Рішення

від 19.04.2012 по справі 5020-381/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року справа № 5020-381/2012 За позовом Державного підприємства „Керченський морський рибний порт",

ідентифікаційний код 00467873

(98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, 49)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження",

ідентифікаційний код 20689618

(99008, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 93, кв. 1)

про стягнення 88 622,73 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ДП „Керченський морський рибний порт") - ОСОБА_1 -представник, юрисконсульт 2 категорії відділу договірної та комерційної роботи, довіреність № 01-4/24 від 10.01.2012;

відповідач (ТОВ „Відродження") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

03.04.2012 Державне підприємство „Керченський морський рибний порт" (далі -позивач, ДП „Керченський морський рибний порт") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження" (далі -відповідач, ТОВ „Відродження") про стягнення заборгованості за надані послуги (роботи) у сумі 88 622,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг, отриманих на підставі листа-замовлення № 1111/04-1 від 04.11.2011, згідно із рахунком № 238/11 від 30.11.2011 на суму 93 622,73 грн.

У засідання суду 19.04.2012 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, проте надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням керівника, у задоволенні якого судом було відмовлено з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

У засіданні суду 19.04.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги у сумі 88 622,73 грн та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позов /арк. с. 32-33/, в якому, по суті, позов визнав, факту наявності заборгованості за отримані послуги не заперечував та зазначив, що це пов'язано зі скрутним матеріальним становищем товариства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26-27 листопада 2011 року на підставі гарантійного листа-замовлення № 1111/04-1 від 04.11.2011 /арк. с. 14/ ДП „Керченський морський рибний порт" (позивач) надав ТОВ „Відродження" (відповідач) послуги Буксиру „Скиф" на загальну суму 93 622,73 грн.

Відповідно до виписки з суднового журналу Буксиру „Скиф" № 228 стор. 41-42 від „26-27" листопада 2011 року про виконані роботи (надані послуги) /арк. с 16/ позивачем відповідачеві виставлений рахунок № 238/11 від 30.11.2011 на суму 93 622,73 грн /арк. с. 15/.

Натомість, відповідач плату за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 93 622,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору 15.02.2012 за вих. № 24-4/241 позивач надіслав відповідачеві повідомлення з вимогою сплатити борг в строк до 01.03.2012 /арк. с. 17/.

05.03.2012 відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 120305-1, в якому зобов'язувався погасити заборгованість у період з 15 по 30 березня 2012 року /арк. с. 18/, на що позивач листом від 12.03.2012 № 24-4/364 погодився відстрочити сплату заборгованості до 20.03.2012 /арк. с. 19/.

Однак, відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши позивачеві 20.03.2012 лише 5 000,00 грн, що спричинило звернення останнього до суду із даним позовом про стягнення з ТОВ „Відродження" залишку заборгованості у сумі 88 622,73 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ДП „Керченський морський рибний порт" до ТОВ „Відродження" про стягнення заборгованості за отримані послуги (роботи), тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі домовленостей з відповідачем та гарантійного листа-замовлення № 1111/04-1 від 04.11.2011 /арк. с. 14/ ДП „Керченський морський рибний порт" надало ТОВ „Відродження" послуги Буксиру „Скиф" на загальну суму 93 622,73 грн, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Надання послуг підтверджується випискою із суднового журналу № 228 стор. 41-42 від 26-27 листопада 2011 року, із якої убачається, що позивачем відповідачеві надано послуги БК „Скиф", робота якого із судном ТОВ „Відродження" -ліхтером КП-05 продовжувалась з 00.00 год. 26.11.2011 до 07.00 год. 27.11.2011, тобто тривала 31 годину /арк. с. 16/. Зазначена виписка підписана представником відповідача без будь-яких зауважень, підпис скріплено печаткою ТОВ „Відродження".

Відповідно до наказу ДП „Керченський морський рибний порт" № 149 від 06.04.2009, на послуги БК „Скиф" за 1 годину роботи встановлений тариф 2 516,74 грн (без ПДВ) /арк. с. 39/, який відповідає калькуляції вартості 1 години робіт БК „Скиф" /арк. с. 40/.

Таким чином, за надані позивачем послуги БК „Скиф" кількістю 31 година відповідач був зобов'язаний сплатити 78 018,94 грн (без ПДВ): 2516,74*31=78018,94, що з урахуванням ПДВ складає 93 622,73 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачеві за отримані послуги лише 5 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача /арк. с. 41-45/, тобто непогашеною залишається сума 88 622,73 грн (93622,73 -5000,00).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що останній погоджений позивачем строк, до якого відповідач був зобов'язаний погасити наявну заборгованість, -це 20.03.2012.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 88 622,73 грн, попри завіряння відповідача, останнім не погашена.

Водночас, факт наявності цієї заборгованості є доведеним та документально підтвердженим.

До того ж, заборгованість за рахунком № 238/11 від 30.11.2011 у сумі 88 622,73 грн (93622,73 -5000,00) визнана відповідачем, що убачається як із листів із проханням про відстрочення оплати рахунку /арк. с. 18, 20/, так і з відзиву на позов /арк. с. 32-33/, а власне оплата була гарантована відповідачем листом № 1111/04-1 від 04.11.2011 /арк. с. 14/.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження" на користь Державного підприємства „Керченський морський рибний порт заборгованості за отримані від позивача послуги БК „Скиф" в сумі 88 622,73 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження" (ідентифікаційний код 20689618; 99008, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 93, кв. 1; п/р 2600514067 в АБ "Український Бізнес-Банк", м. Севастополь, МФО 334969, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства „Керченський морський рибний порт" (ідентифікаційний код 00467873; 98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, 49; п/р 260070400061 в ПАТ Банк "Морський", м. Керч, МФО 324742) заборгованість в сумі 88 622,73 грн (вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять дві грн 73 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 772,45 грн (одна тисяча сімсот сімдесят дві грн 45 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

24.04.2012.