Ухвала від 13.02.2012 по справі 2а-1670/8136/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/8136/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Каплін В.В.

представника відповідача - Щурик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2011р. по справі № 2а-1670/8136/11

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-будівельне колективне підприємство «Рассвет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 №№0033491702/2092, 0005712301/2094, 0005702301/2095 та від 04.10.2011 №№0009612301/3125, 0009602301/3125.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №00334911702/2092 від 24 червня 2011 року у частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25 938,04 грн. (в тому числі основний платіж - 25 937,04 грн. та штрафні санкції -1,00 грн.), №0005702301/2095 від 24 червня 2011 року №0009612301/3125 від 04 жовтня 2011 року та №0009602301/3124 від 04 жовтня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет» (ідентифікаційний код 24831310, Занасипський шлях, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39618) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (однієї) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, абз. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №630003, наявної у матеріалах справи, 01.07.1997 ВБКП «Рассвет» зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області в якості суб'єкта господарювання (ідентифікаційний код 24831310).

Згідно із копією свідоцтва №23490484 серії НБ №139951, наявної у матеріалах справи, ВБКП «Рассвет» є платником ПДВ з 15.05.2006.

Відповідно до копії довідки серії АБ №273932 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ВБКП «Рассвет» за КВЕД є оброблення декоративного та будівельного каменю, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, будівництво будівель, загальні механічні операції, інші види оптової торгівлі.

У період з 15.05.2011 по 01.06.2011 на підставі наказу КОДПІ у Полтавській області від 25.05.2011 №2655, направлень від 11.05.2011 №№1932/001932, 1933/001933, 1934/001934, 1935/001935, 1936/001936, від 13.05.2011 №1993/001993, від 23.05.2011 №2167/002167, виданих КОДПІ у Полтавській області, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок ревізорами-інспекторами проведено планову виїзну документальну перевірку ВБКП «Рассвет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 відповідно до затвердженого плану перевірки.

У ході перевірки встановлено наступні порушення:

1) заниження податку на прибуток на загальну суму 656 180,00 грн., чим порушено вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (ІІ-ІV квартали 2008 року, 2009-2010 роки);

2) заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 406 061,00 грн. (липень-серпень 2008 року, вересень 2009 року, лютий-травень 2010 року, липень-жовтень 2010 року, грудень 2010 року), чим порушено вимоги підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (податкове повідомлення-рішення №0003772301/1413 від 26.04.2011, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 53 084,00 грн. за вересень-жовтень 2010, визнано протиправним та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 у справі 2а-1670/6222/11);

3) заниження ПДВ у сумі 9186,00 грн. за січень та березень 2011 року, завищення від'ємного значення по ПДВ у березні 2011 року на суму 73 556,00 грн., чим порушено вимоги пунктів 201.1., 201.10 статті 201, пункту 198.2.2 статті 198 Податкового кодексу України;

4) недоутримання підприємством податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 251,85 грн. за ІІІ-ІV квартали 2009 року, чим порушено підпункт «а», пункту 19.2. статі 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

5) заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 25 937,04 грн. у І кварталі 2011 року, що є порушенням пункту 171.2. статті 171 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт №3750/23-209/35779103 від 08.06.2011 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано вищезазначені порушення.

24.06.2011 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0033491702/2092, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 30 002,85 грн., з яких: 29 188,89 грн. - за основним платежем, 813,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

2) №0005712301/2094, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 450408,25 грн., з яких: 362 163,00 грн. за основним платежем та 88 245,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

3) №0005702301/2095, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 820 225,00 грн., з яких 856 180,00 грн. за основним платежем та 164 045,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку.

