Рішення

від 12.04.2012 по справі 5002-19/46-2012-5020-187/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року справа № 5002-19/46-2012-5020-187/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім"

(вул. Калініна, 111, с. Скворцове, Сімферопольський р-н, АР Крим, 97544)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ"

(пр. Жовтневої Революції, буд. 32 кв. 311, м. Севастополь, 99038)

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15640,50 грн. та виконання зобов'язання в натурі,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №57 від 01.03.2012;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

03.01.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 32340,44 грн. та виконання зобов'язання в натурі (прийнято поштовим відділенням зв'язку 29.12.2011).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.01.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5002-19/46-2012.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: пр. Жовтневої Революції, буд. 32 кв. 311, м. Севастополь, 99038, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2012 (арк. с. 51-52).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012 матеріали справи № 5002-19/46-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 32340,44 грн. та виконання зобов'язання в натурі надіслані для її розгляду до господарського суду міста Севастополя за підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.02.2012 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Позивач, з посиланням на статті 526, 530, 549, 610, 611, 837 Цивільного кодексу України, 231, 234 Господарського кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором про переробку продукції б/н від 05.09.2011 в частині строків виконання зобов'язання.

26.03.2012 представник позивача у судовому засіданні надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, простить суд стягнути з відповідача пеню за весь час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 15640,50 грн. та зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором про переробку продукції від 05.09.2011.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд задовольнив заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (далі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ" (далі -виконавець) був укладений договір б/н про переробку продукції (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з переробки насіння соняшника в готову продукцію олія та жмих соняшниковий, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити вартість робіт виконавця.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виготовлення продукції здійснюється із сировини замовника в кількості 30000 кг.

Згідно з пунктом 2.3 Договору сировина має бути поставлена замовником виконавцю у строк до 10 вересня 2011 року.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, із поставленої сировини згідно пункту 2.1 Договору, має бути виготовлена наступна кількість готової продукції:

- олія соняшникова -9000 кг.

- жмих соняшниковий - 9000 кг.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується переробити сировину та надати готову продукцію Позивачу не пізніше ніж 30 днів з моменту отримання сировини.

Згідно пункту 4.3 Договору, кількість утриманої сировини визначається виходячи з вартості сировини у розмірі 3500 грн за одну тонну сировини у разі повної видачі замовнику готової продукції згідно пункту 3.2 Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 (пункт 7.4. Договору).

На виконання пункту 2.3 Договору позивачем на адресу відповідача було поставлено а відповідачем прийнято сировину (соняшник) в кількості 63 тонни 725 кг згідно товарно -транспортних накладних: №1124-ш від 08.09.2011, №1022-ш від 08.09.2011, №1021-ш від 07.09.2011, №1118-ш від 07.09.2011, №1115-ш від 06.09.2011, №1114 -ш від 06.09.2011 (арк. с.14-19).

Загальна вартість переданої відповідачу продукції становить 223037,50 грн.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, станом на 09.10.2011 перероблена продукція, а саме: олія у кількості 19117,5 кг, жмих соняшниковий у кількості - 19117,5 кг. мали бути передані позивачу.

Відповідач своє зобов'язання по здійсненню переробки наданої йому сировини в строки. зазначені у Договорі не виконав, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовнику.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-609 Цивільного кодексу України. При цьому закон не передбачає, що зобов'язання припиняється закінченням строку дії договору (угоди).

Статті 203-205 Господарського кодексу України також визначають підстави припинення господарського зобов'язання, але і цей закон не передбачає можливості припинення зобов'язання закінченням строку договору. Тобто, норми закону не передбачають припинення зобов'язання закінченням строку дії договору.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов'язання у строки вказані у Договорі за період з 08.10.2011 по 20.03.2011 в розмірі 15640,50 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.1 Договору сторони встановили, що у разі ненадання відповідачем готової продукції позивачу в строки, передбачені в пункті 3.4 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої готової продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок повивача здійснений з певною помилкою, а саме невірно визначений період нарахування пені.

Так, позивач вважає, що період нарахування пені має починатись з 08.10.2011 по 20.03.2012 та складає 165 днів.

Суд не може погодитись із наведеним, враховуючи наступне.

Як зазначено в пункті 3.4 Договору, відповідач зобов'язується переробити сировину та надати готову продукцію позивачу не пізніше ніж 30 днів з моменту отримання сировини.

Останній день отримання партії сировини є 08.09.2011 згідно наданим позивачем товарно -транспортним накладним, отже останній день виконання зобов'язання 08.10.2011.

Таким чином, суд вважає, що період за який має бути нарахована пеня починається з 09.10.2011 по 20.03.2012, що складає 164 дні.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 15533,19 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, в розмірі 15533,19 грн.

Також позивач просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором про переробку продукції від 05.09.2011 а саме, здійснити переробку насіння соняшника, поставленого в кількості 63 тонни 725 кг, в готову продукцію, а саме: олію у кількості -19117,5 кг, якість якої відповідає ДСТУ 1129-93, й жмих соняшниковий в кількості -19117,5 кг, якість якого відповідає ДСТУ 80-96.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічне положення міститься у пункті 5 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Згідно частини третьої статті 193 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Статтею 234 Господарського кодексу України передбачено, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором про переробку продукції від 05.09.2011 в натурі, а саме виконати зобов'язання за договором, здійснивши переробку насіння соняшника, поставленого в кількості 63 тонни 725 кг, в готову продукцію, а саме: олію у кількості -19117,5 кг, якість якої відповідає ДСТУ 1129-93, й жмих соняшниковий в кількості -19117,5 кг, якість якого відповідає ДСТУ 80-96, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, з позивача до Державного бюджету міста Севастополя підлягає стягненню сума недоплаченого судового збору у розмірі 752,00 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, статтею 55 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошей -стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про витребування майна -вартістю майна, що витребується; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; 4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач.

Крім того, абзацом першим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначений висновок міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача виконати зобов'язання в натурі та стягнути суму штрафних санкцій в розмірі 32340,44 грн.

Отже, позовна заява містить вимоги майнового та немайнового характеру.

За таких обставин, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2352,50 грн.: 1411,50 грн. (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру) та 941,00 грн., що складає 1 розмір мінімальної заробітної плати за подання позовної заяви немайнового характеру.

Проте, до позовної заяви надано платіжне доручення № 1037 від 26.12.2011 про сплату судового збору в розмірі 1056,00 грн., що не відповідає наведеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ" (пр.Жовтневої Революції, буд. 32 кв. 311, м. Севастополь, 99038; Фіолентовське шосе, 4, м. Севастополь 99000, код ЄДРПОУ 20693985, р/р 26006039125700 в ПАТ «Укрсиббанк»в м. Харкові, МФО 351005) виконати зобов'язання за договором б/н про переробку продукції від 05.09.2011, здійснивши переробку насіння соняшника, поставленого в кількості 63 тонни 725 кг, в готову продукцію, а саме: олію у кількості -19117,5 кг, якість якої відповідає ДСТУ 1129-93, й жмих соняшниковий в кількості -19117,5 кг, якість якого відповідає ДСТУ 80-96.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВВ" (пр.Жовтневої Революції, буд. 32 кв. 311, м. Севастополь, 99038, Фіолентовське шосе, 4, м. Севастополь 99000, код ЄДРПОУ 20693985, р/р 26006039125700 в ПАТ «Укрсиббанк»в м. Харкові, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (вул. Калініна, 111, с. Скворцове, Сімферопольський р-н, АР Крим, 97544; вул. Данилова, 62, м. Сімферополь, 97560, код ЄДРПОУ 31578500, р/р 26009000131249 в ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкцій», в м. Сімферополі, МФО 324021) пеню у розмірі 15533,19 грн, а також судовий збір у розмірі 1401,76 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (вул. Калініна, 111, с. Скворцове, Сімферопольський р-н, АР Крим, 97544; вул. Данилова, 62, м.Сімферополь, 97560, код ЄДРПОУ 31578500, р/р 26009000131249 в ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкцій», в м. Сімферополі, МФО 324021) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р 31215206783001 в ГУ ДКС у м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір у розмірі 752,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 17.04.2012.

СуддяпідписО.О. Єфременко