Постанова

від 10.05.2012 по справі 4-1607/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1607/12

П О С Т А Н О В А

10 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Фаркош Ю.А.,

при секретарі Павлишин В.І.,

за участю прокурора Рубана Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 10.01.2012 про скоєння злочину суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці його заяви від 10.01.2012 про скоєння злочину суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду, просить направити копію його заяви до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що він 10.01.2012 подав заяву до Генеральної прокуратури України про скоєння злочину суддями Івано -Франківського окружного адміністративного суду, в якій просив порушити відносно суддів кримінальну справу за ч.1 ст. 375 КК України, у зв»язку з винесеннями суддями завідомо незаконного рішення. Доводи скарги обґрунтовує тим, що подана заява про злочин відповідає вимогам ст. 95 КПК України, оскільки містить суть порушення, які допустили вказані судді, посилання на кваліфікацію їх дій, прохання особи про прийняття рішення в порядку ст.ст. 94-98 КПК України а також відомості щодо особи, яка подає заяву. Проте, Генеральною прокуратурою рішення в порядку ст. 97 КПК України не прийнято, а лише направлено відповідь від 14.02.2012 про відсутність підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Враховуючи, що направлення такого роду листів за результатами розгляду заяви про злочин, не відповідає вимогам ст. 97 КПК України, а також те, що по заяві не було проведено перевірки, як це передбачено чинним кримінально - процесуальним законом, вважає, що Генеральна прокуратура Україна проявила незаконну бездіяльність.

Одночасно просить направити заяву від 10.01.2012 року про скоєння злочину суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В судовому засіданні заявник доводи скарги підтримав з підстав, викладених у ній та додатково зазначив, що його заява підлягає направленню саме до Генеральної прокуратури України, яка у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів»вправі приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо суддів.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнав, просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки вважав їх такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Пояснення надав в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали наглядового провадження № 10/4-28557-12 та матеріали з розгляду скарги, приходить до наступних висновків.

Як регламентовано ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмежене навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді заяви про злочин підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини суд повинен перевірити, зокрема, чи прийнята заява про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України, чи відповідає вказана заява вимогам ст. 95 КПК України, чи є у ній дані, які вказують на ознаки злочинного діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати стадію досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 цього Кодексу, які виключають провадження у кримінальній справі, та, в залежності від отриманих результатів, прийняти рішення про залишення скарги без задоволення, або направити заяву про злочин до прокуратури, слідчого, органу дізнання для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити у порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно ч.3 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. За таких обставин, рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді мають право також приймати лише вказані прокурори.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України подано заяву від 10.01.2012, яка була зареєстрована в ГПУ 17.01.2012 за № 313. На вказану заяву ГПУ надано відповідь від 14.02.2012 за № 10/4-28557-12, в якому вказано про відсутність підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Скарга ОСОБА_1 вже була предметом судового розгляду, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2012 року скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України та зобов»язати прийняти рішення в порядку ст. 97 України, з направленням матеріалів перевірки за скаргою ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, а також аналізуючи зміст згадуваної заяви, суд вважає, що заява ОСОБА_1, адресована Генеральному прокурору України, була заявою про злочин, у її змісті викладено суть порушення, які, на думку заявника допустили вказані судді, містить посилання на кваліфікацію їх дій, прохання особи про прийняття рішення в порядку ст. 94-98 КПК України та відомості щодо особи, яка подала заяву, а відтак, заяву складено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Оскільки Генеральною прокуратурою України рішення по заяві ОСОБА_1 про злочин в порядку, визначеному кримінально - процесуальним кодексом України, не прийнято, суд вважає за необхідне копію заяви ОСОБА_1 про скоєння злочину та порушення кримінальної справи відносно суддів Івано - Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, яка міститься в матеріалах справи за скаргою, направити до Генеральної прокуратури України за належністю, для перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Щодо вимог заявника в судовому засіданні про визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України, то такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки суд в межах кримінального судочинства не наділений повноваженнями визнавати дії чи бездіяльність органів досудового слідства, їх посадових осіб, в тому числі органів прокуратури незаконними чи неправомірними.

На підставі викладеного та ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст.94, 97, 236 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України -задовольнити частково.

Копію заяви ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно суддів Івано -Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України, яка міститься в матеріалах справи за скаргою, - направити до Генеральної прокуратури України, за належністю.

В решті вимоги скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України -залишити без задоволення.

Постанова в частині залишення вимог скарги без задоволення може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Постанова в частині направлення копії заяви за належністю -оскарженню не підлягає.

Суддя