Постанова

від 17.04.2012 по справі 1517/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2012 р. № 2-а- 1517/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,

за участю представників сторін: позивач - Марченко Д.Ю., відповідач - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісток" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521520 від 01.02.2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.12р. допущено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова на належного відповідача-Основ'янську міжрайонну Державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представники сторін у судовому засіданні 17.04.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісток»пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 21198638), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 07.05.1998 року Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 29845673 НВ № 5038582, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з 24.02.1992 року за № 11-28.

Відповідно до довідки Серія АА № 423730 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісток»за КВЕД є виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас (25.21.0), водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (45.33.2), дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг»за березень 2011 року, що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень, липень та серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 12.01.2012 року № 74/15-215/21198638.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000521520, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 58 753,50 грн., з яких за основним платежем -39 169,00 грн., за штрафними санкціями -19 584,50 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 12.01.2012 року № 74/15-215/21198638 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню робіт та ТМЦ;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за період березень 2011 року в сумі ПДВ 39 168,50 грн.;

- в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства в сумі 39 169,00 грн., в т.ч. квітень 2011 року в сумі 3268,00 грн., за травень 2011 року -4884,00 грн., за липень 2011 рок у- 13 492,00 грн., за серпень 2011 року -17 525,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 05.01.2011 року між позивачем (надалі -Покупець) та ТОВ «Промспец Консалтинг»(надалі -Постачальник) був укладений договір № 111, відповідно до умов якого Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе поставку сировини і матеріалів для виробництва стеклопластиків, вартість і кількість якої визначена п. 2 даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору найменування і ціна сировини вказуються в рахунку і товарній накладній, які є підставою для розрахунку і відпуску сировини. Сировина і матеріали постачаються на умовах самовивозу зі складу Постачальника (Харківська область, м. Мерефа, Залізнодорожний тупік, 32) або попутної доставки (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору строк дії договору передбачений до 31.12.2011 року.

На підставі договору № 111 від 05.01.2011 року ТОВ «Промспец Консалтинг»на адресу позивача були виписані накладні № 10-03 від 10.03.2011 року на суму 29 303,39 грн., в т.ч. ПДВ -4883,90 грн., № 24/2-03 від 24.03.2011року на суму 38 010,00 грн., в т.ч. ПДВ -6335,00 грн., №24/3-03 від 24.03.2011 року на суму 34 020,00 грн., в т.ч. ПДВ -5670,00 грн., № 24/4-03 від 24.03.2011 року на суму 33120,00 грн., в т.ч. ПДВ -5520,00 грн., № 24/5-03 від 24.03.2011 року на суму 19605,60 грн., в т.ч. ПДВ -3267,60 грн., № 04-04 від 04.04.2011 року на суму 23760,00 грн., в т.ч. ПДВ -3960,00 грн., № 04/1-04 від 04.04.2011 року на суму 24192,00 грн., в т.ч. ПДВ -4032,00 грн.; податкові накладні № 197 від 10.03.2011 року на суму 29303,39 грн., в т.ч. ПДВ -4883,90 грн., № 436 від 24.03.2011 року на суму 38010,00 грн., в т.ч. ПДВ -6335,00 грн., № 439 від 24.03.2011 року на суму 34020,00 грн., в т.ч. ПДВ -5670,00 грн., № 437 від 24.03.2011 року на суму 33120,00 грн., в т.ч. ПДВ -5520,00 грн., № 438 від 24.03.2011 року на суму 19605,60 грн., в т.ч. ПДВ -3267,60 грн., № 613 від 31.03.2011 року на суму 23760,00 грн., в т.ч. ПДВ -3960,00 грн., № 614 від 31.03.2011 року на суму 24192,00 грн., в т.ч. ПДВ -4032,00 грн. (номенклатура постачання товарів -смола епоксидна ЕД-20, отверджувач ІЗОМІГФА, склоровінг РБН13-1200-4е, сітка поліефірна мілка, сітка поліефірна крупна, водозлив зубчастий, болти будівельні з гайкою і шайбами, шнур ущільнюючий).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «Промспец Консалтінг»»за березень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»були проведені у безготівковій формі у повному обсязі шляхом перерахуванням позивачем на рахунок ТОВ «Промспец Консалтинг»грошових коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень № 111 від 31.03.201 року на суму 23 760,00 грн., в т.ч. ПДВ -3960,00 грн., № 112 від 31.03.2011 року на суму 24192,00 грн., в т.ч. ПДВ -4032,00 грн., № 138 від 20.04.2011 року на суму 29303,39 грн., в т.ч. ПДВ -4883,90 грн., № 141 від 26.04.2011 року на суму 34020,00 грн., в т.ч. ПДВ -5670,00 грн., № 142 від 26.04.2011 року на суму 33120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5520,00 грн., № 174 від 23.05.2011 року на суму 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2000,00 грн., № 02.06.2011 року на суму 6335,00 грн., в т.ч. ПДВ -6335,00 грн., № 181 від 02.06.2011 року на суму 31675,00 грн., в т.ч. ПДВ -5279,17 грн., № 212 від 29.06.2011 року на суму 7605,60 грн., в т.ч. ПДВ -1267,60 грн.

