Рішення

від 03.05.2012 по справі 5010/272/2012-28/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 р. Справа № 5010/272/2012-28/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарбія"

вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А, м.Дніпропетровськ, 49038

вул. Радистів, 5, оф. 401, м. Дніпропетровськ, 49023

до відповідача: Приватного підприємства "Оріон-М"

вул. Красівського, 1/37, м.Івано-Франківськ, 76018

вул.Бельведерська, 18, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 45356 грн. 01 коп., в тому числі: 43196 грн. 20 коп. основного

боргу, 2159 грн. 81 коп. штрафу

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № б/н від 16.03.12)

ОСОБА_3 - представник, ( довіреність № б/н від 16.03.12)

від відповідача:представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарбія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Оріон-М" про стягнення 43196 грн. 20 коп. основного боргу, 2159 грн. 81 коп. неустойки та 3% річних в сумі 901 грн. 79 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 19.02.2010 р. №1902ИФ-00000001 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 43196 грн.20 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано неустойку в сумі 2159 грн. 81 коп. та 901 грн. 79 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.03.12.

27.03.12 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.12, у зв»язку з нез»явленням в судове засідання представників сторін, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.05.12.

03.05.12 представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи під розписку в судовому засіданні 27.03.12 та ухвалою суду від 10.04.12 (вих. № 3695-3696), що підтверджується повідомленням про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.03.12 та повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 12.04.12 (а.с. 82, 85).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 03.05.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмово відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

03.05.12 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 2928/2012 свх; а.с. 90) відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог; позивач просить суд стягнути з відповідача 45356 грн. 01 коп., в тому числі: 43196 грн. 20 коп. основного боргу, 2159 грн. 81 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 2928/2012 свх; від 03.05.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.02.2010 р. між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 (далі - Договір; а.с. 23-25).

Зазначений вище договір підписаний та скріплений печатками юридичних осіб.

18.02.11 між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 від 19.02.10 (а.с. 26, 27).

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов»язується передати у власність покупця лакофарбовану продукцію (далі по тексту - «товар»), а покупець зобов»язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

На виконання умов договору, за період лютий-квітень 2011 року, продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 118668 грн. 64 коп. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с. 32-44), а саме, копіями:

- видаткової накладної № 2102ИФ0001 від 21 лютого 2011 року на суму 9397 грн. 18 коп.;

- видаткової накладної № 2102ИФ0002 від 21 лютого 2011 року на суму 63155 грн. 86 коп.;

- видаткової накладної № 0103ИФ0001 від 1 березня 2011 року на суму 16130 грн. 20 коп.;

- видаткової накладної № 2103ИФ0001 від 21 березня 2011 року на суму 1132 грн. 45 коп.;

- видаткової накладної № 2203ИФ0001 від 22 березня 2011 року на суму 3989 грн. 50 коп.;

- видаткової накладної № 2403ИФ0001 від 24 березня 2011 року на суму 890 грн. 42 коп.;

- видаткової накладної № 2403ИФ0001 від 24 березня 2011 року на суму 1869 грн. 27 коп.;

- видаткової накладної № 2803ИФ0001 від 28 березня 2011 року на суму 3976 грн. 00 коп.;

- видаткової накладної № 2903ИФ0001 від 29 березня 2011 року на суму 578 грн. 65 коп.;

- видаткової накладної № 0104ИФ0002 від 1 квітня 2011 року на суму 1027 грн. 12 коп.;

- видаткової накладної № 0504ИФ0001 від 5 квітня 2011 року на суму 920 грн. 93 коп.;

- видаткової накладної № 0404ИФ0001 від 14 квітня 2011 року на суму 8790 грн. 74 коп.;

- видаткової накладної № 2104ИФ0001 від 21 квітня 2011 року на суму 6810 грн. 32 коп.

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено, що передача товару була здійснена в рамках Договору купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 від 19.02.10.

Для отримання товару, відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 45-48): серія ААБ - № 850139 від 21.02.11, серія ААБ - № 850141 від 21.03.11, серія ААБ - № 850143 від 01.04.11, серія ААБ - № 850145 від 14.04.11 на ім»я ОСОБА_4.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані подані позивачем податкові накладні (а.с.93-107), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно зазначених вище видаткових накладних.

Порядок розрахунків визначений в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що форма оплати - 100% оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту постачання (відвантаження) партії товару.

Пунктом 1. додаткової угоди від 18.02.11 до договору купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 від 19.02.10 сторони збільшили термін оплати, в зв»язку з чим пункт 4.1. Договору викладено в наступній редакції: «форма оплати - 100% оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту постачання (відвантаження) партії товару.»

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 75472 грн. 44 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 49-72). Оплати залишку вартості товару в сумі 43196 грн. 20 коп. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, 20.12.11 позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 260 Ф від 19.12.11 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 43196 грн. 20 коп.; доказ напралення претензії наявний в матеріалах справи (а.с. 31). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач письмових пояснень чи доказів оплати товару суду не надав, отже, факт порушення відповідачем зобов»язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 43196 грн. 20 коп. за переданий на підставі договору купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 від 19.02.10 товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, вимога про стягнення з відповідача 43196 грн. 20 коп. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 1902ИФ-00000001 від 19.02.10 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати в терміни передбачені даним договором, крім форс-мажорних обставин, від п»яти і більше календарних днів, покупець виплачує продавцеві неустойку в розмірі 5% від вартості неоплаченої частини поставленої на його адресу партії товару згідно умов даного договору.

Заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є штрафом.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив розрахунок неустойки (штрафу) в розмірі 5% та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарбія" до Приватного підприємства "Оріон-М" про стягнення 45356 грн. 01 коп., в тому числі: 43196 грн. 20 коп. основного боргу, 2159 грн. 81 коп. штрафу задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Оріон-М" (вул. Красівського, 1/37, м. Івано-Франківськ, 76018; код 25597482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарбія" (вул. Набережна В.І. Леніна, буд. 1-А, м.Дніпропетровськ, 49038; код 31824974) -43196(сорок три тисячі сто дев»яносто шість) грн. 20 коп. основного боргу, 2159 (дві тисячі сто п»ятдесят дев»ять)грн. 81 коп. штрафу, 1609(одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.05.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"