Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-37/1980-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/1980-2012 18.04.12

За позовом: заступника військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А 4167

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Нафтопродукт-

Сервіс»

Про стягнення збитків у розмірі 1 800 280, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від прокуратури: Синельников М.В.

Від позивача: Марченко М.І., Домажерська А.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Черкаського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А 4167 до ТОВ «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс»про стягнення 1 800 280, 00 грн. збитків.

Ухвалою суду від 17.02.2012 р. було порушено провадження у даній справі № 5011-37/1980-2012 та призначено її розгляд на 14.03.2012 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. представники прокуратури та позивача на виконання вимог ухвали суду надали документи, повідомили, що вірною адресою відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов суду не надав.

З метою надати можливість відповідачу належним чином реалізувати свої процесуальні права, а також у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази, господарський суд відклав розгляд справи до 09.04.2012 р.

У судовому засіданні 09.04.2012 р. представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

У ході розгляду справи по суті постало питання про те, чи виконувався пункт 4 наказу Командира ВЧ А 4167 від 25.11.2010 р. № 197 щодо складення актів перекачки дизельного палива з резервуару № 30. Оскільки інформація з цього питання потребувала у прокуратури та позивача додаткового дослідження, то представники заявили клопотання про продовження строку вирішення даної справи, яке господарський суд вважає за можливе задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, а також через неявку представник відповідача у судове засідання та ненадання ним відзиву, господарський суд відклав розгляд справи до 18.04.2012 р.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. Господарський суд міста Києва оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 р. між Військовою частиною А4167 МО України (замовник) та ТОВ «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс»(підрядник) був укладений договір № 04/12-07/103, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по технічному обстеженню, комплексній дефектоскопії вертикальних резервуарів для зберігання та відпуску нафтопродуктів, їх поточному ремонту (РВС-5000- 2 шт. № 29, 30, РВС-2000-1 шт. № 7).

На виконання умов даного договору відповідачем було виконано заключення по технічному обстеженню та комплексній дефектоскопії на РВС-5000 (№ 29, 30) РВС-2000 (№ 7) виконаних робіт по їх поточному ремонту, за що замовником відповідно до платіжного доручення № 546 від 13.12.2007 р. сплачено підряднику 19 976, 34 грн.

У відповідності до експертного висновку за результатами технічного огляду резервуару № 30, складеного 19.07.2007 р. та затвердженого директором ТОВ «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс», з урахуванням внесених відповідачем виправлень з прикладенням відтиску печатки, було дозволено експлуатацію резервуару на технологічну висоту наповнення 9 573 мм. Обмеження по залиттю введені з урахуванням строку експлуатації резервуару, геометричних форм, нерівномірності осадки окрайків дону. Строк наступного технічного обстеження призначено на 2012 рік.

Таким чином, відповідач в експертному висновку від 19.07.2007 р. встановив справність резервуару РВС-5000 № 30 військової частини А4167 та надав гарантію його безпечної експлуатації до 2012 року.

Позивач прийняв виконані відповідачем роботи за актом № 1 від 13.12.2007 р. та здійснив їх повну оплату, про що зазначалося вище.

25.11.2010р. відповідальними службовими особами військової частини А4167 виявлено факт витоку дизельного пального марки «3»-0,2-45 з резервуару РВС-5000 №30 на території резервуарного парку частини. Звіркою фактичної наявності пально-мастильних матеріалів з обліковими документами та відповідно до акту зняття залишків світлих нафтопродуктів від 29.11.2010р. встановлено нестачу дизельного пального в кількості 215088 кг, чим спричинено збитки державі в особі Військовіої частини А4167 на загальну суму 1800280 грн.

Згідно зі звітом про результати технічного обстеження днища резервуару РВС-5000 №30 військової частини А4167, проведеного спеціалістами Придніпровської державної академії будівництва та архітектури відповідно до листа від 30.11.2010 року, на днищі резервуару виявлено наскрізний корозійний твір діаметром 8-9 мм, технічний стан резервуару є непридатним для використання у зв'язку з порушенням герметичності та значним корозійним зносом окремих ділянок днища.

Відповідно до висновку спеціаліста-трасолога від 01.12.2010р. №1/587 на верхні металевого листа дна резервуару РВС-5000 № 30 військової частини А4167 мається наскрізний отвір розміром 8,6-9 мм, утворений ймовірно в результаті корозійно-ерозійного впливу. Сліди механічного впливу сторонніх предметів на прилеглих до отвору ділянках металу та захисного покриття відсутні.

Відповідно до відомостей визначення кількості пального при знятті залишків відділі зберігання пального військової частини А 4167 в період з 2008 року по листопад 2010 року висота наповнення резервуару РВС-5000 №30 жодного разу не перевищувала 9573мм та складала не більше 950мм.

Проведеною військовою прокуратурою Черкаського гарнізону перевіркою за фактом нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А4167 встановлено, що нестача 215 088 кг дизельного пального«3»-0,2-45 на суму 1800280грн. у військовій частині А4167 утворилася внаслідок витоку пального з резервуару РВС-5000 №30 через механічне корозійне пошкодження його днища, тобто, внаслідок впливу об'єктивних факторів, які не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями чи бездіяльністю відповідальних службових осіб з військової частини А4167, під час перевірки не здобуто даних, які б свідчили про порушення останніми встановлених правил обліку, зберігання та використання паливо-мастильних матеріалів. У порушенні кримінальної справи щодо з відповідальних службових осіб військової частини А4167 за ознаками злочину, передбаченого ст.425 ч.2 КК України, відмовлено на підставі ст.6 ч.І п.2 КПК України.

Спричинення збитків державі в особі військовій частині А4167 стало можливим через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, у зв'язку з чим останній відповідно до вимог ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. № 1631, має їх відшкодувати.

