Ухвала

від 06.03.2012 по справі 2а-4539/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р.Справа № 2а-4539/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. по справі № 2а-4539/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

11 травня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/0 від 01.10.2009 року.

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/1 від 19.11.2009 року.

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/2 від 24.01.2010 року.

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003422302/3 від 19.04.2010 року.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обгрунтовуючи заявлені вимоги відповідач вказує, що в порушення норм п. 7.5, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, які були виписані постачальниками товарів у попередньому звітному періоді. Відповідач також вказує, що позивач у листі до ДПІ у Київському районі м. Харкова підтвердив факт включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, які надходили із запізненням, проте не надав документів щодо залишку неотриманих податкових накладних у 2007 році. Крім того, суд першої інстанції всупереч нормам ст. 69, 79 КАС України не врахував висновків позапланової виїзної перевірки товариства позивача, викладених у акті від 31.12.2009р. №8427/23-506/34859030, який підтвердив донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4 327 868,00 грн.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" має статус юридичної особи та пройшло процедуру державної реєстрації 30.01.2007р. із внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №077959).

З 06.03.2007р. ТОВ "Караван будівельний Харків" є платником податку на додану вартість, відповідно до копії свідоцтва №100026709 (т. 85 а.с.72).

З 17.08.2009р. по 14.09.2009р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Караван будівельний Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.

18.09.2009р. за результатом проведеної перевірки складено акт "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Караван будівельний Харків" код ЄДРПОУ:34859030 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009 роки" №6337/23-506/34859030, яким встановлено порушення : п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.2.8 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Караван будівельний Харків" занижено податок на додану вартість всього у сумі 4 327 868,00 грн. за звітні періоди з січня 2008 року по січень 2009 року.

01.10.2009р. на підставі акта перевірки №6337/23-506/34859030 від 18.09.2009р. ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0003422302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" за платежем з податку на додану вартість у сумі 6 491 802,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 4 327 868,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2 163 934,00 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова первинну скаргу. За результатом розгляду даної скарги податкове повідомлення-рішення від 01.10.2009р. №0003422302/0 про визначення суми податку на додану вартість залишено без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009р. №0003422302/1.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації Харківської області із повторною скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в ході розгляду якої проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Караван будівельний Харків", за результатами якої складено акт від 31.12.2009р. №8427/23-506/34859030 та підтверджеено висновки акту попередньої планової перевірки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4 327 868,00 грн. За результатом розгляду повторної скарги, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, сакрга ТОВ "Караван будівельни Харків" - без задоволення., а також винесно податкове повідомлення-рішення №0003422302/2 від 25.01.2010р.

Не погодившись із рішенням ДПА у Харківській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України , за результатом розгляду якої залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 01.10.2009р. №0003422302/0 (від 19.11.2009р. №0003422302/1, від 25.01.2010р. №0003422302/2) та рішення ДПА у Харківській області від 19.01.2010р. №178/10/25-203, прийняте за результатом розгляду повторної скарги, а скаргу ТОВ "Караван будівельний Харків" - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлено заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступного звітного періоду, натомість відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податку має право включати до податкових декларацій наступних звітних періодів уточнені показники, при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції чинній на момент проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР також встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "Караван будівельний Харків" було включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009р. суму податку на додану вартість у розмірі 17722757,00 грн., в тому числі 4 331 919,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів у 2007 році. При проведенні перевірки підприємства позивача, ДПІ у Київському районі м. Харкова на виконання вищевказаних норм Закону були надані податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, виписаних в тому числі у 2007 році, але отриманих у інших періодах, декларації з податку на додану вартість, тобто належним чином документально підтвержено право на формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що в даній нормі Закону міститься вичерпний перелік підстав для зверння отримувача товарів зі скаргою до органу державної податкової служби на постачальника товарів, а саме: відмова від надання податкової декларації та порушення порядку її заповнення. Крім того, оскарження таких дій є не обов'язком, а правом такого суб'єкта. Тому колегія суддів вважає, що не звернення зі скаргою до органу державної податкової служби на зазначені вище порушення, не може позбавляти платника податку права на формування податкового кредиту на підставі отриманих із запізненням податкових накладних.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

В ході судового розгляду встановлено, що постачальниками товарів ТОВ "Караван будівельний Харків" протягом 2007 року були виписані податкові накладні у відповідності до вимог чинного законодавства, жодних порушень порядку їх заповнення не було виявлено. Підприємством позивача відображено зазначені податкові накладні в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних за 2008 рік та січень 2009 року, у зв'язку із тим, що їх отримано у вказаний період часу, а також включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказаний звітний період.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону України №168/97-ВР не встановлено заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, натомість у разі виявлення помилок у показниках раніше поданої декларації, платник податку має право внести уточнюючи показники до податкової декларації наступних звітних періодів. Вказаним правом скористався позивач, задекларувавши суми податку на додану вартість, сплачених у ціні товару, за операціями з контрагентами у 2007 році, та визначивши суму податкового кредиту на їх підставі у звітних періодах 2008 року та у січні 2009 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за звітні періоди 2008 року та січень 2009 року суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виданих у 2007 році, оскільки не звертався зі скаргою на контрагентів про відмову у наданні накладних чи порушення порядку їх заповнення, колегія суддів відхиляє як безпідставні та зазначає, що нормою п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР не встановлено обов'язку платника податку звертатись зі скаргою до податкового органу на зазначені порушення постачальників, крім того не звернення зі скаргою до органу державної податкової служби на вказані порушення, не може позбавляти платника податку права на формування податкового кредиту на підставі отриманих із запізненням податкових накладних.

Доводи відповідача про неправомірну відмову підприємства позивача від надання первинних документів бухгалтерського обліку, а саме регістрів синтетичного та аналітичного обліку за перевіряємий період, що унеможливило проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту, колегія суддів вважає недоведеними. Відповідач у порядку, встановленому ч.2 ст.71 КАС України не довів факту відмови позивача від надання документів, що посвідчують його право на формування податкового кредиту за 2008р. і 1-й квартал 2009 року. Як підтверджується матеріалами справи, позивач надавав відповідачеві перелік отриманих із запізненням податкових накладних виписаних протягом 2007 року та відображених протягом 2008р. та першого кварталу 2009 року з аналізом оплат здійснених по господарським операціям, що підтверджують такі податкові накладні а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 644 «Податковий кредит», сформовану в розрізі контрагентів за 31.12.2007р. Крім зазначених вище документів, відповідачеві були надані первинні документи (податкові накладні), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за 2008р. і перший квартал 2009 року.

Посилання відповідача на той факт, що висновок комісійної судово-економічної експертизи не є обов'язковим для суду в чилу ст. 82 КАС України, а крім того, експертам для дослідження не було надано даних бухгалтерського обліку та відомостей бухгалтерських рахунків, оборотно-сальдових відомостей, журнал-ордерів по всіх періодах перевірки, що не дає підстави вважати висновок експертизи необгрунтованим, є такими, що не відповідають чинному законодавству. Згідно з частиною 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Частинами 4 та 5 цієї статті визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Жодних підстав вважати висновок експерта необгрунтованим колегією суддів не вбачається.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. по справі № 2а-4539/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012 р.