Рішення

від 26.04.2012 по справі 14/27/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 квітня 2012 р. Справа 14/27/2012/5003

за позовом : науково-виробничого підприємства "Система+Сервіс" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10/2; 61001, м. Харків, пр-т Московський 52, 4 поверх)

до : комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 23)

про стягнення заборгованості в сумі 64043,09 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1, довіреність, паспорт серії НОМЕР_1виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 25.03.2005 р.;

відповідача: Юрченко І.С.: начальник, посвідчення № 480 від 01.04.2011 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.04.1999 р.,

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробниче підприємство "Система+Сервіс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" заборгованості в сумі 64043,09 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.04.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/27/2012/5003 та призначено до розгляду на 26.04.2012 р.

На визначену дату (26.04.2012 р.) в судове засідання з"явився представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні відповідачем подано заяву від 26.04.2012 року (вх. № 08-46/4972/12 від 26.04.2012 року) про визнання заявленої науково-виробничим підприємством "Система+Сервіс" заборгованості в сумі 64043,09 грн. в повному обсязі. Також в зазначеній заяві, останній просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.06.2012 р. Представник позивача не висловив заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду до 01.06.2012 р.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову науково-виробничого підприємства "Система+Сервіс" до комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" про стягнення заборгованості в сумі 64043,09 грн., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 64043,09 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.12.2007 р. науково-виробниче підприємство "Система+Сервіс" на підставі рахунку-фактури № С-1224 від 24.12.2007 р. та рахунку-фактури № С-1224/1 від 24.12.2007р. поставило товар ДП СМЕД ВДАІ УМВС Вінницької області, яке як свідчить статут відповідача, було перетворено в Вінницьке комунальне підприємство "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху".

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними №С1226 від 26.12.2007 р. та № 1226/3 від 26.12.2007 р. (а.с.7, 9), а саме підписом уповноваженої особи відповідача, ОСОБА_3, який отримав товар на підставі довіреності на отримання ТМЦ серія ЯОР № 402748 від 26.12.2007 р. (а.с.8) та довіреності на отримання ТМЦ серія ЯОР №402749 від 26.12.2007 р. (а.с. 10).

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача на накладних.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково, що стверджується копіями банківських виписок (а.с. 12-17), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

07.02.2012 р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист №0207-12 від 07.02.2012р. про погашення заборгованості в сумі 63712 грн. (а.с. 6) Відповідач борг не погасив, відповіді на лист не направив.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище позивачем заявлено вимогу про погашення заборгованості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 64080 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 240 грн. 88 коп. 3% річних та 127 грн. 42 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіркою розрахунку 3% річних, інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Більше того, позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши вимогу відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд враховує наступне.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що подана відповідачем заява про відстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню, виходячи з наступних наявних обставин, які ускладнюють його виконання:

- комунальне підприємство "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" є підприємством, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці;

- фінансування підприємства здійснюється централізовано з місцевого бюджету;

- надходження коштів на рахунки підприємства залежить безпосередньо від наповненості місцевого бюджету;

- відсутність вини в простроченні оплати за поставлений товар в зв'язку із зниженням бюджетних видатків на фінансування заходів по ремонту світлофорних об'єктів.

- погашення заборгованості відповідачем разовим платежем в травні місяці може спричини загрозу фінансовому становищу підприємства, оскільки підприємство не зможе надалі функціонувати, що створить загрозу з організації дорожнього руху в місті Вінниці.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 23, код ЄДРПОУ 08576550) на користь науково-виробничого підприємства "Система+Сервіс" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10/2, код ЄДРПОУ 32566468 ) 63712 грн. (шістдесят три тисячі сімсот дванадцять гривень) заборгованості, 240 грн. 88 коп. (двісті сорок гривень вісімдесят вісім копійок) 3% річних, 127 грн. 42 коп. (сто двадцять сім гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п"ятдесят копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду до 01.06.2012 р.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тварковський А.А.

Повне рішення складено 03 травня 2012 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10/2; 61001, м. Харків, пр-т Московський 52, 4 поверх)

4 - відповідачу (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 23)