На підставі рішення про результати розгляду скарги ВБКП «Рассвет» від 15.09.2011 №2667/10/25-016 КОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0009612301/3125, яким збільшено штрафні (фінансові) санкції по ПДВ, та визначено їх розмір - 86 694,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0009602301/3124, яким зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та визначено за основним платежем 361 763,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88 245,25 грн. Збільшення штрафних (фінансових) санкцій відбулось у зв'язку з неправильним визначенням суми грошового зобов'язання, а саме, замість 50% помилково визначено 25%. Зменшення основного платежу відбулось у зв'язку з встановленими розбіжностями між Деклараціями та матеріалами актів перевірки за 2008-2010 роки.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень №00334911702/2092 від 24 червня 2011 року у частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25 938,04 грн. (в тому числі основний платіж - 25 937,04 грн. та штрафні санкції -1,00 грн.), №0005702301/2095 від 24 червня 2011 року №0009612301/3125 від 04 жовтня 2011 року та №0009602301/3124 від 04 жовтня 2011 року, з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносно правомірності визначення податковим органом позивачеві сум грошового зобов'язання з Податку на додану вартість на суму 450408,25 грн., з яких: 362 163,00 грн. за основним платежем та 88 245,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 820 225,00 грн., з яких 856 180,00 грн. за основним платежем та 164 045,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 05.10.2009 між ВБКП «Рассвет» та ПП «Кремнет» укладено договір купівлі-продажу №05/09, за умовами якого останній передає у власність позивачу, а ВБКП «Рассвет» зобов'язується прийняти та оплатити алмазний інструмент (пилки) 360*2.8.2.2*50.14*4-50-ФС 18*2.8*10 в кількості 162 шт. по ціні 547,07 грн. за штуку в тому числі ПДВ, 1008*6.15* 120-70-ЕС 24*6.1.*12 в кількості 60 шт. по ціні 2648,45 грн за штуку в тому числі ПДВ, 1208*6.7 5.5*150-80-ТС 24*6.7.*12 в кількості 32 шт. по ціні 3575,04 грн за штуку в тому числі ПДВ.

04.03.2010 між ВБКП «Рассвет» та ПП «Кремнет» укладено договір купівлі-продажу №04/10-1, за умовами якого останній передає у власність позивачу, а ВБКП «Рассвет» зобов'язується прийняти та оплатити сопло НК-10 в кількості 116 шт. по ціні 247,80 грн в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару по даному договору склала 28744,80 грн в тому числі ПДВ 4790,80 грн.

09.03.2010 між ВБКП «Рассвет» та ПП «Кремнет» укладено договір купівлі-продажу №04/10-2, за умовами якого останній передає у власність позивачу, а ВБКП «Рассвет» зобов'язується прийняти та оплатити металопрокат (лист різної номенклатури у відповідності до ГОСТ). Загальна вартість товару по договору склала 1 000 000,00 грн у тому числі ПДВ 166 666,67 грн.

09.03.2010 між ВБКП «Рассвет» та ПП «Кремнет» укладено договір купівлі-продажу №04/10-3, за умовами якого останній передає у власність позивачу, а ВБКП «Рассвет» зобов'язується прийняти та оплатити сегменти б/п24*7.2.6.6.* 13 в кількості 720 штук по ціні 25,00 грн за штуку у тому числі ПДВ.

На підставі господарських операцій з ПП «Кремнет» у ІV кварталі 2009 року, І та ІV кварталах 2010 року позивач відніс до валових витрат 974 155,00 грн. У лютому-березні та жовтні-грудні 2010 року сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 149 279,58 грн.

Крім того, 12 травня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ТОВ «Транс агенство метал» укладено договір поставки №54/120510ПД, за умовами якого останній зобов'язаний передати (поставити) в обумовлений строк у власність позивача продукцію, а ВБКП «Рассвет» зобов'язаний прийняти і оплатити її в порядку на умовах, обумовлених в договорі. Загальна сума договору склала 2 400 000,00 грн, у тому числі ПДВ 400 000,00 грн.

На підставі господарських операцій з ТОВ «Транс Агенство Метал» у ІІ-ІV кварталах 2010 року позивач відніс до валових витрат 438 891,00 грн. У травні, липні-листопаді 2010 року сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 149 279,58 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 9 липня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ПП «Дортехмонтаж 67» укладено договір поставки товарів №05/10, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, сопло НК-10 та сталеві листи. Ціна договору склала 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.

