, а саме: копії актів введення в експлуатацію основних засобів, акти реалізації, накладні на передачу у виробництво. Тобто, на думку позивача, ним було документально підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат операції з придбання товарів та обладнання у ПП «Арикон», а також правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум з ПДВ з придбання продуктів харчування та обладнання, отриманих від ПП «Арикон».

Позивач також зазначає, що згідно ст.20 ПК України органам державної податкової служби не надано права визнання угод нікчемними.

Крім того, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11182/11/1270 визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, протиправними, зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Арикон» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66195914,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61136485,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкрите судове засідання.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/2027/2012 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, замінено державну податкову інспекцію в Артемівському районі у м. Луганську на державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Представником позивача до початку розгляду адміністративної справи по суті подано уточнення до адміністративного позову (а.с.55), у якому представником позивача додатково зазначено, що відповідачем у порушення п.86.9 ст.86 ПК України, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, у межах якої відповідно до кримінально-процесуального закону було призначено проведення перевірки позивача, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.123-125), у яких зазначив, що висновки порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Арикон». Так, в акті від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 зазначено про те, що в ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Арикон» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Арикон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 відповідачем зроблено висновки, що оскільки у ПП «Арикон» недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат по податковому кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій.

Крім того, до перевірки ДПІ не були надані документи, що підтверджують якісний склад отриманих продуктів харчування (сертифікати якості), документи щодо транспортування товару.

У судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях на адміністративний позов.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» (далі - ТОВ «РТМ-Луганськ») (ідентифікаційний код 33701428) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.07.2005 за № 1 382 102 0000 005117, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 486686 (а.с.32).

ТОВ «РТМ-Луганськ» перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Артемівському районі) з 17.08.2005 за № 4289, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.42).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.04.2008 № 100113627, виданого ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, індивідуальний податковий номер - 356893612095, зареєстрований платником ПДВ (а.с.86).

З 24.01.2012 по 30.01.2012 посадовою особою ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську згідно з постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 10.01.2012 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки, відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 23.01.2012 № 81 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РТМ-Луганськ», код за ЄДРПОУ 33701428, з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, за результатами проведення якої складено акт від 06.02.2012 № 102/2300/33701428 (а.с.9-21).

Згідно висновків акта від 06.02.2012 № 102/2300/33701428 перевіркою встановлено порушення ТОВ «РТМ-Луганськ»:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 7952,00 грн., у тому числі: у ІІ кварталі 2011 року на суму 4198,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року на суму 3754,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 22043,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 5170,00 грн., травень 2011 року - 6041,00 грн., червень 2011 року - 5845,00 грн., липень 2011 року - 4987,00 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «РТМ-Луганськ» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Арикон». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників.

Крім того, в акті перевірки Алчевської ОДПІ в Луганській області від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» зазначено про те, що в ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Арикон» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Арикон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі акта від 06.02.2012 № 102/2300/33701428 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000332300 від 22.02.2012 про визначення ТОВ «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7952,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7952,00 грн. (а.с.6).

На підставі акта від 06.02.2012 № 102/2300/33701428 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342300 від 22.02.2012 про визначення ТОВ «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23290,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 22043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1247,75 грн. (а.с.7).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 ПК України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Арикон» та ТОВ «РТМ-Луганськ» укладено договір поставки № 2910 від 01.04.2011 (а.с.57), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар у асортименті та кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Замовлення вважається прийнятим, якщо після його отримання покупець не повідомить своїх заперечень по замовленню. За наявності заперечень постачальник вживає заходів щодо їх усунення (п.2.2 договору).

Відвантаження товару на адресу покупця здійснюється за згодою сторін у кожному конкретному випадку. Постачальник інформує покупця про заплановане відвантаження за телефоном (п.4 договору).

