Рішення

від 28.04.2012 по справі 8/5005/3420/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.12р. Справа № 8/5005/3420/2012

За позовом Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб", (м. Дніпропетровськ)

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором № 19 від 10.08.10р. у загальному розмірі 13 533,32 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 2 від 16.11.11р.)

від відповідача: Василевська О.О. - начальник (розпоряд. № 200-кк від 01.06.05р.; паспорт)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Науково-виробничої комерційної фірма "Техснаб" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 19 від 10.08.10р. у загальному розмірі 13 533,32 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 12 168,00 грн. - основний борг, 815,26 грн. - Інфляційні втрати, 550,06 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 19 від 10.08.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання з'явився, витребувані судом документи не надав, але визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2010 року між Приватним підприємством Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб", як продавець, та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством № 22, як покупець, було укладено договір № 19.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що строк дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2011 року.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами згідно видаткової накладної.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Факт поставки продукції відповідачу підтверджується видатковою накладною № 19 від 27.08.2010 року, підписаною уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також відповідною довіреністю на отримання продукції № 116 від 27.08.2010 року, підписаною керівником та головним бухгалтером відповідача та скріпленою печаткою підприємства відповідача (додаток № 4 до позовної заяви).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач вказує на те, що до цього часу відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком позивача, які знаходяться в матеріалах (а.с. 19 - 23).

Відповідно до п. 1.3. укладеного договору, оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у продовж 30 днів з дати надходження продукції на склад відповідача.

Незважаючи на те, що строки здійснення оплати за поставлену продукцію вже наступили, вартість поставленої продукції відповідачем несплачена.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 12 168,00 грн., що також підтверджується актом звірки, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печаткою їхніх підприємств.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за невиконання своїх договірних зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача за поставлений товар у сумі 12 168,00 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором на суму 12 168,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, але у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за поставлений товар у сумі 12 168,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 815,26 грн. та 3% річних у розмірі 550,06 грн., згідно розрахунку, який наданий позивачем до позовної заяви.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 815,26 грн. та 3% річних у сумі 550,06 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаціного підприємства № 22 (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 29; п/р 26001050204030 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 32616714) на користь Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб" (49106, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 45, кв. 185; р/р 26003214660100 в АППБ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 31647228) - 12 168 ( дванадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 06 коп. 3% річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін