Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-613/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. справа № 2a-613/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області -Токара В.І.

відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 1 635,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1 635,59 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 540,75 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 23.12.2009 року, 01.02.2010 року, 03.03.2010 року і 02.12.2011 року за неподання декларації з податку на додану вартість за травень - грудень 2009 року, січень 2010 року та травень 2011 року відповідно, а також борг по пені з вказаного виду податкового зобов'язання в сумі 94,84 грн. Загальна сума податкового боргу по сплаті штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість, станом на день звернення до адміністративного суду, яка не сплачена відповідачем, становить 1 695,59 грн.

02.04.2012 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що сума податкового боргу відповідача становить: по податку на додану вартість -1 531,22 грн. основного боргу (застосованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень) та 94,84 грн. пені, по податку на прибуток -9,53 грн. згідно самостійно визначено відповідачем зобов'язання у податковій декларації за І квартал 2011 року. Просив стягнути із відповідача з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 635,59 грн.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "підприємство ліквідоване" (а.с. 34, 49). Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.02.2012 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Грушевського, 56, с. Новиця, Калуський район, Івано-Франківська область (а.с. 54-55), тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик та відповідна ухвала суду, відомості про припинення юридичної особи не містяться. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частин 3, 4 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" 28.12.2002 року зареєстроване Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 54-55), та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на додану вартість та податок на прибуток, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідач у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 2.1.2. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість та податку прибуток.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До 01.01.2011 року підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Податковим періодом з податку на додану вартість, згідно підпункту 7.8.1. пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З 01.01.2011 року приписами підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Крім випадків, передбачених коментованим Кодексом, у відповідності до підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що 23.12.2009 року, 28.01.2010 року, 03.03.2010 року та 01.12.2011 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість складено акти за №5236/1502/32276069, №163/1502/32276069, №440/1502/32276069 та №3307/1502/32276069, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 49.18.1. (49.18.2.) пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання відповідачем декларацій з податку на додану вартість за травень -грудень 2009 року, січень 2010 року та травень 2011 року (а.с. 11, 15, 19, 22).

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Приписами пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпунктом 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону та пункту 120.1 статті 120 коментованого Кодексу, за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0001421502/0 від 23.12.2009 року, №0000081502/0 від 01.02.2010 року, №0000431502/0 від 03.03.2010 року та №0001091502 від 02.12.2011 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суми 1 020,00 грн., 340,00 грн., 340,00 грн. та 170,00 грн. відповідно (а.с. 13, 17, 21, 25). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, про що свідчить записи уповноваженої особи відповідача на повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи (а.с. 14, 18, зворотній бік а.с. 21, 26).

Вказані грошові зобов'язання відповідачем у повному обсязі до бюджету не сплачені і на час судового розгляду заборгованість по них становить 1 531,22 грн. (а.с. 53)

За змістом підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органам державної податкової служби надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі виявлення порушень, визначених у вказаній нормі закону, допущених платником податків і зборів.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 коментованого Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження даного зобов'язання, шляхом подання скарг до вищестоящих за підпорядкуванням контролюючих органів та звернення до суду.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначених вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до висновку, що застосовані Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області штрафні санкції по податку на додану вартість в загальному розмірі 1 531,22 грн., є узгодженими.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату у 2011 році податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 9,53 грн. (а.с. 66).

З приводу податкового зобов'язання відповідача по податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України ''Про прибуток підприємств''до 01.01.2011 року визначалося, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

З 01.01.2012 року у відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань за перший квартал 2011 року в сумі 40,00 грн. (а.с. 56). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства з урахуванням часткової переплати за вказаний вище період становить 9,53 грн. (а.с. 53).

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із вказаного вище податку в сумі 9,53 грн. та його несплата ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю ''Лістехсервіс''.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 коментованого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ф1" за №1/1303332/10/240 від 26.02.2009 року та податкова вимога форми "Ф2" за №2/1695591/10/240 від 30.03.2009 року (а.с. 26). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2009 року №0021271710/0, від 01.02.2010 року №0000081502/0, від 03.03.2010 року №0000431502/0 та від 02.12.2011 року №0001091502, податковими вимогами від 26.02.2009 року №1/1303332/10/240 та від 30.03.2009 року №2/1695591/10/240, довідкою-розрахунком суми податкового боргу заборгованості перед бюджетом, яка містяться в матеріалах справи та обліковою карткою платника податку (а.с. 13, 17, 21, 25, 26, 53, 56, 62, 63-66).

Визначене позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 531,22 грн., та 94,84 грн. нарахованої пені, а також самостійне розраховане відповідачем зобов'язання із податку на прибуток підприємств в сумі 9,53 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 635,59 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" податкового боргу в сумі 1 635,59 грн., а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" (ідентифікаційний код 32276069, вул. Грушевського, 56, с. Новиця, Калуський район, Івано-Франківська область) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Лістехсервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) гривень 59 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2012 року.