Ухвала

від 20.03.2012 по справі 2а-15847/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-15847/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-15847/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Теплосервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Теплосервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0005612305 від 22.11.2011 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.11.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Теплосервіс» з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період липень-вересень 2010р. та з ТОВ «Промтехноопт» за період квітень, червень 2011р.

За результатами перевірки складено акт №5337/2305/24142791 від 11.11.2011 р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення.

Згідно висновків акту перевірки, ТОВ НВП «Теплосервіс» завищено податковий кредит на загальну суму 38787 грн., чим, на думку перевіряючих, порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2., п.200.3. ст..200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що зазначені висновки суперечать фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та незаконними, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують виконання укладених угод, в акті перевірки також зазначено, що підприємством було надані договори, рахунки - фактури, прибуткові накладні, банківські виписки, податкові накладні. Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні. На момент складання податкових накладних підприємство та контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Позивач також вважає, що жодна норма чинного законодавства не спростовує факт реальності здійснення господарської операції у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень на позов зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Теплосервіс», (надалі за текстом ТОВ НВП «Теплосервіс») код за ЄДРПОУ 24142791, з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код ЄДРПОУ 36457279) за період липень-вересень 2010 р. та з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за період квітень, червень 2011 р.

Від ДПІ Жовтневого району м. Харкова листом № 3479/7/23-03-12 від 01.07.2011 отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.06.2011 р. № 1459/23-03-05/36457279 контрагента позивача - підприємства ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.01.2010 по 30.11.2010 р., яким встановлено, зокрема, що за місцем реєстрації ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною/фактичним місцезнаходженням. Аналіз фінансово - господарської діяльності ТОВ «Тех-Агроремпоставка» свідчить про відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Крім того, підтвердити факт реальності операцій по придбанню робіт, послуг, а також: товарів на адресу ТОВ «Тех-Агроремпоставка» у постачальників, на підставі розшифровок податкового кредиту та подальшій поставці придбаних робіт, послуг, товарів від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу покупців, не має можливості.

Інший контрагент позивача - ТОВ «Промтехноопт» теж відсутній за юридичною адресою, що підтверджується актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.06.2011 р. № 1497/23-03-05/37092055 підприємства ТОВ «Промтехноопт» код ЄДРПОУ 37092055 за квітень 2011р., складеного ДПІ Жовтневого району м.Харкова. Також встановлено, що у ТОВ «Промтехноопт» не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. ТОВ «Промтехноопт» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців. Зазначені операції ТОВ «Промтехноопт» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Промтехноопт» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Таким чином, у ТОВ НВП «Теплосервіс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків та зборів: ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код 36457279) за липень, серпень, вересень місяці 2010 року на загальну суму 159196,35 грн. (в т.ч. сума ПДВ 26532,72 грн.) та ТОВ «Промтехноопт», (код 37092055) за квітень, червень 2011 року на загальну суму 73541,04 грн. (в т.ч. сума ПДВ 12256,84 грн.), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Теплосервіс" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Теплосервіс» пройшло встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримало відповідне свідоцтво серії А01 за №086612, як платник податків, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 07.05.1996 р. за №7680, що підтверджується довідкою №36428 від 25.06.2008 р.

На підставі Наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31.10.2011 року № 2246, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України від 02.122010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями ОСОБА_1 старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Теплосервіс» з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (код ЄДРПОУ 36457279) за період липень-вересень 2010 р. та з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за період квітень, червень 2011 р., за результатами якої складений акт №5337/2305/24142791 від 11.11.2011р.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення, а саме: порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2., п.200.3. ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 38787 грн., у тому числі: липень 2010 р. - 6150,00 грн., серпень 2010 р. - 1609,00 грн., вересень 2010 р. - 3772,00 грн., квітень 2011 р. - 7180,00 грн., червень 2011 р. - 5076,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення - рішення №0005612305 від 22.11.2011 р., яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45420.75 грн., з яких за основним платежем - 38787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6633,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за договорами, та у подальшому реалізований покупцям, а саме: договорами купівлі-продажу, договорами підряду, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, актами приймання виконаних робіт, рахунком-фактурою. Також матеріали справи свідчать про те, що усі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів фактично маються в наявності та відповідають усім вимогам визначеним у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та з ТОВ «Промтехноопт».

Так, між ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та ТОВ НВП «Теплосервіс» укладено договір № 15/10-п від 03.02.2011 року.

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується поставити теплотехнічне та сантехнічне обладнання, матеріали. Продавець здійснює постачання обладнання та матеріалів згідно даного договору в строки, обумовлені в рахунках-фактурах покупця. Строк дії договору з моменту підписання по 31.12.2010р. Відвантаження обладнання та матеріалів згідно даного договору здійснюється транспортом покупця.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором відображено у виписаних ТОВ «Тех-Агроремпоставка» податкових накладних: №3361 від 15.07.2010 р., №3737 від 02.08.2010 р., №4027 від 11.08.2010 р., №4108 від 16.08.2010 р., №4536 від 02.09.2010 р., №4817 від 14.09.2010 р., №5265 від 30.09.2010 р., видаткових накладних: №408 від 15.07.2010 р., №436 від 02.08.2010 р., №452 від 11.08.2010 р., №491 від 16.08.2010 р., №509 від 02.09.2010 р., №521 від 14.09.2010 р., №562 від 30.09.2010 р., рахунках-фактурах: № 497 від 15.07.2010 р., №543 від 02.08.2010 р., №576 від 10.08.2010 р., №618 від 16.08.2010 р., №644 від 02.09.2010 р., №687 від 13.09.2010 р., №734 від 29.09.2010 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Тех-Агроремпоставка» зроблена згідно платіжних документів, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 130-138).

Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №1/140910 від 14.09.2010 р., №1/020810 від 02.08.2010 р., №1/16810 від 16.08.2010 р., №1/110810 від 11.08.2010 р., №1/020910 від 02.09.2010 р., №1/300910 від 30.09.2010 р., №1/150710 від 15.07.2010 р., №1/14910 від 14.09.2010 р., №1/02810 від 02.08.2010 р. та подорожніми листами.

Позивачем також 01.12.2010 р. укладено договір № 106/10 з ТОВ «Промтехноопт», згідно до якого Продавець зобов'язується поставити теплотехнічне та сантехнічне обладнання, матеріали. Продавець здійснює постачання обладнання та матеріалів згідно даного договору в строки, обумовлені в рахунках-фактурах покупця. Строк дії договору з моменту підписання по 31.12.2011 р. Відвантаження обладнання та матеріалів згідно даного договору здійснюється транспортом покупця.

На виконання умов вказаного правочину ТОВ «Промтехноопт» виписані: податкові накладні: №292 від 14.04.2011 р., №338 від 18.04.2011 р., №464 від 25.05.2011 р., №793 від 30.06.2011 р., видаткові накладні: №685 від 14.04.2011 р., №703 від 18.04.2011 р., №785 від 25.05.2011 р., №814 від 30.06.2011 р., рахунки-фактури: №717 від 14.04.2011 р., №785 від 18.04.2011 р., №845 від 25.05.2011 р., №962 від 29.06.2011 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Промтехноопт» здійснена на підставі платіжних документів, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 91-107).

Товар відвантажений на адресу покупця - ТОВ НВП «Теплосервіс» згідно товарно-транспортних накладних №1/250511 від 25.05.2011 р., №1/140411 від 14.04.2011 р., №1/300611 від 30.06.2011 р., №1/180411 від 18.04.2011 р., №1/14411 від 14.04.2011 р., №1/25511 від 25.05.2011 р. та подорожніх листів.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на період, що перевірявся липень - вересень 2010 р.), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Колегія суддів зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вказана норма також кореспондується з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 р., яким визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Приписами п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Так, пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201)

Згідно до п. 198.6. ст. 198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки підтверджується наявність податкових накладних та відображення їх у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В матеріалах справи також містяться всі первинні документи, що підтверджують виконання укладених угод, а саме, договори, прибуткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, податкові накладні. Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними Свідоцтвами про реєстрації платника податку на додану вартість та Виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, контрагенти позивача мали орендовані складські приміщення, що підтверджується копіями договорів оренди, наявними в матеріалах справи.

Жодна норма чинного законодавства не спростовує факт реальності здійснення господарської операції у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ НВП «Теплосервіс» правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та ТОВ «Промтехноопт».

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові та видаткові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаними договорами, та у подальшому реалізований покупцям, а саме: договорами купівлі-продажу, договорами підряду, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, актами приймання виконаних робіт, рахунком-фактурою (т.1 а.с.184-245, т. 2 а.с.1-77).

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних позивача на підставі того, що правочини вчинені з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та з ТОВ «Промтехноопт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними.

З такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що усі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів фактично маються в наявності та відповідають усім вимогам визначеним у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст. 204 зазначеного Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 цього Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року по справі № 2а-15847/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-15847/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.