Рішення

від 03.05.2012 по справі 828-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2012Справа №5002-22/828-2012

за позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель», 99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8

до - приватного монтажно - будівельного підприємства «Промбудмонтаж», м. Сімферополь, вул. Барикадна, 43

про стягнення 42563,08 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - приватного монтажно - будівельного підприємства «Промбудмонтаж», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42563,08 грн., у тому числі: сума основного боргу - 30979,20 грн., пеня - 2420,62 грн., збитки від інфляції - 6792,71 грн., 3% річних - 2370,55 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов'язань,сплатив позивачу вартість поставленого бетону, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30979,20 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив, про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Крім того, під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд -

встановив:

За видатковою накладною № РН - 03038 від 21.04.2009, а.с. 11, позивачем відповідачу була поставлена продукція - бетон В-25, F 200, сульфат ост.доб.гран. та надані послуги з роботи міксера, на загальну суму 30979,20 грн. Крім того, в якості доказу поставки товару позивачем було надано суду копію довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей № 16 від 22.04.2009, а.с. 12.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вказана накладна, на підставі якої відповідачу поставлявся товар та надавались послуги, не містить посилання на укладений між сторонами договір поставки та надання послуг, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем не доведений факт постачання товару та надання відповідних послуг саме на підставі договору.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у простій усній формі був укладений договір поставки товарів. Законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с. 12).

Обставини справи свідчать, що позивач передав товар відповідачу, більш того, надав послуги з роботи міксера. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару та наданої послуги належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30979,20 грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 30979,20 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» про стягнення з відповідача 30979,20 грн. заборгованості за переданий товар та надані послуги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач, просить суд стягнути з відповідача пеню - 2420,62 грн., збитки від інфляції - 6792,71 грн., 3% річних - 2370,55 грн.

Так, розрахунок пені зроблений позивачем за період з 07.05.2011 по 07.11.2011 та розрахунок 3% річних та збитків від інфляції зроблений позивачем за період з 21.04.2009 року по 07.11.2011.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає за необхідне зауважити, що види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України. Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Щодо видаткової накладної, на підставі якої здійснювалась поставка товару та надання послуг з боку позивача суд зауважує, що повноваження особи, яка підписувала цю накладну як від імені позивача, так і від імені відповідача, на укладення цивільно-правових договорів не підтверджені та не доведені, отже господарський суд виходить з того, що підписання цієї видаткової накладної не тягне за собою виникнення між сторонами спору договірних відносин щодо застосування неустойки за порушення строків виконання грошового зобов'язання, відповідно до умов, викладених в видаткових накладних.

Слід підкреслити, що така позиція відображена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі № 5002-22/2677-2011.

Оскільки судом встановлено, що поставка товару здійснювалася не на виконання умов договору поставки, укладеного у письмовій формі, а на підставі договору, укладеного у простій усній формі, то немає підстав для задоволення позову у частині стягнення 2420,62 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що поставка товару здійснювалась без укладення договору у письмовій формі, сторонами не було визначено строк оплати товару, суд виходиться з того, що при визначенні початку строк прострочки грошового зобов'язання слід застосовувати приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Але, слід підкреслити, що під час розгляду справи позивачем не була надана суду претензія про сплату суми основного боргу, яка була б направлена позивачем відповідачу, з належним поштовим повідомлення на підтвердження отримання такої претензії відповідачем, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та, відповідно, задоволення заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30979,20 грн.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного монтажно - будівельного підприємства «Промбудмонтаж» (м. Сімферополь, вул. Барикадна, 43, рахунок № 2600101015079 в КРФ АТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 31544623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» (99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, рахунок № 26004000092561 в ПАТ Соціального розвитку «УСБ», м. Київ, МФО 300023, ЄДРПОУ 20686595) 30979,20 грн. основного боргу.

3. Стягнути з приватного монтажно - будівельного підприємства «Промбудмонтаж» (м. Сімферополь, вул. Барикадна, 43, рахунок № 2600101015079 в КРФ АТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 31544623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» (99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, рахунок № 26004000092561 в ПАТ Соціального розвитку «УСБ», м. Київ, МФО 300023, ЄДРПОУ 20686595) 1171,46 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2420,62 грн. пені, 6792,71 грн. збитків від інфляції та 2370,55 грн. - 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 03.05.2012.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.