Рішення

від 27.04.2012 по справі 18/10/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 квітня 2012 р. Справа 18/10/2012/5003

за позовом : Публічного акціонерного товаритсва "Іллічівський олійножировий комбінат" (68000, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45)

до : Приватного підприємства "Дукат і Ко" (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 28, кв. 63)

про визнання недійсними розділу договору та стягнення 799427,34 грн.

Головуючий суддя Маслій І.В.

екретар судового засідання Фотченко М.О.

Представники

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат»(далі-Позивач) 02.03.12 р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства «Дукат і Ко»(далі-Відповідач).

У своїй позовній заяві Позивач ставить питання про:

- визнання недійсним розділу 6 договору № 140-к від 16.11.2010 р. укладеного між ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат»та ПП «Дукат і Ко»;

- стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням останнім умов договору, у сумі 799 429,34 грн.

Ухвалою суду від 03.03.12 р. порушено провадження у справі та її розгляд було призначено на 12.04.12.

Також ухвалою суду від 03.03.12 р. відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У визначений час в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

У зв'язку з неявкою відповідача, а також при відсутності відомостей про його належне повідомлення про день та час судового засідання, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 77, ст. 22 ГПК України розгляд справи відкладено до 27.04.12 р. з направленням відповідної ухвали сторонам.

В судове засідання у визначений час представник позивача не з'явився. Однак через канцелярію суду 25.04.12 від нього надійшла телеграма у якій останній повідомив, що не буде приймати участь у судовому засідання 27.04.12 у зв'язку з відрядженням, а також що на адресу суду направлено додаткові докази по справі.

Через канцелярію суду 24.12.12 р. надійшли додаткові документи від позивача, які останній направив на виконання ухвали суду від 12.04.12 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Разом з тим, до суду повернулася з почтового відділення, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, що підтверджується судовою повісткою від 06.03.12 р. № 2103621390865.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем 16.11.10 р. укладено договір № 140-к (далі-Договір), відповідно до Розділу 1 якого, Продавець (позивач) зобов'язується здійснити поставку, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити в установленому у Договорі порядку відповідний товар.

Назва товару, кількісні та якісні показники, його вартість, строки поставки узгоджуються сторонами додатково та фіксуються у відповідних Специфікаціях, обопільно підписаних сторонами, та які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Розділу 2 Договору умови поставки товару вказуються у специфікаціях до Договору.

Згідно п. 3.3. Договору передбачена відповідальність сторони, відповідно до якої, у випадку прострочення оплати товару з боку покупця, останній виплачує продавцю штраф у сумі простроченого платежу у розмірі: 0,5 % за прострочення до 5 днів; 1,5 % за прострочення до 20 днів; 2,0 % за прострочення понад 20 днів.

Відповідно до Розділу 4 Договору, покупець зобов'язаний своєчасно сплатити вартість товару на підставі рахунків продавця, що сплачуються у розмірі та порядку, встановлених сторонами у Специфікаціях та Договорі.

Рахунки продавця вважаються виставленими з дати їх направлення на адресу Покупця засобами електронної пошти або факсимільним зв'язком.

Розділом 6 Договору, зокрема п. 6.1-6.2, встановлено застереження щодо вирішення спору, а саме: у випадку виникнення спірних питань, у вирішенні яких сторони не можуть скласти єдиної думки, спір передається на розгляд Третейського суду. Третейським судом, на розгляд якого передається будь-який спір, що виник за Договором, є Міжнародний комерційний арбітражний суд при торговельно-промисловій палаті України у складі одного арбітра.

Так, розглянувши вимогу позивача, щодо визнання недійсним Розділу 6 Договору № 140-к від 16.11.2010 р. укладеного між ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат»та ПП «Дукат і Ко», повно та об'єктивно дослідивши усі обставини, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

З аналізу Розділу 6 Договору встановлено, що сторонами чітко визначено, що спір передається на розгляд саме до міжнародного комерційного арбітражного суду при торговельно-промисловій палаті України.

Діяльність міжнародного комерційного арбітражу регулюється Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж»від. 20.04.1994 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Разом з тим, згідно Договору, постачання товару за ним, не є зовнішньоекономічною діяльністю.

Відповідно до Статуту ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» (а.с. 12-37), виписки з ЄДР (а.с. 39), спеціального витягу з ЄДР, а також згідно Витягу з ЄДР (а.с. 41-43) та спеціального витягу з ЄДР, ПП «Дукат і Ко»є юридичними особами, що створені за законодавством України, та мають постійне місце знаходження на території України, та відповідно до п. 14.1.213 Податкового кодексу України є її резидентами.