На підставі господарських операцій з ПП «Дортехмонтаж 67» у ІІІ-ІV кварталах 2010 року позивач відніс до валових витрат 383 369,00 грн., у вересні-жовтні 2010 року сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 39 965,41грн.

Крім того, 24 вересня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ПП «Будмонтажпроект-ХХІ» укладено договір поставки товарів №06/10, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, сталеві листи. Ціна договору склала 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ 33 333,33 грн.

На підставі господарських операцій з ПП «Будмонтажпроект-ХХІ» у ІІІ кварталі 2010 року позивач відніс до валових витрат 166 518,00 грн, у вересні 2010 року сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 33303,60 грн.

02 липня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ПП «Квінто» укладено договір поставки товарів №9/10-пок, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, пили. Ціна договору склала 57 420,00 грн, у тому числі ПДВ 9 570,00 грн.

На підставі господарських операцій з ПП «Квінто» у ІІІ кварталі 2010 року позивач відніс до валових витрат 47 850,00 грн, у липні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 9 570,00 грн.

10 квітня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки №07/10-1, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, пили. Ціна договору склала 600 000,00 грн, у тому числі ПДВ 100 000,00 грн.

На підставі господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 у ІІ-ІІІ кварталах 2010 року позивач відніс до валових витрат 487 688,00 грн, у квітні-травні, липні 2010 року сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 94 883,36 грн.

18 жовтня 2010 між ВБКП «Рассвет» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки №23/07-1, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, алмазний інструмент. Ціна договору склала 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.

На підставі господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 у липні 2008 року позивач сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 11 666,68 грн.

11 січня 2008 року між ВБКП «Рассвет» та ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр» укладено договір поставки №01/08, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар - бут-негабарит.

На підставі господарських операцій з ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр» у серпні 2008 року, вересні 2009 року, вересні та грудні 2010 року позивач сформував податковий кредит у розмірі 8 730,09 грн.

25 грудня 2010 року між ВБКП «Рассвет» та ТОВ «Таурус-газ» укладено договір поставки товарів №09/10, за умовами якого останній зобов'язався передавати позивачеві товар по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджені сторонами в накладних, згідно вимогам ВБПК «Рассвет» у повному обсязі, а саме, сталеві листи. Ціна договору склала 156796,48 грн, у тому числі ПДВ - 26 132,75 грн.

На підставі господарських операцій з ТОВ «Таурус-газ» у березні 2011 року позивач сформував податковий кредит у розмірі 26 132,75 грн.

Господарські операції підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рахунків, виписок по рахункам, специфікацій до договорів, сертифікатів якості товару.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ВБКП "Рассвет") права на віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови їх формування та має документальне підтвердження розміру валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ПП «Кремнет», ТОВ «Транс Агенство Метал», ПП «Дортехмонтаж 67», ПП «Будмонтажпроект XXI», ПП «Квінто», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр», ТОВ «Таурус-газ», які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ВБКП "Рассвет" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

При цьому безпідставність формування позивачем податку на прибуток та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «Кремнет», ТОВ «Транс Агенство Метал», ПП «Дортехмонтаж 67», ПП «Будмонтажпроект XXI», ПП «Квінто», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр», ТОВ «Таурус-газ» податковий орган обґрунтовує:

- помилкою в прізвищі директора ПП «Кремнет», яку допущено у деяких первинних документах;

- відсутністю у ПП "Кремнет" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, порушенням СВ ПМ ДПА у Полтавській області стосовно посадових осіб ПП "Кремнет" кримінальної справи № 11131009012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України;

- наявністю акта №94/236-35785206 від 28.01.2010 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агенство Метал», в якому встановлено порушення ТОВ «Транс Агенство Метал»підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4., підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму ПДВ 1 928 980 грн.,

- відсутністю у ПП "БудМонтажПроект ХХІ", ПП "ДорТехМонтаж-67", ПП «Квінто», ФОП ОСОБА_3 основних засобів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів та трудових ресурсів з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства;

- недекларування ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Солошинський гранітний кар'єр", ТОВ "Таурус-газ" податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем.