Як вже було встановлено судом, відповідно до п. 3.2 Договору № 111 від 05.01.2011 року сировина і матеріали постачаються на умовах самовивозу зі складу Постачальника (Харківська область, м. Мерефа, Залізничодорожний тупік, 32) або попутної доставки.

На виконання умов зазначеного пункту договору позивачем надано до суду копію Договору № 1-Т від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем (Надалі - Замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (надалі -Експедитор) на невизначений час, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Експедитор від свого імені і за рахунок Замовника зобов'язується за винагороду здійснити певні юридичні дії в інтересах Замовника: транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, наданих ним до перевезення автомобільним транспортом, яке складається з забезпечення перевезення вантажу на території України, СНД, Європи.

Відповідно до п. 2.3 Договору послуги вважаються виконаними в момент підписання сторонами звіту Експедитора (акта виконаних робіт).

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних № 24-03 від 24.03.2011 року, № 10-03 від 10.03.2011 року, № 04-04 від 04.04.2011 року, з яких вбачається, що автопідприємство ФО-П ОСОБА_3 на замовлення ТОВ «НТФ «Полісток», вантажовідправник - ТОВ «Промспец Консалтінг», вантажоодержувач -ТОВ НТФ «Полісток», пункт навантаження -м. Мерефа, Харківська область, Залізничодорожний тупік, 32, пункт розвантаження -м. Харків, вул. Полтавська, 24-а, автомобілем ТАТА д/н НОМЕР_1 було здійснення фактичне транспортування сітки поліефірної, отверджувача, склоровінга, водозлива зубчатого, болтів з гайок і шайб, шнурів ПТФЕ, смоли ЕД. Зазначені товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб.

Зазначений в товарних накладних товар був отриманий уповноваженою позивача особою за довіреностями № 25 від 10.03.2011 року, № 27 від 24.03.2011 року, № 33 від 04.04.2011 року.

На виконання умов п. 2.3 Договору № 1-Т від 01.01.2010 року 01.07.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був підписаний Акт здачі-прийомки виконаних робіт з перевезення вантажу, вартість робіт складає 1000,00 грн.

Факт сплати коштів у розмірі 1000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги на рахунок ФО-П ОСОБА_3 підтверджується платіжним дорученням № 247 від 01.08.2011 року.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних придбаний позивачем товар постачався за адресою м. Харків, вул. Полтавська, 24-а, що передбачає наявність у позивача за вказаною адресою власного або орендованого приміщення.

Судом встановлено, що 01.01.2009 року між ТОВ «Компанія з водозабезпечення «Укрбурвод»(надалі -Орендодавець) та позивачем (надалі -Орендар) був укладений договір № 19 оренди приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає приміщення загальною площе. 121,7 м2 в будівлі ЛІТ. Б-1, прим. № 8, 8а, 7а за адресою м. Харків, вул. Полтавська, 24а.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендуємий об'єкт використовується Орендатором з метою виготовлення виробів з стеклопластика.

Факт використання позивачем вказаного приміщення підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт № 747 від 30.04.2011 року, № 773 від 31.05.2011 року, № 793 від 30.06.2011 року, № 821 від 31.07.2011 року, № 831 від 31.08.2011 року, податковими накладними та банківськими виписками по оплаті за оренду нежитлових приміщень.

Що стосується подальшої реалізації позивачем придбаної ним у ТОВ «Промспец Консалтинг»продукції з метою отримання прибутку, то судом встановлено, що придбаний товар був реалізований позивачем ДПП «Кривбаспромводпостачання», ПП «Універсалгазбуд», ТОВ «Сокіл», ТОВ БК «Універсал», ТОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», що підтверджується відповідними копіями Специфікацій, сертифікатів якості, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, банківських виписок.