Приймаючи до уваги, що арбітражне застереження, визначене Розділом 6 Договору не може бути виконане у зв'язку з відсутністю у Міжнародного комерційного арбітражного суду компетенції щодо розгляду спорів юридичними особами, обидві з яких є резидентами України та не являється підприємствами з іноземними інвестиціями, Розділ 6 Договору суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо суд не визнає, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана .

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 р. № 01-08/163, з'ясування обставин, пов'язаних з недійсністю арбітражної угоди, втратою нею чинності або з неможливістю її виконання, може бути здійснене господарським судом лише за результатами судового розгляду, проведеного в установленому законом порядку.

За таких обставин, при наявності арбітражної угоди, суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви з посиланням на п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, а має прийняти її до розгляду, а у разі відсутності зазначених обставин -припинити провадження на підставі ст. 80 ГПК України.

Якщо ж такі обставини буде встановлено, то справа підлягає розгляду по суті.

Так, з аналізу викладених норм, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання недійсним розділу 6 договору № 140-к від 16.11.2010 р. укладеного між ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат»та ПП «Дукат і Ко»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Відповідно спір між сторонами за договором 140-К від 16.11.10 р. підвідомчий господарському суду.

На підставі викладеного, справа розглядається господарським судом по суті спору.

Так, розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням останнім умов договору, у сумі 733 808,00 грн. основного боргу, судом встановлено наступне.

Продавцем умови договору щодо поставки товару у визначені строки виконано у повному обсязі, що підтверджується наступним:

відповідно до Специфікацій № 3 від 16.12.10 р.; довіреності № 5 від 16.12.10р.; товарно-транспортною накладною від 16.12.10 р. та видатковою накладною № 1210 від 24.12.10 (а.с. 46-49) продавцем поставлено а покупцем отримано товару на загальну суму 415800,00 грн.;

відповідно до специфікації № 4 від 20.12.10 р.; довіреності № 6 від 20.12.10 р.; товарно-транспортної накладної від 20.12.10 р. та видаткової накладної № 1212 від 24.12.10 р. (а.с. 50-53) продавцем поставлено а покупцем отримано товару на загальну суму 396 000,00 грн.

відповідно до специфікації № 5 від 14.01.11 р.; довіреностей №№ 7,9,10 від 14.01.11, 20.01.11, 21.01.11 р.; товарно-транспортних накладних від 14.01.11, 20.01.11, 21.01.11 р. та видаткових накладної № 5,8,21 від 14.01.11, 20.01.11, 31.01.11 р. (а.с. 54-63) продавцем поставлено а покупцем отримано товару на загальну суму 329 608,00 грн.

Загалом продавцем поставлено а покупцем отримано товару на загальну суму 1 141 608, 00 грн.

У свою чергу Покупець повинен буз здійснити повну оплату за поставлений товар наступним чином:

- за специфікацією № 3 -29.12.10 р. (згідно позовної заяви за згодою сторін -14.01.10 р.);

- за специфікацією № 4 -29.12.10 р. (згідно позовної заяви за згодою сторін -14.01.10 р.);

- за специфікацією № 5 -10.02.11 р.

Разом з тим, покупцем здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 407 600,00 грн. (а.с. 64).

Таким чином, умови договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар відповідачем не виконано, та станом на день подачі позову та розгляду справи у суді і за ним залишається заборгованість перед позивачем у сумі 733 808, 00 грн.

Наведене підтверджується названими вище матеріалами справи, та на день винесення рішення не спростовані відповідачем.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-проджу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 733 808,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 14 676,16 грн. штрафу; 19 022,54 грн. - три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами та суму індексу інфляції у розмірі 31 920, 65 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.3. Договору передбачена відповідальність сторони, відповідно до якої, у випадку прострочення оплати товару з боку покупця, останній виплачує продавцю штраф у сумі простроченого платежу у розмірі: 0,5 % за прострочення до 5 днів; 1,5 % за прострочення до 20 днів; 2,0 % за прострочення понад 20 днів.

Відповідно до частин 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з п. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки суми індексу інфляції та 3 % річних знаходяться на а.с. 65-66, перевіркою яких судом математичних порушень нарахування не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.1 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 1, 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»ст.ст. 11, 525, 526, 530, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним розділ 6 Договору № 140-К від 16.11.2010 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Іллічівський олійножировий комбінат" і Приватним підприємством "Дукат і Ко".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Дукат і Ко" (код ЄДРПОУ 37358114, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 28, кв. 63) на користь Публічного акціонерного товариства «Іллічівськицй олійножировий комбінат» (код ЄДРПОУ 31541451, м. Ілліцівськ, вул. Транспортна, 45) 733 808, 00 грн. основного боргу; 14 676,16 грн. штрафу; 19 022,54 грн. 3 % річних; 31 920, 65 грн. суму індексу інфляції та 16 088,95 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Маслій І.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 травня 2012 р.

віддрук 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (68000, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45)

3 - відповідачу (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 28, кв. 63)