Такі доводи податкового органу обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ВБКП "Рассвет" та ПП "Кремнет".

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі №2а-3174/10/1270 за адміністративним позовом ТОВ «Транс Агенство Метал»до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції у Луганській області, що залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011, визнані протиправними дії Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції у Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Транс Агенство Метал», викладені в акті №94/236-35785206 від 28.01.2010 року, а також Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію зобов`язано утриматись від використання неправомірного акту №94/236-35785206 від 28.01.2010 в проведенні перевірок інших суб`єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб`єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв`язку з визнанням правочинів нікчемними з суб`єктами господарювання за період з 01.08.2008 по 31.07.2010, з 01.08.2010 по 31.08.2010, з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року.

Відсутність у штаті ПП "БудМонтажПроект ХХІ", ПП "ДорТехМонтаж-67", ПП «Квінто», ФОП ОСОБА_3 необхідної кількості працівників не підтверджена належними доказами, недекларування ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Солошинський гранітний кар'єр", ТОВ "Таурус-газ" податкових зобов'язань згідно чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких осіб.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ВБКП "Рассвет" та ПП «Кремнет», ТОВ «Транс Агенство Метал», ПП «Дортехмонтаж 67», ПП «Будмонтажпроект XXI», ПП «Квінто», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр», ТОВ «Таурус-газ» угод, та, як наслідок, правомірність формування ВБКП "Рассвет" на підставі господарських операцій з зазначеними особами валових витрат та податкового кредиту.

Відносно включення до валових витрат суми витрат на відрядження у розмірі 74 391,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 у сумі 74391,00 грн., за рахунок сум витрат на відрядження до м. Москва колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 140.1.7 пункту 140.1. статті 140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ПБТФ» надав позивачеві запрошення для проведення звірки взаєморозрахунків, розгляду технічних можливостей установки виготовлені підприємством позивача, опор освітлення та опор контактної мережі на об'єктах міста Москви, а також обговорення питань поставки плити гранітної у 2011 році. Цим запрошенням ТОВ «ПБТФ» також запрошував ПСКП «Рассвет» прийняти участь у семінарі з питань каменеобробки. Крім того, на підтвердження правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми на відрядження підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків, складеного між ПСКП «Рассвет» та ТОВ «ПБТФ», копією контракту №02/11 від 25.02.2011 про поставку ПСКП «Рассвет» матеріалів із каменю ТОВ «ПБТФ», копією наказу директора ПСКП «Рассвет» ОСОБА_5 від 10.01.2011 №02/11 про відрядження працівників до м. Москва, Російська Федерація, з 11.01.2011 по 20.01.2011 та копією наказу від 21.01.2011 №04/11 про продовження строку перебування у відрядженні до 40 днів з 21.01.2011 до 01.03.2011, копіями проїзних документів, посвідченнями про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, копією квитанції до прибуткового касового ордеру.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення до складу валових витрат суми витрат на відрядження в розмірі 74391грн.

Відносно правомірності визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25 938,04 грн. (в тому числі основний платіж - 25 937,04 грн. та штрафні санкції -1,00 грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу «а»підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, будь-які відшкодування витрат або втрат платника податку є додатковим благом платників податку: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку.

Згідно з підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, передбачено, що ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних , у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент -для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25 938,04 грн. відбулося за наслідками висновків податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат суми витрат директора та фахівців ПСКП «Рассвет» на відрядження у м. Москва, Російська Федерація, у розмірі 172 913,58 грн.

Враховуючи доведену в межах даної справи правомірність віднесення суми 172 913,58 грн. до валових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 25 937,04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №00334911702/2092 від 24 червня 2011 року у частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25 938,04 грн. (в тому числі основний платіж - 25 937,04 грн. та штрафні санкції -1,00 грн.), №0005702301/2095 від 24 червня 2011 року №0009612301/3125 від 04 жовтня 2011 року та №0009602301/3124 від 04 жовтня 2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2011р. по справі № 2а-1670/8136/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.