16.11.2011р. з метою досудового врегулювання спору позивачем в порядку ст.222 Господарського кодексу України, ст.ст.5, 6 Господарського процесуального кодексу України на адресу відповідача направлено претензію, яка залишена без розгляду та реагування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. З цього Закону, ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/2011, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно зі ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1,10 Закону України «Про оборону України»Збройні Сили складаються з військових "єднань, з'єднань, військових частин, установ, організацій та утримуються за рахунок бюджетних коштів.

Військова частина А4167 є складовою частиною Збройних Сил України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, підпорядкована Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оборони України.

Таким чином збитки, спричинені Військовій частині А4167, є збитками державі.

За таких обставин, заступник військового прокурора Черкаського гарнізону звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Військової частини А 4167 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс»про стягнення завданих збитків у розмірі 1 800 280, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за договором № 04/12-07/103 взяв на себе зобов'язання виконати технічне обстеження і комплексну дефектоскопію вертикальних резервуарів.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.857 Цивільного кодексу України виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно ст.859 Цивільного кодексу України гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Згідно п.5 Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. №1631, відповідальність за повноту, достовірність та об'єктивність висновку експертизи несе згідно із законодавством експертна організація, що проводила експертизу.

Відповідно до вимог п .2.1.19Д Правил обстеження резервуарів виконують організації, які мають дозвіл або ліцензію на виконання цих робіт, що були видані відповідними державними установами. Строки проведення чергових обстежень можуть змінюватися на пропозицію організації, що виконувала попереднє обстеження.

Відповідно до вимог п.п. 1.1.1.Д, 1.1.2.Д частини II Правил технічне обстеження є обов'язковим видом контролю і проводиться з метою забезпечення безпеки експлуатації сталевих резервуарів для зберігання нафтопродуктів. Технічне обстеження, крім іншого, передбачає виявлення дефектів та пошкоджень в конструктивних елементах резервуару, визначення допустимих режимів експлуатації резервуара до проведення чергового технічного обстеження та визначення строку чергового технічного обстеження.

Відповідно до вимог п. 1.1.9.Д частини II Правил результати робіт по проведенню технічного обстеження та комплексної дефектоскопії повинні оформлятися у вигляді висновку про технічний стан резервуара, який служить основою для розробки проектів на ремонт резервуара.

Отже, відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Надані господарському суду документи свідчать про те, що позивачем було дотримано рекомендації відповідача, викладені у експертному висновку від 19.07.2007 р. щодо резервуару РВС-5000 № 30, та допущено його наповнення дизельним паливом, проте даний резервуар виявився непридатним до використання до настання строку наступного обстеження. Більше того, невірний висновок відповідача щодо можливості використання цього резервуару призвів до витікання паливо-мастильних матеріалів у кількості 215 088 кг, чим спричинено збитки на загальну суму 1 800 280 грн.

У відповідності до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Розмір заподіяних збитків визначено відповідно до листа Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МО України від 21 грудня 2010 року №286/7/1112 дизельного палива зимових сортів, виходячи з вартості 8 370, 00 грн. за 1 тону.

У відповідності до акта № 1810 перекачки пального військової частини А 4167 за станом на 29.11.2010 р. та згідно з актом заміру від 29.11.2010 р. № 11, враховуючи відомість визначення кількості пального при знятті залишків у відділі зберігання пального станом на 27.11.2010 р., виявлено розбіжність з обліковими даними дизельного палива ДП «З»0,2-45 масою 215 088 кг.

Вина відповідача у заподіянні збитків у вигляді втраченого (у зв'язку з витіканням) дизельного палива доводиться висновком за результатами технічного обстеження дону резервуару № 30 (РВС-5000), що експлуатується на території ВЧ А4167 МО України за адресою: м. Сміла, вул. Зарічна, 32, у відповідності до якого до встановленого відповідачем строку (2012 р.) було виявлено непридатність цього резервуару до використання у зв'язку з порушенням герметичності та значним корозійним зносом окремих ділянок дна, а слідів механічного впливу сторонніх предметів по краях металевого листа в місці розміщення пошкодження дна резервуару РВС-5000 за № 30 та на внутрішній поверхні пошкодження не виявлено.

Крім того, варто зауважити, що постановою помічника військового прокурора Черкаського гарнізону від 04.10.2011 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо начальника відділу зберігання пального військової частини А4167 майора ОСОБА_4 та начальника сховища відділу зберігання пального військової частини А4167 прапорщика ОСОБА_5, за фактом нестачі 215 088 кг дизельного пального «З»0,2-45 за ознаками злочину, передбаченого ст. 425 ч. 2 КК України, за відсутністю в діянні складу злочину.

У відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу та твердження прокуратури і позивача належними доказами не спростував.

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що витікання дизельного палива з резервуару № 30 відбулося у зв'язку з неякісним виконанням відповідачем обстеження даного резервуару та у зв'язку з наданням ним невірного висновку щодо можливості використовувати цей резервуар без додаткових обстежень до 2012 року.

Таким чином, наявний причинно-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та заподіяними збитками у розмірі 1 800 280 грн.

Викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а отже -свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог заступника військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А 4167, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню повністю, а судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс»(вул. Довнар-Запольського, будинок 1, квартира 36, м. Київ, 04111, ідентифікаційний код 31484931) на користь Військової частини А4167 (вул. Зарічна, 32, м. Сміла, Черкаська обл., 20707, ідентифікаційний код 08252600) 1 800 280 (один мільйон вісімсот тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Нафтопродукт-Сервіс»(вул. Довнар-Запольського, будинок 1, квартира 36, м. Київ, 04111, ідентифікаційний код 31484931) в дохід Державного бюджету України 36 005 (тридцять шість тисяч п'ять) грн. 60 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

23.04.2012