Рішення

від 24.04.2012 по справі 5023/1184/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/1184/12

вх. № 1184/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-026-279 від 11.02.2012 р. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного АТ "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ

до ПП НВФ "Техмашбуд", м. Лозова

про стягнення 79000,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Техмашбуд" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми 79000,02 грн., що складає попередню оплату за не відвантажені йому перехідні патрубки.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 24.04.2012 р. за вх. № Д442/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 20.04.2012 р. за вх. № 1384, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Разом з цим суд зазначає, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Техмашбуд" станом на момент розгляду справи у суді є: 64601, Харківська область, м. Лозова, вул. Блюхера, буд. 1, кв. 17.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була вручена відповідачу за вищезазначеною адресою, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 003931.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

25.02.2009 р. між сторонами було укладено договір № 078/211 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору відповідач на підставі техдокументації, наданої позивачем, зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та сплатити продукцію передбачену договором.

Пунктом 15 договору було передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.02.2010 р.

Також, судом встановлено, що 13.03.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 078/211 від 25.02.2009 р.

Умовами додаткової угоди було передбачено, що відповідач на підставі техдокументації, наданої позивачем, та узгодженій з ним, зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та сплатити продукцію на суму 157005,00 грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди до договору розрахунки за продукцію сторони погодили провести шляхом 70% попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача. 30% грошових коштів, що залишилися, повинні бути сплачені позивачем протягом 5 банківських днів після отримання позивачем повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження. Повідомлення про готовність продукції до відвантаження повинно бути направлено відповідачем не пізніше 60 календарних днів з дня отримання 70% передоплати.

Судом встановлено, що на виконання п.3 додаткової угоди до договору позивач провів попередню оплату в розмірі 70% на загальну суму 109903,50 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 3813 від 25.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.; № 4356 від 07.04.2009 р. на суму 25300,01 грн.; № 889 від 26.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.; № 4534 від 09.04.2009 р. на суму 25261,68 грн.; № 3937 від 27.03.2009 р. на суму 10000,00 грн.; № 4822 від 10.04.2009 р. на суму 29341,81 грн.

Повідомлення про готовність продукції до відвантаження від відповідача надійшло позивачу 10.06.2009 р., після чого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 30% грошових коштів, що залишилися після передоплати, на загальну суму 47101,50 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 2247 від 16.06.2009 р., № 7878 від 17.06.2009 р., № 2346 від 18.06.2009 р.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 13.03.2009 р. було передбачено, що постачання продукції проводиться протягом 5 робочих днів після повного розрахунку за продукцію на умовах СРТ м. Алчевськ, транспортом відповідача.

Оскільки позивачем відповідачу повний розрахунок за продукцію був проведений 18.06.2009 р., то продукцію відповідач повинен був поставити до 25.06.2009 р.

Однак, відповідач умови договору порушив, оскільки відповідачем продукція позивачу була поставлена не в повному об'ємі, а саме на загальну суму 78004,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 11.08.2009 р. та накладною № 14 від 30.09.2009 р.

За таких обставин позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 026-65 від 09.11.2011 р. про повернення йому суми у розмірі 79000,02 грн. за недопоставлену продукцію.

Проте суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів повернення відповідачем позивачу суми у розмірі 79000,02 грн. та поставки відповідачем позивачу продукції за договором на вказану суму.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума попередньої оплати у розмірі 79000,02 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Техмашбуд" (64601, Харківська область, м. Лозова, вул. Блюхера, буд. 1, кв. 17, код ЄДРПОУ 36111417, р/р 26007362940010 в ЛО АКБ «Базис» м. Лозова, МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код ЄДРПОУ 05441447, р/р 2600919055 в Луганській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007) суму попередньої оплати за не відвантажену продукцію у розмірі 79000,02 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.