03.03.2011 року між ТОВ «Промспец Консталтинг»(надалі Постачальник) та позивачем (надалі -Покупець) був укладений договір № 05-03, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по проведенню іспитів стекло пластикових фільтрів-аераторів на установці Замовника, яка знаходиться за адресою вул. Полтавська, 24а.

Відповідно до п. 2.1 даного Договору за виконану роботу, згідно Договору і протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1), Замовник перераховує Виконавцю 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5500,00 грн.

Згідно п. 3.1 Договору по завершенню робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-прийняття з наданням документації, передбаченої календарним планом договору (Додаток № №).

Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, до 30.07.2011 року (п. 4.1. Договору).

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 29.03.2011 року по Договору № 05-03 від 03.03.2011 року, складений і підписаний сторонами про те, що виконані роботи з проведення іспитів стекло пластикових фільтрів-аераторів на установці Замовника, яка знаходиться по вул. Полтавській, 24а, задовольняють вимогам Договору, а договірна ціна складає 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5500,00 грн.; Протокол погодження Договірної ціна до акту виконаних робіт від 29.03.2011 року, податкова накладна № 496 від 29.03.2011 року на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5500,00 грн., платіжне доручення № 137 від 20.04.2011 року на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5500,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача налагодження обладнання та перевірка (іспити) склопластикових фільтрів-аеріторів виконувались з метою отримання якісної продукції і комплектації по об'єктах згідно вихідних даних, тобто з метою використання у власній господарській діяльності.

Право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, липень та серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 39168,50 грн, що в свою чергу не заперечується і відповідачем та встановлено в акті перевірки позивача. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 12.01.2012 року № 74/15-215/21198638 під час перевірки податковим органом був використаний акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»від 01.06.2011 року № 1253/15-05-14/37091549 за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактична адреса платника податків не встановлена, згідно звіту 1ДФ чисельність працюючих складає 2 особи, а також за цивільно-правовими договорами -6 осіб, які враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг робіт, згідно аналізу податкової звітності, наданої до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у ТОВ «Промспец Консалтинг»не виявлено власних, орендованих, одержаних від лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших примішень, в яких проводилася господарська діяльність.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення я. 1,5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки постачальниками і покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 3.1 ст. 138 Податкового Кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, позовні вимоги ТОВ «Промспец Консалтинг»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування наказів та визнання дій неправомірними задоволено; скасовано наказ від 24.03.2011 року № 289 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, скасовано наказ від 16.06.2011 року № 692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, скасовано наказ від 06.05.2011 року № 525 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 07.04.2011 року № 546/18-011/37091549; визнано неправомірним дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 01.06.2011 року № 1253/15-05-14/37091549; визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 30.06.2011 року № 1482/15-05-014/37091549.

Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що використання податковим органом акту перевірки контрагента позивача, за результатами якого зроблені висновки про порушення вимог податкового Кодексу України, в якості доказової бази порушення позивачем податкового законодавства не є належними та допустимими доказами по справі, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, в ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що в наданих підприємством для перевірки копіях документів по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг», в графі місцезнаходження продавця вказано м. Харків, вул. Архангельська, 6, проте підприємство за вказаною адресою не знаходиться. Згідно умов договору № 111 від 05.01.2011 року на поставку сировини та матеріалів для виробництві склопластиків встановлено, що відвантаження товару проводиться за рахунок позивача зі складу ТОВ «Промспец Консалтинг»за адресою -"м. Мерефа, Залізничодорожний тупік, 32», тоді як в договорі вказана лише юридична адреса продавця м. Харків, вул. Архангельська, б. 6.

З метою спростування зазначеного висновку податкового органу, позивачем до матеріалів справи надано копію договору оренди складських приміщень, укладеного 01.09.2010 року між ПП «Бласт»(надалі -Орендодавець) та ТОВ «Промспец Консалтинг»(надалі -Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування частину складських приміщень, а також зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату. Приміщення, частина якого передається в оренду за цим Договором знаходиться за адресою Харківська область, м. Мерефа, Залізнодорожний туп., 32 з метою використання як складське приміщення.

Факт передачі зазначеного приміщення підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2010 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Промспец Консалтинг»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 37091549.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ «Промспец Консалтинг»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання за договорами виконав, розрахунки за надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ТОВ «Промспец Консалтинг»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеними підприємствами по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 753,00 грн., з яких за основним платежем -39 169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -19 584,00 грн., а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000521520 від 01.02.12р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічної фірми "Полісток" (61125, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 22, код 21198638) судовий збір в сумі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2012 року.

Суддя Горшкова О.О.