Рішення

від 03.05.2012 по справі 787-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2012Справа №5002-24/787-2012

За позовом ТОВ "Завод метизних виробів", м. Макіївка

До відповідача ТОВ "Виробництво сітки "Жест", м. Сімферополь

Про стягнення 477024,87 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.02.12, паспорт КС НОМЕР_1 виданий 02.06.2003 р.

Від відповідача - не з'явився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося ТОВ "Завод метизних виробів" з позовом до ТОВ "Виробництво сітки "Жест" про стягнення 477024,87 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 25.08.2011 р. між позивачем та відповідачем був підписаний Договір № 05/08, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцеві метизну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти зазначену продукцію і оплатити її вартість.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата покупцем продукції здійснюється у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Позивач зобов'язання за договором виконав належно, передавши метизну продукцію відповідачеві, а відповідач в свою чергу отримав цю продукцію.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробництво сітки «Жест» не виконало свої грошові зобов'язання по Договору № 03/08 від 25.08.2011 року, що склало суму заборгованості 281 558,25 грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 281 558,25 грн., штрафні санкції у розмірі 3232,55 грн. та 192 234,07 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 9540,51 грн.

06.04.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 281 558,25 грн., штрафні санкції у розмірі 2 773,98 грн. та 153 431,42 грн., тобто позивачем зменшено розмір 3% річних та пені.

Ухвалою від 10.04.2012р. вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримував у повному обсязі з урахуванням відповідних зменшень.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно - апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" (покупець) було укладено|ув'язнений| договір № 05/08 (а. с. 10-14).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити метизну продукцію (далі - продукція) на умовах, передбачених дійсним договором.

Відповідно до п. 10.4. договір вступає в силу з моменту його підписання 25 серпня 2011 року.

Відповідно до п. 10.5. договір діє до 31.12.2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

На виконання умов договору позивачем відповідачу було поставлено товару за видатковими накладними: № РН-0000914 від 05.09.2011р. на суму 157896,04 грн., № РН-0001029 від 29.09.2011р. на суму 157064,27 грн., № РН-0001158 від 28.10.2011р. на суму 155918,09 грн., № РН-0001128 від 20.10.2011р. на суму 77771,45 грн., № РН-0001197 від 09.11.2011р. на суму 156558,25 грн. Вказаний товар був отриманий відповідачем за відповідними довіреностями. (а.с.56-74).

Відповідно до п. 5.2. вказаного договору оплата за поставлену продукцію: 20% - передплата, 80% - відстрочка платежу до 10-ти календарних днів від дати поставки.

У порушення вказаного пункту договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі у строки передбачені договором, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак всупереч вимогам вищевказаного договору купівлі-продажу та вищевказаних норм чинного законодавства України відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним створилась заборгованість.

Суд розглядає позовну заяву з урахуванням зменшення в частині стягнення з відповідача 437763,65 грн., у тому числі: сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 281 558,25 грн., 3% річних у розмірі 2 773,98 грн. та 153 431,42 грн. пені.

Позивачем до матеріалів справи наданий акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Завод метизних виробів" та ТОВ "Виробництво сітки "Жест" станом на 17.02.2012р., який підписаний представниками обох сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 281558,25 грн.(а.с.83).

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 281 558,25 грн. суду не представив, в зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2773,98 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за прострочку сплати за поставлений товар у розмірі 2773,98 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 153 431,42 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. вищевказаного договору у випадку порушення більш ніж на 3 (три) дні строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач застосовував 0,5% від суми боргу без врахування розміру облікової ставки НБУ. Тому, перерахувавши пеню та застосувавши при розрахунку подвійну облікову ставку НБУ за відповідні періоди, суд дійшов висновку, що загальна сума нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 13031,16 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 153 431,42 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у частині стягнення 13031,16 грн. У частині стягнення пені у розмірі 140400,26 грн. - відмовлено.

Судовий збір суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04.05.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Гурзуфська, буд. 4, кв.37, ЄДРПОУ 36394078) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул.Магістральна, 7, ЄДРПОУ 31313921) 281558,25 грн. заборгованості за поставлений товар, 13031,16 грн. пені, 2773,98 грн. 3% річних, 9540,51 грн. судового збору.

3. В частині стягнення пені у розмірі 140400,26 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.