Ухвала

від 29.02.2012 по справі 2а-12675/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-12675/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-12675/11/2070

за позовом Спільного українсько-британське товариство з обмеженою відповідальністю "Українська чайна фабрика "Ахмад Ті"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, спільне Українсько - британське товариство з обмеженою відповідальністю «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в якому просив суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 28.04.2011 р. № 0000090842 від 28.04.2011 № 0000110842 а також рішення ДПА України від 08.09.2011 № 16427/6/25-0115.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.11 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.02.12р., визнано постанову суду першої інстанції нечинною в частині скасування рішення ДПА України від 08.09.2011 № 16427/6/25-0115 та провадження по справі в цій частині закрито.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу виданого заступником голови ДПА у Харківській області, начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 297 від 07.04.2011 року, проведено документальну невиїзну перевірку Спільного Українсько - британського товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті» (код ЄДРПОУ 25609854) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Ітсервіс» (код ЄДРПОУ 36988381) за період квітень-грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки головним державним податковим ревізором інспектором складено акт № 944/42-013/25609854 від 08.04.2011 року на підставі якого СДПІ ВПП у м. Харкові прийняті податкові повідомлення - рішення №0000090842 від 28.04.2011 року та №0000110842 від 28.04.2011 року.

12.07.2011 року позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27.04.2011 №0000090842 і №0000110842 до Державної податкової адміністрації України. Рішенням про результати розгляду скарги від 08.09.2011 року №16427/6/25-0115 Державна податкова адміністрація України залишила без змін податкові повідомлення - рішення №0000090842 від 28.04.2011 року та №0000110842 від 28.04.2011 року а скаргу Спільного Українсько - британського товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті» без задоволення.

З висновків акту перевірки, рішень податкового органу про результати розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, вбачається, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомленнь-рішень, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що правочини здійснені СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика Ахмад Ті» з ТОВ Компанія Ітсервіс не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика Ахмад Ті» занижено податок на додану вартість на загальну суму 1243,03 грн. та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика Ахмад Ті» завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 810,12 грн.

Зауважень щодо оформлення первинної документації, в тому числі, податкових накладних, по операції з ТОВ «Компанія Ітсервіс» контролюючим органом не наведено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 28.04.2011 р. № 0000090842 від 28.04.2011 № 0000110842 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З матеріалів справи вбачається, що між СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика Ахмад Ті» та ТОВ «Компанія Істсервіс» виникли правовідносини стосовно поставки товарів. Письмовий договір між СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті» і ТОВ «Компанія Істсервіс» не укладався, розрахунки проводились згідно рахунків-фактур. Товар був поставлений та оплачений, що підтверджено відповідними видатковими накладними (товарно-транспортні накладні відсутні, тому що доставка товару здійснювалась силами та за рахунок постачальника) і платіжними дорученнями. На підтвердження поставки товару ТОВ «Компанія Істсервіс» позивачу видані податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень-травень 2010 року, липень - грудень 2010 року. Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином.

На момент складання податкової накладної під час здійснення господарський операцій, позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9), перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Також. колегія суддів зазначає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оглянуті первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст.5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Також, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочинів.

Згідно з п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, колегія суддів дійшла висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п. 1.7 Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10 серпня 2005 року N 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-12675/11/2070 в частині скасування податкових повідомлень рішеннь Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 28.04.2011 року №0000090842 та від 28.04.2011 року №0000110842, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.