Постанова

від 03.05.2012 по справі 4-1510/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1510/12

П О С Т А Н О В А

03 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Фаркош Ю.А.,

при секретарі Чорному В.В.,

за участю прокурора Шепетуна А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м. Києва при перевірці заяви від 05.03.2012 про скоєння злочину заступником прокурора Печерського району м. Києва,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури м. Києва при перевірці його заяви від 05.03.2012 про скоєння злочину заступником прокурора Печерського району м. Києва, у зв»язку з неприйняттям рішення в порядку ст. 97 КПК України, просить направити копію його заяви до прокуратури м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що він 05.03.2012 подав заяву до Генеральної прокуратури України про скоєння злочину заступником прокурора Печерського району м. Києва, яка була направлена за належністю до прокуратури м. Києва. В своїй заяві просив порушити відносно прокурора кримінальну справу за ст. 366 КК України, у зв»язку з вчиненням службового підроблення постанови від 31.10.2011 про порушення кримінальної справи.

Оскільки прокуратурою м. Києва по розгляду його заяви рішення в порядку ст. 97 КПК України не прийнято, вважає, що прокуратура м. Києва проявила незаконну бездіяльність. Також зазначає про ненадання йому відповіді за результатом розгляду його заяви.

В судове засідання з розгляду скарги заявник не з»явився, разом зі скаргою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Суддя, заслухавши думку прокурора, визнав за можливе проведення розгляду скарги у відсутність заявника, з урахуванням поданого клопотання.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнав, просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки вважав їх такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Прокурор зазначив, що заява ОСОБА_1 за своїм змістом і суттю не є заявою про злочин в контексті вимог ст. 95 КПК України, а тому підстави для проведення перевірки - відсутні. Також прокурор зазначив, що на подану ОСОБА_1 заяву від 05.03.2012, йому надано вмотивовану відповідь про відсутність підстав для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України та одночасно роз»яснено право на оскарження постанови про порушення кримінальної справи у відповідності до вимог ст. 236-7 КПК України.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали з розгляду скарги, приходить до наступних висновків.

Як регламентовано ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмежене навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м. Києва при розгляді заяви про злочин підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини суд повинен перевірити, зокрема, чи прийнята заява про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України, чи відповідає вказана заява вимогам ст. 95 КПК України, чи є у ній дані, які вказують на ознаки злочинного діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати стадію досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 цього Кодексу, які виключають провадження у кримінальній справі, та, в залежності від отриманих результатів, прийняти рішення про залишення скарги без задоволення, або направити заяву про злочин до прокуратури, слідчого, органу дізнання для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником ОСОБА_1 на адресу Генеральної прокуратури України подано заяву від 05.03.2012, яка була зареєстрована в ГПУ 05.03.2012 за № 22. Зазначена заява 06.03.2012 направлена за належністю до прокуратури м. Києва та зареєстрована в прокуратурі м. Києва 12.03.2012. В своїй заяві заявник зазначає про внесення прокурором до постанови від 31.10.2011 про порушення кримінальної справи № 56-2983 відомостей, що не відповідають дійсності ( а.с.2).

Прокуратурою м. Києва, за результатом розгляду даної заяви заявнику направлено лист № 06/3-168-05 від 12.04.2012 про відсутність підстав для проведення перевірки з роз»ясненням права на оскарження постанови про порушення кримінальної справи до суду в порядку ст. 236-7 КПК України.

Зі змісту ст. 97 КПК України, особою, до компетенції якої належить вирішення питання по прийняттю рішень зазначених в ч.2 ст. 97 КПК України, самостійно вирішується питання щодо відповідності вказаної заяви вимогам, встановленим ст. 95 КПК України.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить відповідних вказівок щодо порядку викладу змісту заяв або повідомлень про злочини, тобто закон не обмежує зміст даних повідомлень процесуальними рамками. При цьому, підставами вважати заяву або повідомлення саме про злочин, є наявність в них об»єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. За такими заявами чи повідомленнями повинні прийматись передбачені законом процесуальні рішення, в тому числі постанови. У разі відсутності в заяві чи повідомленні даних, які б свідчили про ознаки злочину, за результатами їх розгляду прийняття процесуальних рішень не є обов»язковим.

Проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_1, суд погоджується з висновком прокуратури м. Києва щодо невідповідності її вимогам ст. 95 КПК України, оскільки в ній не наведено формальних ознак злочину, за яким заявник просить порушити кримінальну справу. В поданій заявником заяві наводяться міркування щодо висновків, викладених у постанові прокурора про порушення кримінальної справи, доводи в обґрунтування їх невідповідності дійсним обставинам справи.

За таких обставин, суд погоджується з висновками прокуратури м. Києва про відсутність підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, а тому на вказану заяву, у відповідності до порядку встановленого Законом України «Про звернення громадян»та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом ГПУ № 9гн від 21.06.2011, заявнику надано вмотивовану відповідь.

Одночасно суд вважає за необхідне роз»яснити заявнику, що оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною.

Враховуючи, що основним завданням суду при виконанні судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються, судом при розгляді скарги не встановлено порушення прокуратурою м. Києва будь-яких прав осіб, в тому числі заявника, при розгляді поданої до прокуратури м. Києва 05.03.2012 його заяви, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м. Києва при перевірці його заяви від 05.03.2012 про скоєння злочину заступником прокурора Печерського району м. Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 95, 97, 236 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м. Києва при перевірці заяви від 05.03.2012 про скоєння злочину заступником прокурора Печерського району м. Києва, -залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя