Рішення

від 24.04.2012 по справі 5006/37/55/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.12 р. Справа № 5006/37/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Південний схід», м. Донецьк, ідентифікаційний код 33576725

до Відповідача: Державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк, ідентифікаційний код 13485683

про: стягнення за договором про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р. заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 15001,36 грн., пені у розмірі 1463,96 грн. та 3% річних у розмірі 391,74грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 06.02.2012р.), Сидякін В.М. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ №7-22-251 від 26.05.2005р.);

від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю №02/1-44 від 12.01.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 10.04.2012р. було оголошено перерву до 24.04.2012р.

У судовому засіданні 24.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Південний схід», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р. заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15001,36 грн., пені у розмірі 1463,96 грн. та 3% річних у розмірі 391,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р., внаслідок чого за період з липня 2010р. по листопад 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційної індексації та 3% річних за період прострочення по лютий 2012р. включно.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р. з доповненнями, розрахунок розміру позовних вимог, акти здачі-приймання послуг, акт звірки взаєморозрахунків, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 509, 510, 526, 527, 530, 625, 901-903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198, 199 Господарського кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-67, 94-98), у тому числі - заперечення на відзив відносно відсутності підстав для відхилення вимог про стягнення нарахованих на визнану Відповідачем заборгованість пені, 3% річних та інфляційної індексації та щодо розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач надав відзив №02/1-236 від 05.04.2012р. з додатками (а.с.а.с.74-93) та уточнений відзив від 20.04.2012р. з додатками (а.с.а.с.99-121), згідно яких остаточно визнав вимоги щодо стягуваної заборгованості, 3% річних і інфляційної індексації та просив зменшити суму пені, інфляційної індексації та 3 %річних і надати розстрочку для сплати суми заборгованості на три роки, посилаючись на: припущені порушення зобов'язань з охорони з боку Позивача, які призвели до завдання збитків Відповідачеві; некоректність дії Виконавця з одностороннього розірвання договору; віднесення Відповідача до державного сектору економіки та важке фінансове становище, зумовлено простроченням виконання зобов'язань з боку контрагентів підприємства.

У судовому засіданні 24.04.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутності будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, з огляду на що суд розглядає справу за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір на здійснення охоронних послуг №04/1006 (а.с.а.с.4-6), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2. та 5.1. якого Замовник доручає, а Виконавець, приймає на себе обов'язок з охорони будівлі хімічної лабораторії за адресою: 83059, м. Донецьк, вул. Овсяннікова, 1а, строком дії до 31.12.2010р.

За виконання послуги з охорони об'єкту, Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця за попередній суму, обумовлену кошторисом витрат (а.с.8), що становить 1550,42грн. на місяць на одного охоронця (п.п.3.1, 3.2.). За прострочення Замовником здійснення означеної оплати умовами п. 4.3. договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Поряд із цим положення п.5.2. договору, передбачаючи можливість пролонгації договору сторонами на будь-який строк, передбачає право сторони в односторонньому порядку розірвати договір у разі його невиконання іншою, попередивши про це за 10 днів.

Додатковою угодою від 24.12.2010р. (а.с.9) сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011р.

Позивачем в перебігу правовідносин за договором на виконання своїх зобов'язань були надані послуги за період охорони з червня 2010р. по листопад 2011р., що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-прийняття послуг (а.с.а.с.14-22) на загальну суму 55400,93грн., на сплату якої Виконавцем були виписані відповідні рахунки (а.с.а.с.31-48). В свою чергу, Замовник на виконання грошових зобов'язань з оплати вказаних наданих послуг згідно представлених банківських виписок (а.с.а.с.56-66) перерахував Позивачеві 40896,73грн. При цьому, означені платежі також здійснювалися із порушенням строків.

Майновий обіг між сторонами з урахуванням складений актів наданих послуг (підписаних Відповідачем) та банківських виписок за весь час дії договору відображений у складеному Позивачем акті звірення розрахунків (а.с.1119), який підписаний Відповідачем із розбіжностями, жодних первісних документів на обґрунтування яких до матеріалів справи останнім не надано. Таким чином розмір несплаченого залишку становить стягувані 14504,2грн.

Листом №75 від 16.09.2011р. (а.с.96) Позивач вимагав від Відповідача сплати наявної заборгованості за червень-серпень 2011р. під загрозою розірвання договору, а в листі №51 від 01.12.2011р. (а.с.97) зазначив про розірвання договору з 01.12.2011р. та знову наголосив на необхідності погашення наявної заборгованості.

01.12.2011р. Відповідачем був складений акт (а.с.104), відносно надсилання якого був складений лист №02/1-1270 від 01.12.2011р. на адресу Позивача (а.с.103), про обстеження об'єкту охорони, в якому зазначено про самовільне залишення Позивачем охоронюваного об'єкту.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач визнав вимоги щодо стягуваної заборгованості, 3% річних і інфляційної індексації та просив зменшити суму пені, інфляційної індексації та 3 %річних і надати розстрочку для сплати суми заборгованості на три роки, проти чого категорично заперечував Позивач.