Операції постачання товарів оформлено:

- податковими накладними: № 3204017 від 01.04.2011 на загальну суму 10325,07 грн., у тому числі ПДВ - 1720,85 грн.; № 3204141 від 14.04.2011 на загальну суму 20694,90 грн., у тому числі ПДВ - 3449,15 грн.; № 3205033 від 03.05.2011 на загальну суму 5869,45 грн., у тому числі ПДВ - 978,24 грн.; № 3205183 від 18.05.2011 на загальну суму 30378,00 грн., у тому числі ПДВ - 5063,00 грн.; № 3206025 від 02.06.2011 на загальну суму 5328,26 грн., у тому числі ПДВ - 888,04 грн.; № 3206044 від 14.06.2011 на загальну суму 29742,00 грн., у тому числі ПДВ - 4957,00 грн.; № 3207016 від 01.07.2011 на загальну суму 6571,06 грн., у тому числі ПДВ - 1095,18 грн.; № 3207125 від 12.07.2011 на загальну суму 23352,00 грн., у тому числі ПДВ - 3892,00 грн. (а.с.59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73);

- видатковими накладними: № 3204017 від 01.04.2011 на загальну суму 10325,07 грн., у тому числі ПДВ - 1720,85 грн.; № 3204171 від 14.04.2011 на загальну суму 20694,90 грн., у тому числі ПДВ - 3449,15 грн.; № 3205033 від 03.05.2011 на загальну суму 5869,45 грн., у тому числі ПДВ - 978,24 грн.; № 3205183 від 18.05.2011 на загальну суму 30378,00 грн., у тому числі ПДВ - 5063,00 грн.; № 3206025 від 02.06.2011 на загальну суму 5328,26 грн., у тому числі ПДВ - 888,04 грн.; № 3206044 від 14.06.2011 на загальну суму 29742,00 грн., у тому числі ПДВ - 4957,00 грн.; № 3207016 від 01.07.2011 на загальну суму 6571,06 грн., у тому числі ПДВ - 1095,18 грн.; № 3207125 від 12.07.2011 на загальну суму 23352,00 грн., у тому числі ПДВ - 3892,00 грн. (а.с.58,60, 62, 64, 66, 68, 70, 72).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «РТМ-Луганськ» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.78-84).

За отриманий товар ТОВ «РТМ-Луганськ» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями банківських виписок (а.с.74-77).

Операції за договором постачання, укладеним між ПП «Арикон» та ТОВ «РТМ-Луганськ», знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «РТМ-Луганськ», що підтверджено журналами-ордерами та відомостями по рахункам (а.с.85-97).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ТОВ «РТМ-Луганськ» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Арикон», у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: накладними на передачу у виробництво, наказами по підприємству, актами введення в експлуатацію основних засобів, актами реалізації (а.с.98-121).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «РТМ-Луганськ» з податку на додану вартість за період з квітня по липень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Арикон» (а.с.134).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у квітні - липні 2011 року та валові витрати за ІІ та ІІІ квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Арикон» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ТОВ «РТМ-Луганськ» та ПП «Арикон», що ґрунтуються на висновках акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011», щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Арикон», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених ПП «Арикон» з контрагентами-покупцями, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Арикон» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «РТМ-Луганськ» - ПП «Арикон», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «Арикон».

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11182/11/1270 за позовом приватного підприємства «Арикон» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судові рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що акт від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 не є допустимим, а тому і висновки, зазначені в цьому акті перевірки судом не враховуються.

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «РТМ-Луганськ», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд оцінює критично, оскільки згідно договору постачання, укладеного між позивачем та ПП «Арикон», відвантаження товару на адресу покупця здійснюється за згодою сторін у кожному конкретному випадку. Згідно листа б/н від 01.04.2011, направленого директором ПП «Арикон» на адресу позивача, ПП «Арикон» взяв на себе зобов'язання по доставці товару за договором № 2910 від 01.04.2011 (а.с.122).

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «РТМ-Луганськ» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Що стосується посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено ст.20 ПК України.

Вивченням положень вказаної статті встановлено, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та включив витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ПП «Арикон», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000342300 від 22.02.2012 та № 0000332300 від 22.02.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000342300 від 22.02.2012.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РТМ-Луганськ», за результатами проведення якої складено акт від 06.02.2012 № 102/2300/33701428, проведено на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 10.01.2012 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки у кримінальній справі № 41/11/8074/4 (а.с.127).

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої п. 86.9 ст.86 ПК України, а тому вони є передчасними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342300 від 22.02.2012 та № 0000332300 від 22.02.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 квітня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342300 від 22.02.2012 та № 0000332300 від 22.02.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000332300 від 22.02.2012 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7952,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000342300 від 22.02.2012 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23290,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 22043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1247,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РТМ-Луганськ» (місцезнаходження: 91008, м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 128а, ідентифікаційний код 33701428) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 312,42 грн. (триста дванадцять гривень сорок дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова