Рішення

від 26.04.2012 по справі 5/5007/24/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2012 р. Справа № 5/5007/24/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.08.2011 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Торгова компанія СП" (с.Кодня Житомирська область)

про стягнення 29472,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Торгова компанія СП" про стягнення 29472,00грн., із яких 23233,69грн. основного боргу, 459,04грн. пені, 5645,26грн. 25 % штрафу, 88,85грн. 3 % річних, 45,16грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.02.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/24/12 та призначено її розгляд на 27.03.2012 р.

В засіданні суду 27.03.2012р. представник позивача повідомив про те, що відповідач погасив суму основного боргу та просив стягнути з відповідача 459,04 грн. пені, 5645,26 грн. 25% штрафу, 88,85 грн. 3% річних, 45,16 грн. інфляційних.

У зв'язку неявкою в засідання суду представника відповідача, згідно ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено ухвалою суду на 26.04.2012 р.

23.04.2012 р. від позивача надійшли до суду витребувані згідно ухвали документи, в т.ч. на підтвердження здійснених відповідачем проплат.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 459,04 грн. пені, 5645,26 грн. 25% штрафу, 88,85 грн. 3% річних та 45,16 грн. інфляційних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду, зокрема, щодо надання письмового відзиву на позовну заяву, не виконав. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення 30.03.2012р. представнику відповідача рекомендованого листа (а.с.106).

Враховуючи строки розгляду спору, зважаючи, що розгляд справи вже відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідач та невиконанням ним вимог ухвали суду, а також, з урахуванням того, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2011 р. між сторонами у справі - ТзОВ ТК "Полісся -Продукт" (постачальник) та Приватним підприємством "Торгова компанія СП" (покупець) укладено договір №72599 (а.с.6), за яким постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями (п.1.1. договору).

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається покупцем постачальнику і яка з ним узгоджується (п.1.2. договору).

Згідно п.1.5. договору, сумою цього договору є сума усіх накладних по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, поставка (відпуск) товару здійснюється постачальником на підставі отриманої від покупця заявки. Заявка може здійснюватись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті або передаватися черед представника постачальника.

У пунктах 2.2., 2.6 договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника; поставка товару здійснюється посачальником за рахунок покупця. Вартість поставки товару вказується у видатковій накладній.

Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця під час підписання видаткових накладних (п.2.5. договору).

У розділі 3 договору сторони узгодили умови розрахунку.

Зокрема, згідно п.3.1. договору, покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 1 календарного дня з моменту прийомки товару

За змістом пункту 3.3. договору сторони домовились, що у випадку виникнення у покупця заборгованості, всі кошти, які надійшли від нього будуть зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар.

Згідно пункту 3.4. договору, сторони погодились щомісячно проводити звірку стану розрахунків за поставлену продукцію, для чого постачальник направляє до покупця свого представника. При відсутності розбіжностей покупець підписує акт взаємозвірки. При наявності розбіжностей покупець акт не підписує і у письмовому вигляді направляє або особисто передає постачальнику свої заперечення по акту. В разі непідписання покупцем акту взаємозвірки і не направлення (передачі) письмових заперечень у 5-ти денний термін, дані акту вважаються прийнятими сторонами.

Відповідно до п.7.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. включно у частині поставки, в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному договору.

04.02.2011 р. сторонами у справі також підписано додаткову угоду до договору поставки №72599 (а.с.67), в якій сторони - постачальник та покупець внесли зміни до п.8 договору та погодили адреси торгових точок покупця. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки №72599 від 04.02.2011 р. (п.4 додаткової угоди).

На виконання умов договору №72599 від 04.02.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Полісся-Продукт" передало відповідачу у період з грудня 2011 року по січень 2012 року обумовлений товар за наявними у справі видатковими накладними (а.с.11-55).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач умови договору щодо проведення оплати отриманого товару у встановлений термін (1 календарний день з моменту прийомки товару) своєчасно та у повному обсязі не виконував, у зв"язку з чим станом на 31.01.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 25653,02грн., що зафіксовано в акті звірки розрахунків за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012 р. (а.с.56-57), підписаному представниками обох сторін та засвідченому їх печатками, складення якого передбачено договором між сторонами (п.3.4. договору).

Згідно довідки, виданої головним бухгалтером ТОВ ТК "Полісся-Продукт" (а.с.59), станом на 24.02.2012 р. сума основного боргу відповідача по видатковим накладним складала 23233,69 грн. Така ж сума заборгованості зазначена в акті звірки розрахунків за період з 01.02.2012 р. по 24.02.2012 р., який не підписано відповідачем та містить відмітку про відмову від підпису. В той же час, відповідачем не надано заперечень по акту взаємозвірки у 5-денний термін, як це передбачено умовами п.3.4. договору, а тому як передбачено у цьому ж п.3.4. договору, дані акту вважаються прийнятими сторонами.

Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.

Також судом приймається до уваги, що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам, поданим до справи, а тому акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Таким чином, з поданих позивачем до справи доказів вбачається, що станом на день звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" з позовом до ПП "Торгова компанія СП" у даній справі заборгованість останнього перед позивачем становила 23233,69 грн.

Разом з тим, після пред'явлення позову відповідач погасив суму боргу 23233,69грн. у повному обсязі, про що позивачем надано підтверджуючі платіжні документи (чеки - а.с.79-101), а також підписані обома сторонами акти звірки розрахунків: 32243 за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (а.с.102) та 32277 за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. (а.с.103-105).

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 23233,69 грн. основного боргу за договором №72599 від 04.02.2011 р.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 23233,69грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №72599 від 04.02.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 88,85 грн. 3% річних та 45,16 грн. інфляційних, які нараховано позивачем за періоди прострочення оплати по кожній окремій видатковій накладній (а.с.7-10). Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив його відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а відтак, дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 88,85грн. 3% річних та 45,16 грн.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6.3. договору, при порушенні терміну оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу, а також, штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від суми неоплаченого товару. загальна сума пені та штрафу розраховуються за весь період прострочення.

У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 459,04 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу по кожній окремій видатковій накладній, а також 5645,26 грн. штрафу у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд враховує вищевикладені обставини справи і положення чинного законодавства, в т.ч. наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, судом враховується, що як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 6.3. договору №72599 сторони передбачили господарські санкції за порушення терміну оплати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та за весь період прострочення, а також, штраф у розмірі 25% від суми неоплаченого товару.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі №5019/976/11.

Судом враховується також, що 04.02.2011р. сторони підписали та скріпили печатками договір №72599 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, а також перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені та штрафу (а.с.7-10) та встановивши його правомірність, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 459,04 грн. пені та 5645,26 грн. штрафу.

Враховуючи вищевикладене, позов задовольняється частково; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 459,04 грн. пені, 5645,26 грн. штрафу, 88,85грн. 3% річних, 45,16 грн. інфляційних, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору; провадження у справі в частині стягнення 23233,69 грн. основного боргу припиняється.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгова компанія СП" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, вул.Залізнична, буд.1, кв.6, ідентифікаційний код 36710828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "Полісся-Продукт" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.12, ідентифікаційний код 32265298):

- 459,04 грн. пені,

- 5645,26 грн. штрафу,

- 88,85 грн. 3% річних,

- 45,16 грн. інфляційних,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 23233,69 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.05.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.зпов.)відповідно до ст.49 ГПК України.