Рішення

від 07.05.2012 по справі 17/5005/1810/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.12р. Справа № 17/5005/1810/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж", м. Дніпропетровськ

про стягнення 101 618,35 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 01.09.11р.;

від відповідача: не з'явився

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж" (далі - відповідач) суму 80 430,31 грн. основного боргу, 14 956,20 грн. інфляційних, 6 231,84 грн. 3% річних, а всього 101 618,35 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу № 53-LD від 08.02.07р.

Відповідач позов не визнає. Вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що грошові зобов'язання відповідача є відпалими в зв'язку зі спливом строку загальної позовної давності 15.02.12р., тоді як позов подано до суду 17.02.12р. Також, надав до матеріалів справи заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог та відмови в позові у зв'язку з її спливом.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належно, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи. Разом з тим, до канцелярії господарського суду надав клопотання про відкладення розгляду спору у зв'язку із відрядженням до іншого суду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.04.12р. по 24.04.12р., згідно ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 05.04.12р. строк розгляду спору за клопотанням представника відповідача продовжено до 12.05.12р.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.02.2007 року між позивачем (покупецем/лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 53-LD (далі - Договір), згідно з умовами якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цієї угоди) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк і на умовах, визначених цим договором, та з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що підприємство позивача виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується двохстороннім актом приймання-передачі від 26.03.07р.

Згідно Договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цієї угоди, де перший платіж 10.02.07р., а останній 15.04.10р.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі згідно з графіком лізингових платежів, у відповідності з додатком № 2 до Договору (а.с. 36).

В той же час, за умовами Договору лізингові платежі сплачуються за офіційним курсом обміну валюти, встановленим Національним Банком України на дату платежу, вказаному в графіку платежів.

Однак, проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що станом на час звернення з позовом до суду у відповідача утворилась загальна сума основного боргу в розмірі 80 430,31 грн., яка підтверджується документами долученими до матеріалів справи та визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

В той же час, не приймаються господарським судом посилання відповідача наведені в обґрунтування поданої останнім до матеріалів справи заяви про застосування строків загальної позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, можуть належати й фактичні дії, які свідчать про таке визнання, а саме: визнання претензій частково або у повному обсязі, часткове погашення боргу, написання розписки та інше. Така ж правова позиція наведена Верховним Судом України в ухвалі від 11.03.09р.

Так, вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що останню часткову оплату вартості об'єкту лізингу на користь позивача, відповідач здійснив 06.07.2009 року у сумі 262,50 грн. (банківська виписка, док. № 141), що свідчить про визнання боргу та переривання строку позовної давності, перебіг якого починається заново, а отже закінчується -06.07.2012 року, тоді як позов заявлено 17.02.12р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно приписам ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень ст.ст. 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

З дотриманням вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на спірну суму основної заборгованості за період з грудня 2008 року по січень 2012 року включно розмір 14 956,20 грн. інфляційних, а також за період з 16.11.08р. по 17.02.12р. розмір 6 231,84 грн. 3% річних (період нарахування визначається з врахуванням першого простроченого лізингового платежу та останнього платежу згідно графіку - 15.04.10р.), розрахунок є в матеріалах справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, клопотання ж відповідача про відкладення розгляду спору задоволенню не підлягає, оскільки додані останнім документи на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин є ксерокопіями, які не завірені в установленому діючим законодавством порядку (п. 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.03р. № 55), а також з огляду на закінчення встановленого господарським процесуальним законодавством строку розгляду спору та з тих підстав, що відповідач є юридичною особою, має затверджений штат працівників і не обмежений у виборі та направленні представника для участі у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 153; ЄДРПОУ 34682368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ЄДРПОУ 33942232) суму 80 430,31 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять грн. 31 коп.) основного боргу, 14 956,20 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 20 коп.) інфляційних, 6 231,84 грн. (шість тисяч двісті тридцять одна грн. 84 коп.) 3% річних, 2 032,37 грн. (дві тисячі тридцять дві грн. 37 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров