Рішення від 12.04.2012 по справі 5020-310/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року справа № 5020-310/2012 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Приватного підприємства „Техноторг",

ідентифікаційний код 30581402

(99008, м. Севастополь, вул. Гоголя, 21)

про стягнення неустойки в сумі 180 500,30 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ФКМ Севастопольської міської Ради) -ОСОБА_1 -головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 05.01.2011;

відповідач (ПП „Техноторг") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

19.03.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -позивач, ФКМ Севастопольської міської Ради) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Приватного підприємства „Техноторг" (далі -відповідач, ПП „Техноторг") про стягнення неустойки в сумі 180 500,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, серед іншого, на статтю 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач після припинення договору оренди нерухомого майна № 283-01 від 12.11.2001 згідно з рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 у справі № 5020-1/084-4/216, яке набрало законної сили 04.12.2009, не повернув майно орендодавцеві, а тому зобов'язаний сплатити неустойку за весь час користування майном.

Відповідач у засідання суду, призначене на 12.04.2012, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 12-14/; про причини неявки суду не сповістив; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2001 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Техноторг" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 283-01 (далі -Договір) /арк. с. 29-30/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального мана і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а Орендар (відповідач) -прийняти в оренду нерухоме майно -вбудовані приміщення загальною площею 102,5 м 2 , розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 17, - яке перебуває на балансі РЕП-3, вартість якого складає, згідно з Актом оцінки вартості (експертним висновком) від 03.07.2001 -33 443,00 грн.

Протягом дії Договору сторони неодноразово змінювали його умови шляхом підписання відповідних Протоколів /арк. с. 33, 36-39, 41/.

Зокрема, Протоколом від 08.06.2007 погодження змін до Договору сторони внесли зміни до пунктів 2.2, 3.2, 3.3, 7.1 Договору, відповідно до яких визначили, що:

- орендна плата складає 2 349,74 грн за місяць оренди із застосуванням індексів інфляції станом на січень 2007 року і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця;

- відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому;

- цей Договір діє з моменту підписання до 16.04.2010.

Крім того, Сторони домовились, що Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань чи з інших підстав, передбачених законодавством України (пункт 7.3 Договору).

Також сторони передбачили, що дія Договору може припинитися, зокрема, за рішенням суду (пункт 7.5 Договору).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 у справі № 5020-1/084-4/216 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Приватного підприємства „Техноторг" про стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки та розірвання договору оренди комунального майна, позов задоволено повністю та, серед іншого, розірвано Договір оренди комунального майна № 283-01 від 12.11.2001 та зобов'язано Приватне підприємство „Техноторг" на підставі Акта приймання-передачі повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 102,5 м 2 , розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 17 /арк. с. 42-45/.

Як стверджує позивач та убачається з матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 у справі № 5020-1/084-4/216, що набрало законної сили 04.12.2009, судом було видано наказ, який позивачем спрямовано для виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

В ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду за наказом від 04.12.2009, нежитлові приміщення загальною площею 102,5 м 2 , розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 17 -були повернуті Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про що державним виконавцем складено Акт від 12.10.2011 /арк. с. 46/.

На підставі Акта державного виконавця від 12.10.2011 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 04.12.2009 закінчено, про що винесено відповідну постанову від 13.10.2011 /арк. с. 47/.

Таким чином, об'єкт оренди фактично був повернутий Орендодавцеві (позивачу) майже через два роки після припинення Договору оренди, у зв'язку з чим позивач, на переконання останнього, має право на отримання від відповідача неустойки за весь час прострочення виконання ним обов'язку щодо повернення майна.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об'єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 № 9128), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності /арк. с. 25-28/.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди було комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 12.11.2001 між сторонами укладено Договір № 283-01, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За змістом частин другої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Як установлено судом, рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 у справі № 5020-1/084-4/216 Договір оренди комунального майна № 283-01 від 12.11.2001 розірвано, а Приватне підприємство „Техноторг" зобов'язано на підставі Акта приймання-передачі повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради орендоване майно.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами Договору Орендар зобов'язався повернути орендоване майно протягом тижня з моменту припинення Договору в належному стані з урахуванням його зносу (пункти 2.5, 4.12 Договору).

Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як убачається із матеріалів справи, Договір оренди комунального майна № 283-01 від 12.11.2001 припинив свою дію з 04.12.2009 (дата набрання рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 у справі № 5020-1/084-4/216 законної сили).

Відповідач свого обов'язку щодо негайного повернення орендованого за цим Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Актом державного виконавця підтверджується, що орендоване майно було повернуто позивачеві 12.10.2011. Таким чином, період прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна становить: з 04.12.2009 по 12.10.2011.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених приписів відповідачем не надано доказів сплати неустойки за користування орендованим майном протягом вищезазначеного періоду.

Судом перевірено розрахунок неустойки, наданий позивачем /арк. с. 9-10/, та визнаний вірним.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 180 500,30 грн є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Техноторг" (ідентифікаційний код 30581402; 99008, м. Севастополь, вул. Гоголя, 21; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) неустойку в сумі 180 500,30 грн (сто вісімдесят тисяч п'ятсот грн 30 коп.).

3. Стягнути з Приватного підприємства „Техноторг" (ідентифікаційний код 30581402; 99008, м. Севастополь, вул. Гоголя, 21; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір в сумі 3 610,01 грн (три тисячі шістсот десять грн 01 коп.) .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

17.04.2012.