Рішення

від 10.04.2012 по справі 11/14/5022-174/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р.Справа № 11/14/5022-174/2012

Господарський суд Тернопільської області

Судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського транспортного прокурора, пр.. С. Бандери, 6, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України -Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000 та відокремленого підрозділу "Вокзал станції Тернопіль", Привокзальний майдан,1, м.Тернопіль, 46000.

до відповідача: Приватного підприємства "Корпорація "ВІТАР", вул. Січових Стрільців, 3а, м. Тернопіль, 46001.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області вул.Танцорова,11, м.Тернопіль,46008.

За участю представників сторін

Прокурор: Житовецька О.А. -представник Тернопільської транспортної прокуратури.

Позивача: ОСОБА_2 -юрисконсульт ВП "Вокзал станція Тернопіль" ДТГО "Львівська залізниця";

Відповідача: не з'явився.

Третьої особи: Трач Р.М. -головний спеціаліст -юрисконсульт відділу правого забезпечення та кадрової роботи Регіонального відділення ФДМУ.

Суть справи: Тернопільський транспортний прокурор, пр. С. Бандери, 6, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України -Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Корпорація "ВІТАР", вул. Січових Стрільців, 3а, м. Тернопіль про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 131 840,23 грн, з яких: 73 193,37грн. -боргу по орендній платі, 2109,95 -комунальних платежів, 49 217,57 грн. -ПДВ, 7319,34грн. -штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 27 липня 2009 року,копіями актів приймання-передавання нерухомого майна від 27.11.2009р., та 18.11.2010р.; претензією №104 від 25.02.2010р., № 78 від 11.02.2010р.,копією договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.11.2009р., копією розрахунку щомісячних платежів по відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, розрахунком позовних вимог; іншими матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 62 від 27 липня 2009 року та комунальних платежів за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.11.2009р з посиланням на норми ст.ст. 526 ЦК України та 218,286 ГК України.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07 березня 2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 березня 2012 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10 квітня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав .

Представником регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області в судовому засіданні 27 березня 2012 року подано відзив № 10-12-009п від 23.03.2012р., в якому суму заборгованості відповідача підтвердив та позовні вимоги просить задоволити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, зокрема, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи), клопотань про відкладення судового засідання не заявив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами відповідно доками ст. 75 ГПК України

В розпочатому судовому засіданні прокурору, представникам позивача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 27,29,81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділеням Фонду державного майна України по Тернопільській області та Приватним підприємством "Корпорація"ВІТАР" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 602 від 27 липня 2009 року, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину нежитлових приміщень загальною площею 347,3кв.м. (в тому числі 9,0 кв.м. -спільного користування) другого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - Балансоутримувач), за адресою: майдан Привокзальний,1, м.Тернопіль (далі - Майно), вартість якого визначена згідно з звітом про оцінку майна, станом на 30 червня 2009 року і становить 1 840 830грн. 00коп. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи.

Факт передачі державного нерухомого майна в оренду підтверджується актом прийому-передавання від 27 листопада 2009року, підписаним повноваженими представниками обох сторін.

Договір оренди укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців і його дія встановлена з 27 листопада 2009р. по 27 жовтня 2012р. включно. Договір оренди погоджено, підписано та скріплено підписами та печатками позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до вимог п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.3.5. Договору оренди, Орендар зобов'язувався не пізніше 15-го числа поточного місяця перерахувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%. На підставі п.5.3. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції (щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за звітним), а п.5.9. Договору передбачено щомісячне надання Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу, до 15-го числа місяця, інформації про перерахування орендної плати за попередній місяць.

При цьому, розрахунок орендної плати проводиться згідно із згаданими в договорі методиками її обчислення.

Крім того, на виконання умов п.п.5.11 п.5 договору №602, по договору 27 листопада 2009 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, укладеного між балансоутримувачем (позивачем) та орендарем (відповідачем), ПП "Корпорація "Вітар"брало на себе зобов'язання до 25 числа місяця наступного за розрахунковим, вносити на рахунок балансоутримувача плату за санітарне обслуговування прилеглої території, технічне обслуговування майна, комунальні послуги та відрахування податку за землю.

