Рішення

від 23.04.2012 по справі 5011-51/2164-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/2164-2012 23.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Тревел"

про стягнення 3 268, 07 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Журба М.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 3 268,07 грн., з яких: 2 740,00 грн. основного боргу, 435,36 грн. -пені, 84,40 грн. -3% річних та 8,67 грн. інфляційні збитки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо продажу стартових пакетів згідно умов договору № DLR.UA.KIE 044 від 17.08.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2012 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1.

Суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р., від 14.03.2012 р. та від 04.04.2012 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та витягу з реєстру відправки згуртованої рекомендованої поштової кореспонденції.

При цьому, конверти з ухвалами повернуто до Господарського суду міста Києва із відміткою пошти -«за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 5011-51/2164-2012.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 23.04.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліс Тревел" укладено договір на розповсюдження стартових пакетів №DLR.UA.KIE 044, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався доручити, а відповідач прийняти на себе обов'язок за винагороду, від свого імені , по дорученню, за рахунок і в інтересах позивача здійснювати угоди по продажу майна, яка належить позивачу на умовах, найбільш вигідним для останньої.

Згідно п. 1.2. договору під майном сторони розуміється стартові пакети з СІМ -картою і картки поповнення рахунку.

Відповідно до п. 2.1.1. договору відповідач зобов'язаний прийняти майно від позивача по акту приймання - передачі майна, який являється невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1.4. договору встановлено, якщо протягом 30 днів від дня отримання майна не вдається продати все майно, передане позивачем, то відповідач зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позивача та далі діяти у відповідності з його дорученням.

У п. 2.1.4. договору зазначено, що відповідач має право відмовитися від виконання доручення в наступних випадках: не вдається продати майно протягом 90 днів з дня його отримання.

Відповідно до п. 3.3. договору відповідальність за майно позивача відповідач несе в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Згідно п. 6.1.3. договору при порушенні строків перерахування відповідачем грошових коштів, останній сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 16.08.2012 р.

Судом встановлено, що позивачем було передано відповідачеві стартові пакети та картки поповнення рахунків на загальну суму 8 675,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі №1/90 від 17.08.2011 р. на суму 5 675,00 грн. та №2/26 від 13.09.2011 р. на суму 3 000,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідачем було повернуто позивачеві частину переданого йому майна на суму 5 935,00 грн., що підтверджується накладною на повернення №2 від 27.12.2011 р. (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати переданого йому товару за договором на розповсюдження стартових пакетів №DLR.UA.KIE 044 від 17.08.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 740,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 435,36 грн. -пені, 84,40 грн. -3% річних та 8,67 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на розповсюдження стартових пакетів №DLR.UA.KIE 044 від 17.08.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідачем було надано гарантійний лист про те, що він гарантує позивачеві оплату по рахункам СФ - 0000012 від 19.09.2011 р. та СФ -0000026 від 30.11.2011 р. у строк до 09.12.2011 р.

Однак станом на час вирішення спору відповідач за передане йому майно не розрахувався, врезультаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 2 740,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором на розповсюдження стартових пакетів №DLR.UA.KIE 044 від 17.08.2011 р.

Крім того, відповідач не скористався правом відмовитися від виконання доручення у випадку непродажу переданого майна протягом 90 днів з дня його отримання, як це передбаченого п.2.1.4. договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на розповсюдження стартових пакетів №DLR.UA.KIE 044 від 17.08.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 2 740,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 435,36 грн. - пені, 84,40 грн. -3% річних та 8,67 грн. інфляційних збитків, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд погоджується з розрахунком суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з облікової ставки, встановленої у відповідний період суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем за період з 17.09.2011 р. по 20.02.2012 р., і вважає його обґрунтованим, а вимоги в частині стягнення 435,36 грн. пені за вказаний період такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до моменту виникнення прострочення зобов'язання з оплати переданого товару та за період такого прострочення з 17.09.2011 р. по 20.02.2012 р., а тому підлягає стягненню з відповідача в розмірі 84,40 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 17.09.2011 р. по 20.02.2012 р., та вважає його обгрунтованим, а тому вимога в частині стягнення 8,67 грн. інфляційних збитків за вказаний період підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 0,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн., однак сплатив - 1 910,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Тревел" (03127, м. Київ, просп. 40- річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1, код 35234660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані" (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 30, оф. 2, код 35029924) 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 36 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 40 коп. 3 % річних, 8,67 грн. інфляційних збитків та 1 609 (тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіос компані" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 50 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 28.04.2012р.