Згідно наданої довідки за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача (а.с.27) станом на 06.04.2012р. заявлена до стягнення сума заборгованості не погашена.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - представником за довіреністю №02/1-44 від 12.01.2012р.

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд наголошує, що за змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позовних вимог Відповідачем щодо стягуваної заборгованості є самостійною (разом із власними висновками суду) підставою для задоволення позову, оскільки дії Відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і законних інтересів інших осіб (учасником спірних правовідносин є саме сторони спору) та відповідають встановленим судом на підставі наявних доказів обставинам.

Відносно законності прийняття визнання позову в частині розглядуваної суми суд зауважує на такому:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації..

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (охоронних послуг) не пізніше 10 числа наступного місяця за попереднім, згідно умов п. 3.2. договору про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено судом розмір наданих і неоплачених в перебігу правовідносин за договором послуг становить 14504,2грн. - жодних доказів сплати цієї суми або припинення чи відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, що дозволяє стверджувати про наявність порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і вважати останнього таким, що прострочив виконання цих зобов'язань згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також - нараховані за весь час прострочення на суму заборгованості 3% річних і інфляційну індексацію.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок вимог в цій частині за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про можливість задоволення таких вимог:

- відносно заборгованості - у повному обсягу в сумі 14504,20 грн.;

- відносно 3% річних - в сумі 391,74грн.;

- відносно інфляційних нарахувань - 497,16грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 4.3 договору про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи викладені вище висновки, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені - в сумі 1463,96 грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача щодо розстрочення виконання рішення. Дійсно, принципова можливість застосування розстрочення в порядку п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не вказує про обов'язковість надання такого розстрочення, тим більше, що Відповідачем навіть не було приведено графіку такого розстрочення та не доведено неможливості виконання рішення без застосування такого розстрочення за рахунок наявних активі.

Поряд із цим, судом враховується, що підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється Відповідачем, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків. За таких обставин, негативні наслідки вчиненого Відповідачем порушення не можуть покладатися на інших осіб, а Відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.

Водночас, істотна тривалість прострочення виконання грошових зобов'язань Боржником невжиття жодних заходів, спрямованих на погашення задоволених судом вимог і станом на момент розгляду цієї справи - суду не представлено навіть доказів часткового виконання позовних вимог; необхідність дотримання балансу інтересів сторін в контексті інфляційних процесів в економіці держави із знецінення грошових коштів, що підлягають стягненню на користь Позивача за розглядуваною справою, впродовж запропонованого Відповідачем значного строку відстрочення, зумовлює як відхилення у клопотання про розстрочення, так і клопотання про зменшення пені, тим більше, що розмір останньої не є неспівмірно значним по відношенню до суми боргу, а згадуваної в п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку не вбачається.

Посилання Відповідача на приналежності до державного сектору економіки та наявність порушень з боку Позивача у виконанні обов'язків за договором, що призвели до завдання збитків, а також - на некоректність односторонньої відмови від договору судом відхиляються, оскільки:

- згідно ч.4 ст.13 Конституції України всі суб'єкти права власності є рівними перед законом, а ст.14 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. забороняє дискримінацію у здійсненні гарантованих цією Конвенцією прав за будь-яких ознак. Наразі, розглядувані грошові вимоги Позивача до Відповідача, що виникли внаслідок порушення останнім зобов'язань за договором у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини підпадають під права мирного володіння своїм майном у розумінні ст.1 Першого протоколу згадуваної Конвенції;

- в межах цієї справи Відповідачем не висувається жодних зустрічних вимог, пов'язаних із належним виконанням обов'язків з охорони з боку Позивача за розглядуваний період, що у сукупності із підписаними Відповідачем без зауваженнями актами приймання-передачі наданих останнім послуг взагалі усуває потребу у дослідження означених обставин в контексті порушень у відзиві клопотань щодо надання розстрочення та зменшення стягуваних нарахувань;

- заявлені вимоги сформовані до визначеної Відповідачем дати припинення договору (01.12.2011р.), а отже ця обставина взагалі не має відношення до розглядуваного спору.

Поряд із цим суд вважає за необхідне звернути увагу Відповідача на те, що положення ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість суду у виключних випадках зменшувати розмір лише штрафних санкції (неустойки), а не 3% річних та інфляційної індексації, які за змістом ст.625 Цивільного кодексу України є самостійними способами захисту прав кредитора у грошовому зобов'язанні.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Південний схід», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33576725) до Державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13485683) про стягнення за договором про надання охоронних послуг №04/1006 від 01.06.2010р. заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 15001,36 грн., пені у розмірі 1463,96 грн. та 3% річних у розмірі 391,74грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13485683) на користь Приватного підприємства «Південний схід», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33576725) заборгованість у розмірі 14504,20 грн., інфляційні нарахування у розмірі 497,16 грн., пеню у розмірі 1463,96 грн. та 3% річних у розмірі 391,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13485683) на користь Приватного підприємства «Південний схід», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33576725) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.