Рішення

від 23.04.2012 по справі 5011-5/1520-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1520-2012 23.04.12

За позовом Закритого акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА ПЛЮС"

про стягнення 5 000, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 02.12.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА ПЛЮС" (далі -відповідач) про стягнення 5 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Договір № МП-18/03/10 від 01.03.2010 р., за умовами якого позивач надав позивачу маркетингові послуги, які останнім не були оплачені, з огляду на що позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення основного боргу в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1520-2012 та призначено її до розгляду на 15.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 23.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № МП-18/03/10, відповідно до п. 2.1. якого виконавець надає маркетингові послуги замовнику, а замовник приймає та оплачує їх. Перелік та види послуг узгоджуються сторонами додатково.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість послуг за даним договором визначається у додатках до даного договору.

01.03.2012 р. сторони підписали Додаток № 1 до Договору, п. 1.1. якого узгодили, що у відповідності до п. 2.1. Договору, виконавець надає, а замовник приймає та оплачує послуги, зміст яких полягає у наданні місця для розміщення товару, поставленого постачальником в рамках Договору поставки № МП-18/03/10 від 01.березня 2010 р., а саме кондитерські вироби на торцевих стелажах виконавця у магазинах виконавця за цінами відповідно до наступного погодження: адреса: м. Київ, вул. Малишко, 3 в період з 01.10.2010 по 31.12.2011 р.р. - 2 500, 00 грн. за місяць з ПДВ в 15 періодів, всього 37 500, 00 грн.; адреса: м. Київ, вул. Перова, 36 в період з 01.10.2010 по 31.12.2011 р.р. -2 500, 00 грн. за місяць з ПДВ в 15 періодів, всього 37 500, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору плата за надання виконавцем маркетингових послуг для замовника здійснюється на умовах передоплати замовником на розрахунковий рахунок виконавця у строк до 15 числа кожного наступного періоду.

Сторони дійшли згоди вважати періодом -1 календарний місяць (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору по закінченні кожного періоду замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт. Жодна зі сторін не вправі відмовитись від підписання актів виконаних робіт та від надання та отримання послуг.

У випадку, якщо замовник не підписав акт виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту отримання, акт вважається підписаним, а послуги отриманими.

Згідно з п. 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2011 р.

При цьому, відповідно до п. 7.3. Договору, якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш як за 30 календарних днів до вказаної в п. 7.1. Договору дати припинення його дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах. Дане положення застосовується також до кожної окремої послуги, що надається згідно з Додатками до даного договору, якщо із змісту цієї послуги не випливає неможливість такого продовження.

Оскільки суду не було надано жодною зі сторін доказів письмової відмови від договору за місяць до 31.01.2011 р. та 31.01.2012 р., Договір вважається таким, що діє станом на момент виникнення спірних правовідносин щодо надання послуг позивачем та обов'язку з їх оплати відповідачем, а також розгляду справи судом.

Як стверджує позивач, у лютому 2011 року ним були надані відповідачу маркетингові послуги на суму 5 000, 00 грн.

На підтвердження зазначеного позивач надає Акт надання послуг № 1242 від 28.02.2011 р., підписаний лише позивачем, рахунок-фактуру № 1140 від 28.02.2011 р. та податкову накладну № 1140 від 28.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. позивача було зобов'язано надати докази надсилання вказаних документів відповідачу, на що у відповідь позивач через відділ діловодства суду 26.03.2012 р. надав в якості доказів надсилання зазначеного акту, податкової накладної та рахунку -опис вкладення у цінний лист від 22.03.2012 р.

У свою чергу, відповідач не надав суду заперечень проти вказаного акту надання послуг, у зв'язку з чим відповідно до п. 3.5. Договору, послуги вважаються наданими.

Оскільки відповідач оплатив надані позивачем послуги, він вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що за змістом п. 3.2. Договору у відповідача передбачався обов'язок з оплати послуг позивача шляхом передоплати.

Враховуючи підтвердження факту надання позивачем відповідних послуг, а також враховуючи відсутність доказів здійснення відповідної передоплати, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, позов суд задовольняє у повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, ненадання послуг останнім або припинення дії договору станом на момент виникнення спірних правовідносин щодо надання послуг у лютому 2012 р.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА ПЛЮС" (03037, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Механізаторів, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 31484287) на користь Закритого акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Васильківська, будинок 34, код ЄДРПОУ 30725116) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака