Ухвала

від 01.02.2012 по справі 2а-6593/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р.Справа № 2а-6593/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-6593/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Масштаб - Строй"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Масштаб-Строй" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000021540/0 від 20.01.2011 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова №0000021540/0 від 20.01.2011 року про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 104,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масштаб - Строй" (код ЄДРПОУ 35475255, юридична адреса: м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд.41) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Масштаб -Строй" (код ЄДРПОУ 35475255) з питань достовірності, повноти, своєчасності нарахування податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №5573/15-409/35475255 від 27.12.2010 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що за результатами проведеної документальної перевірки встановлено порушення пп.7.2.6 п.7.2. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037, внаслідок чого ТОВ "Масштаб-Строй" безпідставно віднесено до суми податкового кредиту -416,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2010 року -416,00 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки №5573/15-409/35475255 від 27.12.2010 року, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення №0000021540/0 від 20.01.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 104,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження передбаченим статтею 56 Податкового кодексу України та не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням звернувся до контролюючих органів вищого рівня із скаргами про перегляд цього рішення.

Рішеннями ДПА у Харківській області №840/10/25-203 від 28.02.2011 року та ДПА України №9059/6/25-0115 від 16.05.2011 року, скарги платника податків залишено без задоволення, а винесене податкове повідомлення-рішення №0000021540/0 від 20.01.2011 року - залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Донтрансторг" на адресу ТОВ "Масштаб -Строй" здійснено поставку товарно -матеріальних цінностей (будівельні матеріали), а саме: арматура ф8мм у кількості 0,032т., цвяхи 70мм 0,400 кг., доска хв/п 150х40х4.0мм., у кількості 0,010 куб.м., дюбель-шуруп 6х60 (100), 2 упак., сітка ХК 25х50х0.6 (10) у кількості 100,000 кв.м., цемент ПЦ-400 1,450т., цегла 750 шт., електроди АНО-4 (4) у кількості 4 упак., електроди АНО-4 (4) у кількості 1 кг., що підтверджується рахунком -фактурою №СФ-10071207 від 12.07.2010р. та видатковою накладною №РН-1007127 від 12.07.2010р.

За фактом проведеної поставки ТОВ "Донтрансторг" було виписано ТОВ "Масштаб -Строй" податкову накладну №120867 від 12.07.2010 року на загальну суму 2 496,02 грн. (в тому числі ПДВ - 416,00 грн.).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному правочину як ТОВ "Масштаб-Строй" , так і ТОВ "Донтрансторг" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий правочин укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Масштаб-Строй") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Масштаб-Строй" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Донтрансторг" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Масштаб-Строй" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту за липні 2010 року податковий орган обґрунтовує відомостями, отриманими від ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, згідно яких підприємство ТОВ «Донтрансторг» має ознаки фіктивності.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання та оприбуткування товару позивачем від ТОВ "Донтрансторг" підтверджується наявними в матеріалах справи картками складського обліку матеріалів №171 -179 від 12.07.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ "Донтрансторг" товарно -матеріальних цінностей (будівельні матеріали) в подальшому були використані ТОВ "Масштаб -Строй" при виконанні будівельних робіт по взаємовідносинам з ТОВ "Елат" та ТОВ "Мелодія", що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт та іншими первинними документами.

При цьому, податковим органом не заперечується, що на час видання податкових накладних ТОВ "Донтрансторг" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість (реєстрацію платника ПДВ анульовано лише 12.08.2010р.).

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Масштаб-Строй" та ТОВ "Донтрансторг" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ "Масштаб-Строй" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2010 року у розмірі 416 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000021540/0 від 20.01.2011 року про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 104,00 грн., належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000021540/0 від 20.01.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-6593/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.