Рішення

від 23.04.2012 по справі 5011-35/1886-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/1886-2012 23.04.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління-145"

про стягнення 3 984,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 23.04.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління-145" про стягнення 3 984,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та стягнення судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2012 порушено провадження у справі №5011-35/1886-2012, розгляд справи призначений на 12.03.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 02.04.2012.

У судовому засіданні 02.04.2012 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 23.04.2012.

Представник відповідача у судові засідання 12.03.2012, 02.04.2012 та 23.04.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/1886-2012 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2006 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління-145" (далі -відповідач) було укладено договір №40453 на постачання електричної енергії (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач постачає відповідачу електричну енергію, як різновид товару, а відповідач оплачує позивачу вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною (п.п. 1, 2.1. Договору).

Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору відповідач сплачує позивачу вартість різниці фактичної спожитої та договірної величин у розмірі, визначеному згідно із чинним законодавством.

Як передбачено п. 5 Додатку 2Ж до Договору "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача" відповідач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії платежем розміром 100% від обсягу спожитої енергії у попередньому розрахунковому періоді до 3 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок споживач здійснює до 1 числа місяця, наступного за звітнім на підставі обсягів фактично спожито електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

Як пояснив позивач у січні, лютому 2008 та лютому 2009 було зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії, двократна вартість якого становить 21 221,00 грн. без урахування ПДВ.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у встановленому порядку, у зв'язку із чим відповідачу до вартості перевищення було донараховано ПДВ у сумі 4 244,20 грн. Однак відповідач частково оплатив вартість перевищення договірних величини споживання електричної енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 984,64 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно із роз'ясненням, що міститься у Листі Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517 "Про особливості окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, а тому така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

У зв'язку із зазначеним, 31.12.2009 позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №40453019/2009-12/16 на сплату суми донарахування ПДВ у розмірі 4 244,20 грн., що є поточною заборгованістю відповідача.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач частково оплатив вартість перевищення договірних величини споживання електричної енергії у січні, лютому 2008 та січні 2009, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 984,64 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 3984,64 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління-145" (03134, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1, ідентифікаційний код 31510154) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 3 984,64 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 64 коп.) -боргу, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.04.2012