Проте, з врахуванням зазначеного, та з посиланням на вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач у справі вважає, що відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, платежів з орендної плати , з комунальних послуг , ПДВ не сплатив, інформацію про перерахування орендної плати регіональному відділенню та Відокремленому підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" ДТГО "Львівська залізниця" не надавав, чим порушив умови договору.

З метою досудового врегулювання спору 11.02.2010р., та 25.02.2010р. Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Тернопіль" ДТГО "Львівська залізниця" надіслано Приватному підприємству "Корпорація "ВІТАР" Претензії № 78 та № 104 з вимогами негайно здійснити розрахунок за користування орендованим майном, окремо зазначивши, що в разі невиконання заявлених в претензіях вимог в повному обсязі, позивач буде змушений стягнути зазначену суму боргу в примусовому порядку.

Надіслані відповідачу претензії про стягнення заборгованості залишені ним без відповіді та задоволення, що послужило підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб'єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, ст.759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно умов договорів і на підставі ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар (наймач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

За ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до пункту 1.8. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 09.12.2004р. №04-5/3358 "Про деякі питання застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно пункту 1.3. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Умовами Договору оренди передбачено, що відповідач самостійно направляє визначені договором частки орендної плати безпосередньо до бюджету та позивачу (балансоутримувачу).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, операції, які пов'язані з договорами оренди, є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість.

Тому, у позивача, нерухоме майно якого передано в оренду за договором між Фондом та відповідачем (орендарем), виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

При цьому відповідно до пункту 4.1 статті 4 названого Закону, база для оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у визначених договором розмірах.

Таким чином, оскільки за умовами договору відповідач самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати, то на рахунок позивача спрямовуються належні 30% та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові ВГСУ від 15.06.2011р. № 6/41-713.

Одночасно суд вважає, що відповідно до вимог Закону в даному випадку база оподаткування визначається на повну суму орендної плати, та в підприємства балансоутримувача виникає обов'язок утримувати та вносити до бюджету ПДВ, що нараховане на повну суму орендної плати, встановленого цими нормами Закону.

При цьому, як вбачається із поданих позивачем доказів, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2010р. -вересень 2010р. в органи ДПА із зазначенням в них Залізниці, як податкового агента щодо сплати податку на додану вартість по договору оренди №602 від 27.11.2009р.та відповідно до яких Залізниця оформила та перерахувала в Державний бюджет по цьому договору податок на додану вартість на всю суму орендної плати, у тому числі ПДВ в сумі 49 217 грн.57коп.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що при наявності у орендаря заборгованості з орендної плати, включаючи суму ПДВ, нараховану на повну суму такої орендної плати, підприємство баласноутримувач має право вимагати стягнення в свою користь з орендаря заборгованості за Договором оренди в тому числі як суми несплаченої йому орендної плати так і суму ПДВ, обчисленої з повної суми орендної плати.

Оскільки, п.3.7. Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 602 від 27 липня 2009 року, передбачено,що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, то позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 7 319грн. 34грн. за період з 15 червня 2010 року по 28 жовтня 2010року.

Отже, на дату розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 15 червня 2010 року по 28 жовтня 2010 року становить 73 193,37 грн. - по орендній платі; 2109,95 грн. - по комунальних платежах; 49217,57 грн. - ПДВ та 7 319 грн. 34 коп. -штрафу.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за оренду державного майна , а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73 193,37 грн. заборгованості по орендній платі; 2109,95 грн. заборгованості по комунальних платежах; 49 217,57 грн. - ПДВ та 7 319 грн. 34 коп. -штрафу.

У відповідності до вимог ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75,80 п.1.1.,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Корпорація "ВІТАР", вул. Січових Стрільців, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 36508993:

- на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів ідентифікаційний номер 01059900 в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" ідентифікаційний код 25936369 -73193,37 грн. заборгованості по орендній платі; 2109,95 грн. заборгованості по комунальних платежах; 49217,57 грн. - ПДВ та 7 319 грн. 34 коп. -штрафу;

- в доход державного бюджету України -2 636 грн. 80 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -13 квітня 2012 року ) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук